Share this...
Facebook
Twitter

Не будучи архітекторами та будівельниками, Роман та Ярина Баховські вирішили інвестувати всі заощадження у створення prefab-будинків. Роман протягом тривалого часу займався реформами поліції та митниці, після чого вирішив зосередитись на власній справі. Разом з Яриною вони створили компанію Cosmos, що виготовляє  збірні будинки. Вони прагнуть поступово змінити ставлення людей до власного простору. Будинки є відкритими та майже прозорими, а територія не огороджена парканом. Баховські впевнені: довіру одне до одного в суспільстві необхідно повертати, адже раніше люди не відгороджувалися високими парканами.

В Україні 2016 року у сфері prefab-будівництва майже не було конкурентів, тому, залучивши у свою команду досвідчених спеціалістів, вони розпочали реалізацію власної ідеї. Основним завданням було створити місце єднання людини з природою. Після зведення першого будинку та поїздок за кордон для обміну досвідом, Роман і Ярина вирішили не масштабувати виробництво. Натомість вони залучили до проекту  саме українських виробників.

Терміном prefab (англ. prefabricated — заздалегідь виготовлений) називають будинки, виготовлені в заводських умовах. Таким чином зменшується кількість виробничого сміття та забруднення ним навколишнього середовища, що характерно для будівництва звичайних будинків.

Технологія також дозволяє встановлювати готовий продукт за будь-якої пори року, а процес виготовлення будинку  від моменту підписання контракту до монтажу на обраній локації  триває не більше шести місяців.

Cosmos prefab

Ідея створити проект Cosmos prefab виникла у Романа та Ярини Баховських у той час, як вони перед народженням дитини робили ремонт у своїй квартирі. У цей час подружжю довелося стати експертами з усіх питань, що стосуються ремонту та будівництва, самостійно добирати майстрів, матеріали та встигати поєднувати це з основною роботою:

 Ми почали собі так думати: чому є продукти цілісні: машина, мобільний, ноутбук, а будинку — немає? З того часу ми почали формувати ідею створити цей продукт.

Назву проекту вигадували довго. Було важливо закласти в неї саме той основний задум, заради якого все і створювали.

 Крутились навколо слова «гармонія», але потім знайшли, що «космос» — це синонім цього слова. І тоді воно нам підійшло. Ми зрозуміли, що хочемо відкривати простір, який ми створюємо. Відкривати космос всередині кожної людини з одної сторони, а з іншої — робити такі точки космічні: і в дизайні, і в архітектурі.

Пізніше перед Романом та Яриною постав вибір: придбати наступну квартиру або ж вкласти всі заощадження у власну справу.Вони розуміли: якщо куплять квартиру, про мрію доведеться забути.

Франківчанка Ярина на той час працювала в іншій компанії, вела кілька проектів одночасно:

— Я вірю, що фокус на одному проекті — це є запорука успіху. Ти маєш працювати і маєш відпочивати. Ти маєш переключатися, десь брати силу. Якщо ти маєш десять проектів і ще десь працюєш на півставки, то це не працює так.

Львів’янин Роман був одним з тих міліціонерів, які після силового розгону та побиття студентів 30 листопада 2013 року на Майдані Незалежності в Києві написали заяву на звільнення та поїхали на Євромайдан. Провівши всю зиму в сотні самооборони, він повернувся на попередню роботу:

— Повернувшись, я зрозумів, що це все не скінчилось і потрібно далі діяти, працювати. У тому ж самому режимі, з тим самим запалом я почав процедуру поновлення. Давайте, мовляв, мене назад, пускайте мене в систему. Я знаю, як я хочу вас змінити, тому що я знаю, ким ви є всередині. Тоді був довгий шлях поновлення, тому що мене, звичайно, назад ніхто приймати не хтів.

Пізніше Романа запрошували на державну службу до Львівської обласної адміністрації, а згодом — до Одеської митниці:

— Було зроблено багато роботи і треба було трішки більше сфокусуватися на собі, на сім’ї, на якійсь власній справі і зробити якийсь мікросвіт, скажем так, почати будувати світ довкола себе. Тоді я вирішив, що впливати на зміни в країні, впливати навіть політично можна, роблячи якусь просто свою справу: долучаючи класних людей у команду, підтримуючи класні команди, розповідаючи про Україну, розповідаючи про людей.

Перш ніж створити макет свого першого prefab-будинку, Роман і Ярина ознайомились із подібними, уже реалізованими проектами в Україні та за її межами. Перші пошуки дали розуміння, що ринок виробництва житла дуже великий, але більшою мірою будинки проектують під індивідуальні потреби замовника. Такі проекти не є комфортними для інших.

Спочатку подружжя зібрало знайомих архітекторів, щоб анонсувати ідею. Перші замальовки зробив Роман. Це був будинок за принципом IKEA-конструктора. Опісля пара звернулася до родини архітекторів Бєляєвих (Проектна майстерня Бєляєвих — ред.), пригадує Ярина:

— Це було стовідсоткове попадання в точку, тому що це команда, яка підійшла нам по цінностям дуже чітко. Ми пластуни, вони також пластуни. Вони зрозуміли, які емоції людина має переживати, коли вона є на природі: зорі, небо. І створили з цього всього архітектуру.

Перші обговорення проекту відбувалися наприкінці 2016 року, а вже з початку 2017-го почалася активна робота. Проектування останньої версії будинку тривало чотири місяці:

— Наша ціль до початку будь-якого проектування була — зробити будинок, у якому людина захоче свої якісь ідеї реалізовувати. Ти приїжджаєш, ти тут набираєшся спокою, й тоді в тобі зароджуються твої давні мрії, бажання щось робити, кудись їхати, щось перетворювати. Для цього потрібні дві речі: перше — відчуття безпеки (бо людина може розвиватися тільки тоді, коли вона відчуває безпеку), інше — це відчуття волі та простору. Треба було в одному будинку це все міксом поєднати.

— Ми просто в один момент зрозуміли, що воно нас пре. Ми просто тиснули на газ і все.

Команда стикалася із чималими труднощами під час спілкування з підрядниками. Багатьом із них важко було відходити від стандартних процедур, за якими вони звикли працювали, каже Ярина.

— Через те, що ми не архітектори, не виробники вікон, не конструктори, не будівельники, нам було легше. Нам коли хтось казав, що це неможливо, то ми казали: «Нє, це просто зробити. Просто шукайте рішень!»

Ярина в проекті опікується маркетингом, розвитком та продажами, а Роман — виробництвом та координацією підрядників. Хоч подружжя й поділило обов’язки, однак презентації власного продукту вони проводять лише разом:

— У період, коли дуже багато є презентацій, лекцій, подій, ми задумуємося: чи треба нам зараз так багато бути десь публічно. Зараз ми для себе прийняли рішення, що ще два тижні в нас є якісь події, в яких ми беремо участь, і треба робити на цьому паузу й далі зосереджуватися на своєму проекті, тому що є така спокуса прийти, розказати, ніби це потрібно. Але треба знаходити баланс між публічним і тим, що ти в проекті працюєш і реально робиш роботу, яку потрібно на старті компанії.

Баховські намагаються більше часу бути разом, вчаться перемикатися і потім із новими силами братися до роботи:

— Сosmos — це перший спільний проект, де ми вирішили, що готові разом працювати. Воно не є складно. Коли почали над цим працювати, то напевно взагалі перестали сваритися. Усе інше стає таке неважливе, побутове й ти вже взагалі не напрягаєшся. Працювати разом — це дуже круто.

Досвід інших країн

Ринку prefab-житла в Україні донедавна взагалі не було. Адже протягом тривалого часу Україна підтримувала сировинну спрямованість виробництва. Таким чином, запровадити додану вартість було досить складно, а це, у свою чергу, аж ніяк не спонукало молодих підприємців виготовляти повноцінний продукт як для своєї країни, так і на експорт:

— Просто це найлегше: продавати сировину, продавати ліс, продавати пшеницю. Робити продукт — це ти береш на себе ризик. Ризик, тому що все, що неправильно — це всі побачать, а все, що правильно — цього не видно. І коли ти робиш будь-який продукт, ти береш на себе ризик за людей у команді, за сам продукт, за життя продукту потім, за клієнтів, за розвиток. Ти створюєш дитя. Тому, напевно, легше продавати сировину, але, я думаю, що все зміниться.

На етапі досліджень ринку команда Cosmos prefab їздила в Естонію. Місцеві масштаби виробництва prefab-житла спочатку приголомшили їх, пригадує Ярина:

— Настільки ми були вражені тим, що ми побачили, як ті всі модулі підіймають, як усе відбувається, як воно завершується. Зрозуміли, що це абсолютно не є щось нове, взагалі не є нове. Уся Литва, Латвія, Естонія просто експортують у величезній кількості такі будинки в Норвегію. На такого найбільш прискіпливого клієнта, тому що там, якщо не сходиться щось там 2–3 міліметри, можуть повертати назад будинок.

За кордоном дуже часто Україна все ще асоціюється із пострадянським простором, тому припустити, що тут можуть зароджуватися якісь прогресивні ідеї, іноземцям буває складно, каже Роман:

— Люди освічені, люди інноваційні, і мали би бути в курсі, і тебе просто дивує те, наскільки вони необізнані в тому, що в нас робиться. Що ми не є країна третього світу, а є в нас кльові люди, кльові проекти. Ми, окрім себе, ще розказуємо і про інших наших друзів-виробників і завжди намагаємося десь підтягнути інших виробників до наших проектів.

Роман розповідає, що в країнах Європи будувати будинок — то радше виняток. Якщо сім’я планує придбати помешкання, то вона зазвичай звертається до компаній за готовими рішеннями. В Україні ж така тенденція лише набирає обертів, але позитивним пара бачить ще й те, що будувати величезні маєтки здебільшого ніхто не береться:

— З долару, потраченого на будівництво, 15 центів — це є будівельне сміття. Чим більшим є будівництво, тим більше відповідно цього будівельного сміття. Це так само лягло в основу того, що ми робимо prefab-будинки й так собі запланували робити їх максимально на виробництві — для того, щоби правильно утилізувати відходи.

Перший будинок

Відкриття першого будинку відбулось у березні 2017 року. Від початку Роман та Ярина вирішили, що будинок буде відпочинковий. У країнах Південної Європи таке житло називають «retreat house» — точка, де можна зупинитися та відпочити.

Пошуки придатного для будівництва місця тривали ціле літо. Було дуже важливим знайти затишне місце поблизу Львова:

— Була така ціль — максимум 30 км від Львова, щоби легше було заїжджати й попадати до будинку, тому що якщо трохи дальше, то вже треба окремо вибиратись, а так сюди ми можемо взяти собі вискочити, групу вивезти.

Зізнаються, що місце, яке вони запланували й зобразили за допомогою візуальної графіки, майже в точності збіглося з місцем, яке вони врешті знайшли у селі Майдан:

— Я на якомусь італійському заводі показувала візуалку, то вони були так дивно розчаровані, що це візуалка. Каже: «Це ще не побудовано?». Я кажу: «Так, ми якраз будуємо». Візуалізуйте чотко мрію і воно всьо збувається!

Під час подорожей сім’я відчувала дискомфорт перебуваючи в черговому помешканні. Постійно бракувало відчуття, що ти далеко від міста посеред природи. Враховуючи ці недоліки, вони спробували створити будинок, який би стирав кордон між будинком та простором довкола нього:

— Ми дуже романтично сказали: «Має бути місце сили й натхнення!». Тоді з архітектором почали думати, як із цього такого попсового речення зробити реально щось вартісне, і зрозуміли, що немає більшого якогось зв’язку, ніж між природою і людиною, більшого фактично немає.

Внутрішній простір будинку був оформлений у світлих тонах із використанням дерева. Під час оформлення було також важливо створити універсальний дизайн:

— Ми розробили дуже просто: білий, чорний і дерев’яний. І виявилося, що не потрібно ні багато дизайнів, усе подобається як є. Просто не потрібно насилувати простір якимись своїми картинами, якимись елементами інтер’єру. Люди самі це хочуть додумувати, під себе підлаштовувати простір, але основа дизайну всім подобається.

— Не суть у кв. м, їх кількості. Найважливіше це те, що ти бачиш із вікна й ті всі емоції, які ти переживаєш.

Завершуючи роботу над будинком Cosmos Spacecraft, команда подбала і про зручний в’їзд до локації. Каміння, з якого викладали дорогу, стало ще й декором навколо будинку, пригадує Роман:

— Я половину їх не врятував, вони вкаталися в дорогу, але коли я приїхав і побачив, як їх вкатують, щоби зробити нормальний виїзд, я вчасно зупинив і мені вдалось п’ять таких каменюк зберегти.

Працює кожен сантиметр

По завершенню будівництва команда проводила колективні обговорення щодо покращення простору. Необхідно було визначити, що працює, а від чого можна відмовитись. Зважали також і на відгуки людей, їхні побажання та критику, розповідає Роман:

— Так, тобто це є такий пілот, і можуть бути креслення ідеальні, але все одно по кресленнях, по малюнках, по візуалках — це не є показником, коли ти вже заходиш у простір і бачиш як він виглядає і як він відчувається всередині. Тільки тоді ти можеш робити аналіз і бачити ті моменти, які треба ще більше вдосконалити.

Загальна площа будинку —  60 кв. м без урахування терас. За таких розмірів було важливим досягти максимальної зручності та продуктивності простору. Будинок вміщує кухню-студію, спальню, ванну кімнату та «вікно в космос» — напівповерх, де можуть розміститися діти або заночувати друзі. Окрім цього, є також технічне приміщення, де зручно зберігати побутові речі: від бойлера та газонокосарки до велосипедів і сноубордів:

— Можна було б продумати повністю все, як людина, як вона тут перебуває, який побут відбувається, тому що дуже класні мінімалістичні дизайни, але коли це закінчується тим, що ти не маєш, де поставити якісь речі побутові, то воно все розбивається. Ти там ставиш десь у тому мінімалізмі посередині мітлу чи ще щось, воно так не має працювати. Усе має бути як у машині продумано, кожен сантиметр.

Без парканів

Мешканці села Майдан виявляли неабияку зацікавленість під час монтажу будинку:

— Все відбувалося так швидко, я не знаю, чи вони ще спостерігали, щоби швидко так будувались. Тобто, ми привезли його модулями. Тут була суперспецоперація. До неї ціла команда готувалася. По-перше, це всьо було типу називалось «неможливе/можливе», тому що це було перед святами й будь-яких підрядників знайти було дуже важко, але ми сказали, що «Всьо, ми там маємо бути до Нового року!». Ми знайшли всіх крановщиків, кожен мав розписану кожну секунду, коли хто виїжджає, які модулі коли грузять, хто кого перестріває. І воно нам вдалося десь так, як ми планували, й це було така собі передача про будівництво, як роблять для каналу Discovery.

Вчергове приїхавши на локацію, команда зустріла поблизу «делегацію» із села  і влаштувала їм імпровізовану екскурсію. Це допомогло налагодити стосунки.

Ярина розповідає, що попри безліч страшних історій про можливі крадіжки або псування майна, у них за весь час не виникло із цим жодних проблем. Концептуальним рішенням для подружжя було не лише налагодити довірливі стосунки із сусідами, але й зовсім відмовитися від парканів:

— Воно ж так було насправді раніше. Якщо робили огорожі, то для того, щоби звірі не могли зайти на територію. Якась така відкритість була, і її просто потрібно повертати. Повертати і як мінімум не їхати за кордон працювати або важко не працювати, щоб інвестувати в паркан. Це такий перший принцип успіху. Якщо паркан коштує дорожче, ніж хата, мабуть, не треба цього робити.

Аби забезпечити безпеку та базову охорону будинку, довкола нього встановили камери спостереження та датчики:

— Ну оце фактично і є паркани будинку. Коли ти більше інвестуєш у систему безпеки, у систему сповіщення, у вставні щити, спілкуєшся з місцевими нормально. Це все заради того, щоби не ставити ті всі паркани.

П’ять cosmos-ів у планах

Роман та Ярина дуже ретельно обирають місця для своїх будинків. Важливо врахувати розташування і транспортну розв’язку. Місце під Києвом вважають однією з обов’язкових локацій:

— Ми працюємо ще під Києвом. Ми розуміємо, що друга локація має бути там. Але там, якщо є якась смачна ділянка, то вона зразу зафігачується, забудовується повністю.

У найближчих планах проекту: створити п’ять будинків у мальовничих, однак не найвідоміших локаціях України. Такі відпочинкові будинки, як розповідає Ярина, будуть адмініструватися за тим самим принципом, що і у селі Майдан. Зручність полягає в тому, що команда забезпечуватиме будинок усім необхідним сервісом.

Подружжя Баховських не раз обговорювало з командою перспективи та унікальність власного проекту, беручи до уваги досвід, отриманий за кордоном. На думку Ярини, Cosmos prefab був би нереальним в іншій країні, тому що ті умови, які є в Україні, вчать дуже правильно будувати проекти та враховувати ризики:

— Всі ризики дають тобі поштовх бути готовим. Той факт, що тут (в Україні — ред.) дуже багато чого немає, дає тобі можливість робити то, що ти хочеш. Ну й це в жодній іншій державі, напевно, що не так, бо це така «теорія навпаки». Замість того, щоби дуже жалітися, що тут дуже важко, треба навпаки думати, що саме ці умови тобі дають можливість реалізувати якісь нереальні речі.

Над матерiалом працювали

Засновник Ukraїner:

Богдан Логвиненко

Авторка тексту,

Транскрибаторка:

Софія Базько

Редакторка тексту:

Євгенія Сапожникова

Коректорка:

Ольга Щербак

Продюсерка проєкту:

Ольга Шор

Фотографиня:

Аліна Рудя

Оператор:

Максим Завалля

Олексій Панченко

Сценаристка:

Карина Пілюгіна

Режисер монтажу:

Андрій Сидорук

Звукорежисер:

Павло Пашко

Режисер:

Микола Носок

Більдредактор:

Олександр Хоменко

Слідкуй за експедицією