Наталка Панченко — волонтерка, яка живе у Польщі і вже багато років всіляко підтримує Україну. Вона є лідеркою об’єднання Euromaidan-Warszawa, що організовує інформаційні кампанії, надсилає в Україну гуманітарну допомогу і військове спорядження. Із початком повномасштабного вторгнення активістка блокувала торгівлю між ЄС та Росією і разом з однодумцями їй вдалося досягти системних змін. Наталка продюсує спільний фільм Ukraїner та польського телеканалу TVP Dokument, який команда знімала у 2021 році, і планує надалі тримати Україну в інформаційному фокусі за кордоном.
Багато українців, які живуть за кордоном, активно допомагають Україні: влаштовують акції проти російського вторгнення, надсилають гумвантажі чи збирають кошти на потреби ЗСУ. Такі люди є й у Польщі — країні, яка відчутно підтримує Україну на тлі повномасштабної війни з РФ і де одна з найчисельніших українських діаспор. Одна з найпомітніших українських активісток у Польщі Наталка Панченко ще з 2013 року допомагає українцям і проводить акції із засудженням російської агресії.
Як поляки підтримують українців
Польща активно підтримує Україну у війні з Росією: збирає гумдопомогу, надає прихисток українським біженцям, запроваджує санкції проти РФ і визнає дії окупантів геноцидом українського народу. Станом на кінець вересня 2022 року Польща прийняла уже 3 млн українців, що потребують прихистку.
Наталка Панченко розповідає про взаємини цих двох держав-сусідок:
— Як говориться, «друг пізнається в біді». Коли в нас сталася біда, вони показали, що це дійсно так і є. І зараз дуже важливо цю дружбу між Польщею та Україною закріпити й утримати на наступні покоління.
Наталка згадує, як іще у 2014 році поляки стояли на Євромайдані пліч-о-пліч із українцями, а згодом, коли Росія окупувала Крим і вторглася у східні регіони України, також долучилися до українських добровольчих підрозділів.
— Ще під час Революції Гідності я говорила полякам, що ви стояли на Майдані разом з нами. Так, на Майдані було дуже багато поляків. І коли ми кричимо «Слава Україні — Героям Слава», ми кричимо це і вам. І тоді, і сьогодні так само.
Громадяни Польщі беруть участь і в інформаційній війні. Вони поширюють в інтернеті інформацію про російське вторгнення в Україну, ходять на акції, що підтримують Україну, а також засуджують злочини Росії. Адже поляки не з книжок знають, що таке російська окупація — Радянський Союз вторгся на територію Польщі ще в 1939 році, а до 1989 року тут панував комуністичний режим. Поляки вочевидь розуміють, що імперські амбіції росіян не закінчаться Україною, адже нерідко можна почути їхні зазіхання на Молдову, країни Балтії, Польщу, Грузію тощо. Тож захист і перемога України це — безпека щонайменше всього цього регіону.
— Коли ми їм дякуємо, вони говорять: ви не маєте за що нам дякувати, бо це й наша війна. І в них є таке гасло: To jest nasza wspólna wojna — «Це наша спільна війна». І це дійсно так. По тому, як вони нас підтримують, видно, що багато з них не вважає це навіть допомогою. Вони вважають це своїм обов’язком.
Така підтримка дуже надихає, проте, щоб так було і надалі, треба вкладати ще більше сил. Наталка Панченко говорить: щоб світ не забував про війну РФ проти України, потрібно створювати інфоприводи. Найкраще робити це через м’яку силу і публічну дипломатію. Наприклад, викуповувати білборди та розміщувати на них інформацію про російське вторгнення чи організовувати закордоном зустрічі з українськими митцями, котрі розповідатимуть про війну.
Активістка розповідає, що зараз зголошується на інтерв’ю різним медіа про війну, щоб говорити про російські злочини. Наталка пояснює, що треба використовувати будь-яку нагоду, щоб нагадувати світові про війну Росії проти України.
— Коли іноземці розуміють Україну, вони її підтримують, вони теж відчувають свою співучасть у цій війні і вони тоді стають нашими, фактично, адвокатами тут у Європі.
Euromaidan-Warszawa
Euromaidan-Warszawa з 2013 року об’єднала людей у Польщі для допомоги українцям. Організація має кілька напрямів — від інформаційних кампаній до надсилання гуманітарних вантажів та військового спорядження. Наталка Панченко — лідерка цього об’єднання.
— Це просто неймовірна сила: люди, незалежно від їхніх віросповідань, кольору шкіри й життєвих поглядів, об’єднуються для того, щоб робити щось разом з нами. Ми це дуже цінуємо й намагаємося це плекати.
До Euromaidan-Warszawa належать і представники української діаспори. Одним із них є моряк Ігор, який під час повномасштабної війни свою перерву між рейсами, а це три місяці, використав для волонтерства. Він влаштовував благодійні ярмарки, шукав волонтерів і брав участь у блокаді фур на кордоні Польщі та ЄС. Також у Euromaidan-Warszawa є багато поляків, які ходять на акції підтримки України, сортують гумдопомогу й амуніцію для українських військових.
Організація була створена ще під час Революції гідності, щоб підтримати мітингувальників у Києві. Тоді Наталка Панченко разом з іншими активістами домоглася звільнення посла України у Варшаві за його підтримку одіозного експрезидента України Віктора Януковича. Коли міліціянти стали обливати протестувальників у центрі столиці холодною водою та розстрілювати їх, волонтери Euromaidan-Warszawa відвозили на Майдан теплі речі, гумдопомогу, каски, бронежилети.
На цьому діяльність організації не припинилася — з початком війни РФ проти України 2014 року Euromaidan-Warszawa спільно з організаціями «Відкритий діалог» і «Євромайдан» зібрали понад 1 млн злотих на бронежилети, каски, тактичну медицину для військових.
У 2016 році, коли процеси забезпечення військових стабілізувалися, організація сконцентрувалася на кампаніях за звільнення українських політв’язнів. Зокрема Олега Сенцова та Геннадія Афанасьєва. Адже Росія викрадала людей на тимчасово окупованих територіях (наприклад, у Криму), їх незаконно утримували, фальшували справи, звинувачували у злочинах, яких ті не скоювали.
Після повномасштабного вторгнення 2022 року у Euromaidan-Warszawa додалися нові напрями роботи: наприклад, допомога цивільним, що залишилися на тимчасово окупованих територіях в Україні. Мешканцям намагаються передавати одяг, їжу, адже в них не працюють магазини, є проблеми з продуктами. Також волонтери допомагають українським військовим і передають речі, ключові для порятунку життя: бронежилети, каски, дрони та прилади нічного бачення.
Активісти долучаються також інформаційно — наприкінці червня 2022 року провели акцію під час саміту НАТО в Мадриді із закликом надати Україні зброю, звільнити українських військовополонених, нагадати про окуповані території та припинити геноцид українців Росією.
У травні 2022 року влаштували міжнародну акцію та зібрали кілька тисяч підписів за кандидатство України на вступ до ЄС, щоб продемонструвати Раді Європи (засідання відбулося у червні 2022 року): європейці його підтримують. Для тамтешніх політиків суспільний тиск і порядок денний завжди важливі, тому такі акції дієві. 23 червня Україна таки отримала статус кандидата на членство в ЄС.
Наталка Панченко впевнена, що майже 9 років активної боротьби за вступ України до ЄС були недаремними, тож треба не здаватися та боротися далі. Вона розповідає, що впроваджувати реформи в Україні, які потрібні для вступу до Європейського союзу (децентралізація, антикорупційні реформи тощо), було дуже складно. Тільки з часом Наталка Панченко відчула, який це має сенс. Активісти перекладали закони, шукали шляхи, щоб переконати польських урядовців ухвалити рішення, пояснювали специфіку українських законів і чому все, що працює у Польщі, не буде так само працювати в Україні.
— І так само те, що нам сьогодні здається, що воно якесь важке й не потрібне взагалі, воно теж дасть свій результат. Просто треба вірити в те, що колись ми його обов’язково побачимо.
У Польщі за допомогу Україні Наталка Панченко отримала відзнаку видання «Wprost» ShEO Awards 2022. Їх вручають «лідеркам, які змінюють світ та надихають інших». Активістка наголошує, що ця відзнака не тільки її, але й усіх, хто підтримує Україну, адже організацію помітили саме завдяки згуртованості багатьох небайдужих людей.
— Бо Euromaidan-Warszawa — це не лише Наталка Панченко, це тисяча людей і Наталка Панченко. То працює тіки, коли всі разом.
Під час промови на церемонії нагородження активістка згадала про українців, які воюють, шукають рідних, що зникли під час бойових дій, потерпають від катувань з боку росіян. Наталка Панченко пояснює, що не пробачила б собі, якби не говорила про всіх цих людей.
— І я просто вихожу і кажу: «Я вам дуже дякую за те, як ви підтримуєте Україну, і мені дуже приємно, що я отримала цю нагороду, бо вона реально виборена й дуже цінна, але мушу зізнатися, шо мені невесело, я не тішуся, не можу радіти, тому що зараз, доки я перед вами говорю, когось ґвалтують, когось тортурують в полоні, а хтось прямо зараз десь підірвався на міні й умирає». І попросила поляків, щоб вони не забували, що в нас війна. Щоб не переставали допомагати, бо найгірше, що можна зробити, це забути і вважати, що цього вже немає.
Активісти продовжують працювати одночасно над кількома кампаніями: подальша ізоляція Росії, посилення санкцій проти РФ, газове ембарго та припинення торгівлі ЄС із Росією.
— Я збираюся робити ще більше для того, щоби Україна перемогла якомога швидше. Бо насправді те, наскільки швидко переможе Україна, залежить не лише від тих, хто стоїть на фронті, а й від тих, хто сьогодні в тилу та хто нас сьогодні підтримує.
Блокування торгівлі ЄС із Росією та Білоруссю
Наталка Панченко й інші активісти з’ясували, що товари, які ввозять із Європи до РФ після початку повномасштабного вторгнення, потрапляють туди фурами, оскільки повітряні та морські шляхи закриті. У березні 2022 року вона й іще 14 людей поїхали на контрольно-пропускний пункт на кордоні Польщі та Білорусі, впевнилися, що всі товари доставляють саме до Росії. Наталка Панченко прямо там зареєструвала спонтанну безстрокову акцію, й активісти стали блокувати фури.
— Вийшла перед фурою і стала, і все. І так перша фура зупинилась. Вийшла ще потім Іра Земляна (журналістка та медіаекспертка. — ред.), зупинила другу фуру. За нами стали люди і фури фактично зупинилися. Ми стали стіною. І це було непросто. Якщо хтось думає, що це було красиво чи якось там — ні. Це було реально так: фура або їде на людей, або стоїть. Вона стояла тільки тому, що перед нею стояли люди.
Згодом до них долучилися небайдужі, що приїжджали з інших міст. Наталка закликала в соцмережах їхати на кордон і зупиняти фури. Багато українців приїжджали з різних міст і позмінно чергували на пункті пропуску.
Майже місяць активісти блокували сполучення між ЄС та РФ, а також у певний період міжнародне сполучення між Німеччиною та Польщею, навіть їздили до канцлера ФРН Олафа Шольца. Волонтерка розповідає, що саме завдяки підтримці людей блокаду втримали та зробили офіційною.
— Лише завдяки цим відчайдушним людям ми це втримали, бо якщо би ми там стали вдвох, нас би переїхали, ніхто би про нас і не знав.
Перевізники просили активістів пропускати хоча б по п’ять фур на годину, вмовляли піти на поступки, проте люди наполягали на своєму. Активістка неодноразово отримувала погрози. Її й інших учасників блокади залякували, закидали світлошумовими гранатами, намагалися бити. Наталка Панченко називає ці моменти найстрашнішими з того періоду. Крім того, вона відчувала відповідальність за безпеку людей, котрих зібрала на акції. Однак тиск і погрози не зупинили активістів і завдяки їхній незламності у квітні фурам із РФ і РБ заборонили в’їжджати до Євросоюзу, а машини, котрі були в ЄС, змусили виїхати до 16 квітня.
За два тижні після блокади росіяни та білоруси знайшли спосіб обходити санкції. Наприклад, казахстанські фури можуть привезти товари не до Казахстану, як зазначено в документах, а до РФ і РБ. Також завантажують німецьку чи польську машину, яка на кордоні з Білоруссю відчіпляє причіп, а його потім везуть до РФ. Утім, це значно довше та дорожче, а більшість товарів підсанкційні, тому блокада виявилась успішною.
— Фактично ми знищили російську і білоруську транспортну галузь, яка працювала із заходом Європи. Вони не їздять і не будуть сюди їздити, це заборонено, на цьому стоїть великий хрест і вони тепер можуть їздити в Азію. Певно, більше нікуди.
Бойкотування брендів, що не вийшли з ринку РФ
Активісти влаштовують бойкоти фірмам із російським капіталом у ЄС і тим, що не вийшли з ринку РФ. До таких належать зокрема мережі магазинів «Леруа Мерлен», «Декатлон» і «Ашан». У Польщі створили ініціативу «Загальнопольський бойкот Леруа Мерлен». По всій країні поляки приходили під магазини з плакатами про те, що магазини підтримують війну РФ проти України, закликали людей не скуповуватись у них.
— Ми працюємо над тим, щоб ізолювати Росію від всього цивілізованого світу — перш за все, економічно.
Спершу активістам здавалося, що акції недієві, проте потім помітили, що до цих магазинів приходить усе менше людей. «Леруа Мерлен» став замовляти рекламу на телебаченні, проте магазину й це не допомогло. Наталка каже: від інсайдерів дізналася, що за 2022 рік польський «Леруа Мерлен» отримав значно нижчий прибуток, ніж за 2021 рік. А більшість поляків не скуповуються у виробників, що підтримують війну.
Наталка наголошує, що це важливо — відмовлятися від виробників і контенту, які підтримують вторгнення РФ в Україну. І так кожна людина може зробити свій важливий внесок і вплинути на те, що відбувається.
Як приклад, розповідає, що й сама любить солодощі бренду, що довго не виходив із російського ринку. Це виробник жувальних цукерок Haribo — поки компанія продовжувала продавати продукцію в Росії, Наталка не купувала їхні вироби. Лише коли бренд залишив РФ, волонтерка повернулася до улюблених солодощів.
Активістка вважає, що відмовитися від російського — не лише продуктів, а й контенту — ще й корисно:
— По-перше, у тебе голова чиста, тим цим лайном собі голову не засипаєш. По-друге, ти розумієш, що ти це місце можеш використати для інших, набагато цікавіших людей, обставини, і подій. По-третє, це показує, шо якщо ти хочеш, ти можеш, ти сам для себе вирішуєш.
Наталка Панченко пояснює, що так і з магазинами: завжди можна знайти альтернативний бренд, який буде таким же за якістю та цінами, проте не підтримуватиме війну.
Україна після перемоги
Активістка збирається залучати кошти та продовжувати розвивати організацію Euromaidan-Warszawa. А ще планує надалі продюсувати зйомки відео про українців, які живуть за кордоном і допомагають Україні.
Наталка вважає, що після повномасштабної війни поменшає тих, хто розповідатиме про «хороших росіян». Люди усвідомлять, що це не Путін, а саме росіяни бомбили українські міста, ґвалтували дітей, катували мешканців окупованих міст.
— Це росіяни. І вони такі усі. Хочете ви цього чи не хочете. Якщо вони не змінили ситуації — значить, вони дали на це дозвіл.
Активістка сподівається, що війна відкине українців подалі від російської культури й усього, що пов’язане з РФ, допоможе самоідентифікуватися, зрозуміти себе та цінувати. Оскільки до цього росіяни протягом багатьох років розвивали в українців комплекс меншовартості.
Наталка Панченко наводить приклад своїх знайомих, які народилися в українськомовному середовищі, говорили українською, але з переїздом до русифікованих міст зросійщувалися самі. Проте з початком повномасштабного вторгнення РФ усвідомили важливість говорити українською.
— Саме для того треба творити інституції, які будуть працювати над тим, щоб відбудовувати і плекати в Україні українські сенси. Не кимось накинуті, не комплекси меншовартості. У нас шалено неймовірна українська культура, у нас купа талановитих людей, у нас є все.
На думку Наталки Панченко, відбудована Україна вже не матиме нічого спільного з Росією та радянським спадком. Вона вважає, що Україна пройшла складний і довгий шлях розвитку, однак без цього країна могла не стати повністю незалежною, євроінтегрованою та толерантною.
— Я дуже чітко бачу, до чого ми всі йдемо, і дуже вірю, що ми туди дійдем. Так само, як ми дійшли до кандидатства в ЄС, так само дійдемо до членства в ЄС, так само переможемо цих проклятих ворогів і забудемо їх як страшний сон. Я дуже хочу вас забути, прокляті росіяни.
Активістка говорить, що сучасні українці мають змогу зафіксувати злочини росіян і донести наступним поколінням, що між Україною та Росією немає нічого спільного.
— Єдине, що нас врятує обох — це величезний мур між нами, ну й все. Їх треба, як казала моя бабця, запить холодною водою.
