«Заходу продають серця українців, кістки та навіть очі», «поранених бійців ЗСУ використовують як біоматеріал», «Україна — кримінальний “лідер” у торгівлі людськими органами» — це типові тези, які російська пропаганда розганяє в медіапросторі про трансплантацію. Розповідаємо, як це шкодить українцям, а головне — чому таке «донорство» в Україні неможливе.
*
Авторка матеріалу аналізувала російські джерела, але свідомо не дає посилання на них, щоб не популяризувати медіа РФ серед української авдиторії.В інформаційній війні Росія повсякчас використовує вигадані або викривлені історії, щоб дезінформувати та залякати суспільство й водночас дискредитувати Україну. Наприклад, росіяни постійно, лиш у різній формі, брешуть про Голодомор, маніпулюють темою релігії, твердять, нібито українці тільки те й роблять, що просять збройну чи фінансову допомогу в іноземних партнерів — про ці вигадки ми вже писали в межах проєкту, що протидіє дезінформації.
Ворожі фейки поширюються досить швидко і особливо шкодять тим, хто вірить всьому, що бачить у мережі, нехтуючи базовими правилами медіаграмотності. Навіть люди, здатні критично осмислити інформацію, часто потрапляють на гачок фейків. Тому перш ніж лайкнути і поширити якийсь допис серед своєї авдиторії — добре подумайте, чи не допомагаєте ворогу просувати його наративи серед українців.
Колаж: Ґвара Медіа.
Як медіа РФ поширюють брехню про трансплантологію
Російські новинарні й телеграм-канали найчастіше розповсюджують декілька фейків про трансплантологію в Україні ще з 2014 року, до прикладу:
– Україна — лідер «чорної» трансплантології;
– поранених воїнів ЗСУ одразу ж у польових госпіталях розбирають на органи;
– на сході України місцеві з проросійськими поглядами стають жертвами трансплантологів;
– Україна продає органи військових іншим країнам.
Для їх створення й поширення використовують різні прийоми, аби видати брехню за дійсність. Розглянемо кілька ключових.
Маніпулюють заголовками
Більшість читачів передусім читає заголовки, які російські медіа роблять емоційно забарвленими, часто — клікбейтними.
До прикладу, заголовок у статті видання «Известия» починається словом «різники»: «Різники: Київ хоче перетворити Україну в дешеве джерело людських органів» (тут і далі — перекл. із рос.).*
*Оригінал: «Потрошители: Киев хочет превратить Украину в дешевый источник человеческих органов».
В матеріалі «Аргументы и факты» читаємо: «Рай для різника. В Україні процвітає торгівля органами». Окремо звернемо увагу на формулювання «на Україні», що завжди вказувало на імперські підтексти.
*Оригінал: «Рай для потрошителя. На Украине процветает торговля органами».
Не оминули росіяни й тварин у своїх заголовках. Наприклад, «Столетие.RU» пише: «Гієни української війни».
*Оригінал: «Гиены украинской войны».
«Вести» навіть порахували вартість людини: «Людина коштує €45 млн, якщо розібрати її на органи. Як в Україні працює чорна трансплантологія».
*Оригінал: «Человек стоит €45 млн, если его разобрать на органы. Как на Украине работает чёрная трансплантология».
Посилаються на непідтверджені дані
Російські пропагандисти вигадують дані, які нібито підтверджують правдивість їхніх тез.
До прикладу, в матеріалі «Российской газеты» представниця Міністерства закордонних справ РФ Марія Захарова пише, що «український уряд покриває кривавий бізнес чорної трансплантології і потурає йому». Стверджуючи, що Україна торгує органами, Захарова апелює до вигаданих даних «про те, що в червні 2023 року представники мінздоров’я однієї з країн НАТО домовилися з Україною про поставку вагона-рефрижератора з людськими органами і частинами тіла, які найчастіше використовують у трансплантології».
Уривок зі статті Марії Захарової.
Перекручують українські новини
До прикладу, українські медійники в липні 2023 року писали про новий законопроєкт №9482, що мав вносити зміни до закону щодо трансплантації. Цю інформацію росіяни використали як підґрунтя для поширення наративів про узаконення «чорної» трансплантології. Відтак, перекрутивши реальні джерела, російські ЗМІ тиражували фейкові новини, посилаючись на цей законопроєкт нібито як на підтвердження власних суджень.
На сайті медіа «Аргументы и факты» пропагандисти пишуть: «Законопроєкт українських парламентарів, які запропонували запровадити заборону на трансплантацію органів загиблих військових, ніби гуманний. Ну, не на мʼясо солдатів посилають і не для подальшого “розбору” на органи. При цьому уточнюється, що подібна ініціатива повʼязана із “запобіганням маніпуляціям в інформаційному просторі з можливими зловживаннями”. Фактично Верховна Рада визнає факт трансплантації органів військовослужбовців, але публічно говорити про це не можна. Утім, нацистський імідж України вже чимось важко “відбілити”».
*Оригінал: «Законопроект украинских парламентариев, которые предложили ввести запрет на трансплантацию органов погибших военных, вроде как гуманный. Ну, не на мясо солдат посылают и не для последующего “разбора” на органы. При этом уточняется, что подобная инициатива связана с “предотвращением манипуляций в информационном пространстве с возможными злоупотреблениями”. Фактически Верховная Рада признает сам факт трансплантации органов военнослужащих, но публично говорить об этом нельзя. Впрочем, нацистский имидж Украины уже чем-то трудно “отбелить”».
Цитують російських урядовців
Підігрують пропаганді й російські політики, чиї репліки потім неодноразово цитують у новинах.
Так, медіа «Абzац» — одне з тих, що оприлюднило новину, нібито «київський режим використовує органи поранених бійців». Посилалися медійники на слова секретаря Ради безпеки РФ Миколи Патрушева: «Використовують поранених бійців ЗСУ як біоматеріал, таємно дістаючи органи для трансплантації».
*Оригінал: «Используют раненых бойцов ВСУ как биоматериал, тайно изымая органы для трансплантации».
Скріншот сюжету на телеканалі «Росія 24».
Цю ж фразу Патрушева поширювали й інші медіа та телеграм-канали, зокрема державний пропагандистський ресурс «РИА Новости», що станом на кінець грудня 2023-го має близько 3 млн підписників: «Київ використовує поранених українських військових як донорів органів, розповів Патрушев. За його словами, надходить інформація, що у поранених бійців ЗСУ вилучають органи для трансплантації. “Мабуть, не випадково минулого року Зеленський підписав закон, що передбачає трансплантацію людських органів без згоди”, — додав секретар Ради безпеки».
*Оригінал: «Киев использует раненых украинских военных в качестве доноров органов, рассказал Патрушев. По его словам, поступает информация, что у раненых бойцов ВСУ изымают органы для трансплантации. “Видимо, не случайно в прошлом году Зеленский подписал закон, предусматривающий трансплантацию человеческих органов без согласия”, — добавил секретарь Совбеза».
Скріншот із «Комсомольської правди».
Залучають колаборантів
Зрадники України, які перейшли на бік країни-агресора, так само підхоплюють пропагандистські наративи.
До прикладу, російські телеграм-канали поширювали заяву Андрія Марочка, представника так званої народної міліції «ЛНР», зроблену в листопаді 2022 року. Марочко народився на Донеччині, але 2014 року, коли РФ розпочала війну в Україні, став офіцером «ЛНР», а через два роки — офіційним представником воєнного командування. За його словами, на Донеччині серед українських військових працюють «чорні» трансплантологи: «Поранені військовослужбовці озброєних формувань України зі здоровими органами, і місцеві з проросійськими поглядами, кудись зникають».
*Оригінал: «Раненые военнослужащие вооруженных формирований Украины со здоровыми органами, и местные жители, которые имеют пророссийские взгляды, куда-то пропадают».
«ЛНР»
«Луганська народна республіка» — окупаційний маріонетковий режим, встановлений РФ на окупованих нею територіях окремих районів сходу України.Чому ця інформація неправдива
Військовослужбовці за життя можуть подати заяву про згоду (або незгоду) на посмертне донорство. Проте українське законодавство забороняє забирати для трансплантації або виготовлення біоімплантів органи у бійців, які загинули під час виконання бойових дій (згідно зі статтею 17 Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині»).
Біоімпланти
Медичні вироби, замінники певних частин тіла, виготовлені з анатомічних матеріалів людини. Наприклад, рогівка ока, клапани серця, кістки.
Медик несе контейнер із донорськими органами. Перше медичне об'єднання міста Львова. Фото: Суспільне.
Міністерство охорони здоров’я України теж застерігає вірити подібним російським фейкам, адже специфіка процедури трансплантування органів така, що виключає будь-які «чорні обороти» органів.
Факт перший: таємно забрати органи неможливо
За життя можна дати згоду або незгоду на посмертне донорство. Якщо померла особа не залишила по собі жодного з таких рішень, то прийняти його належить родичам або партнеру/-ці, якщо на момент діагностування смерті вони перебували у шлюбі. Коли ж таких людей немає, згоду може давати особа, яка зобов’язалася поховати померлого. Людина може будь-коли змінити своє рішення щодо згоди чи незгоди на посмертне донорство. Також можна зазначити, які саме органи вона готова віддати після смерті. Вирішальною є остання заява.
Варто зауважити, що донором не може бути людина, особу якої не встановлено. Тобто якщо тіло померлого знайшли в прифронтовій зоні чи на фронті, а ідентифікувати його не можуть, то вилучати біоматеріал для донорства заборонено законом.
Фото: 24 канал.
Марина Мицюк — проєктна менеджерка й координаторка відділу продюсерів Ukraїner — здобуває офіцерське звання в Національному університеті оборони України. Вона не раз зіштовхувалася в мережі з фейками про трансплантацію органів. У жовтні 2023 року дівчина сама підписала згоду на посмертне донорство, тому розуміє, наскільки абсурдною є інформація, яку поширюють росіяни на цю тему.
Дівчина пояснює: якщо людина хоче стати донором, то необхідно пройти певну процедуру. Спершу потрібно написати трансплант-координатору в будь-якій лікарні. Знайти найближчий заклад можна на сайті Українського центру трансплант-координації в розділі «Регіональні центри». Після цього у центрі потрібно написати заяву про згоду або незгоду на посмертне донорство. Її внесуть до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації (ЄДІСТ). Така інформація є закритою і стає доступною лише у разі, якщо людині діагностували смерть мозку.
смерть мозку
Стан, коли головний мозок людини припинив діяти, а робота серця та легенів підтримується штучно. Діагностується тільки після проведення лікарями комплексу тестів.
Ангіограма головного мозку. Зліва — перфузія наявна, справа — відсутня, що характерно для смерті мозку.
«Це один із способів залишити слід у світі та надати можливість іншим людям продовжити своє життя», — написала Марина в дописі про те, що підписала прижиттєву згоду на посмертне донорство. Каже, що найбільше в соцмережах відреагували її знайомі військові:
— Думали, що військовослужбовцям взагалі не можна стати донорами, але я пояснила, що і військовослужбовець може стати посмертним донором, але в разі, якщо смерть мозку настане не внаслідок бойових дій.
Факт другий: за наявності згоди на посмертну трансплантацію органи можуть взяти після констатації «незворотної смерті» (смерті головного мозку або біологічної смерті)
У коментарі для лонгріду Ukraїner про посмертне донорство Тетяна Мигалега, трансплант-координаторка Інституту серця Міністерства охорони здоров’я України та Волинської обласної клінічної лікарні, зазначала, що наразі в Україні при біологічній смерті забір анатомічного матеріалу можливий лише для створення біоімплантів. Органи ж можуть вилучити тільки в людини з діагнозом «смерть головного мозку», який встановлює консиліум лікарів. Лише після цього в родичів можуть запитати про можливість трансплантації органів померлого, якщо він за життя не залишив чіткого рішення щодо цього.
Фото з відкритих джерел.
Для того, щоб зафіксувати смерть мозку, фахівці роблять роз’єднувальний тест та обстеження, після чого встановлюють діагноз й ухвалюють рішення про припинення штучної підтримки діяльності органів. Тож, якщо людину вбити, її органи не зможуть врятувати комусь життя.
Розʼєднувальний тест
Перевірка, яку проводять після отримання результатів дослідження на відповідність клінічним діагностичним критеріям смерті мозку. Має три етапи: моніторинг крові, штучну вентиляцію легень і подачу вологого кисню. Якщо під час них дихальні рухи в пацієнта не відновлюються, це засвідчує відсутність функцій дихального центру стовбура головного мозку.До того ж, важливо розуміти, що для трансплантації має значення і стан здоров’я вилучених органів, тож ні про які миттєві операції на фронті не може бути й мови.
Факт третій: будь-де проводити трансплантацію неможливо
Для цієї процедури необхідні стерильні умови й достатня кількість фахових трансплантологів, хірургів та іншого медперсоналу. Варто зауважити, якщо забір органів відбувається в одній лікарні, а операція з пересадки в іншій, то відібраний матеріал необхідно оперативно доставити до місця призначення. Це відбувається із залученням водіїв, екіпажів гелікоптерів поліції або рятувальників. Тож ситуації, які описують російські пропагандисти — наприклад, коли органи в померлих військових вилучають тут же на фронті — абсурд.
Фото з відкритих джерел.
Навіщо росіяни поширюють такі фейки?
Фейки про «чорну» трансплантологію в Україні траплялися відколи РФ вдерлася на схід України, а під час повномасштабної війни пропагандисти лиш посилили свої зусилля. Росіяни вкладають купу ресурсів, щоб поширювати таку дезінформацію не тільки у своїх медіа, а й серед іноземців. І часто поширювати такі новини в українському медіапросторі означає підігравати ворогові.
Ось лише кілька причин, чому РФ розганяє такі новини:
– деморалізувати українське суспільство;
– підірвати довіру іноземців до уряду, медиків та військових;
– дискредитувати українських військових;
– похитнути бойовий дух українських захисників, особливо тих, хто тільки планує долучитися до війська;
– розпалювати внутрішні конфлікти серед українців, апелюючи до чутливих тем.
Тож варто пам’ятати, що РФ не зупиняє свою гібридну війну проти України ні на мить. Тому потрібно мислити критично і пильнувати, щоб не піддаватися інформаційним атакам.
