Як одеський EcoFactor заряджає Україну й закордон

Ще у 2019-му засновник EcoFactor Сергій Вельчев розповідав нам, що його бізнес починався з одеського гаража. Станом на 2024 рік вони виготовили більше 6 тисяч зарядних пристроїв і мають понад 90 тисяч користувачів.

Паливна криза з початком повномасштабної війни спричинила кілометрові черги до заправних станцій та збільшення вартості пального. Це підштовхнуло ще більше українців замислитися про покупку електромобіля. За даними Опендатабот у 2022-му кількість ввезених електромобілів в Україні за рік зросла майже на третину (порівняно з попереднім роком). 

Станом на травень 2024-го вартість електроенергії лишається набагато нижчою за вартість пального. Проте якщо на початку широкомасштабної фази війни в Україні виробляли достатньо електроенергії, щоб не імпортувати її (як викопне паливо), то після російських обстрілів по енергетичних обʼєктах ситуація змінилася. Стабілізаційні відключення змушують власників електромобілів шукати альтернативні джерела енергії, як-от сонячні батареї. Проте навіть ці виклики не знизили попит на електромобілі серед українців. Як повідомляють Опендатабот, у 2023 році в Україну імпортували рекордну кількість електрокарів — понад 37 тисяч.

Українське електромобільне диво

2014-го, коли виник EcoFactor, розвиток зарядної інфраструктури був не настільки швидким, щоб встигати за темпами появи електромобілів в Україні. Компанія починала із впровадження електротранспорту в комерційну галузь, але згодом — вирішили, що візьмуться за покращення інфраструктури. Так після тривалих розробок, вивчення матеріалів, технологій та отримання дозволів у 2016-му в Одесі зʼявився перший прототип зарядної станції постійного струму. Ще рік роботи, і влітку 2017-го EcoFactor представили свою першу мобільну станцію змінного струму. Основна відмінність між такими станціями — у перетворенні електроенергії. У зарядках змінного струму воно відбувається в автомобілі за допомогою бортового зарядного пристрою, а в зарядках постійного струму перетворення зовнішнє (на зарядній станції). Зарядні пристрої постійного струму зазвичай більші та заряджають батарею швидше, ніж зарядки змінного струму. Проте другі економніші та менше впливають на термін служби акумулятора.

Сергій згадує, що у 2017-му (після того, як вони виготовили мобільну станцію змінного струму) в них одразу з’явилися замовлення. Відтоді одеська компанія сфокусувалася на проєкті EcoFactor Charge. У межах нього конструювали зарядні пристрої для електромобілів і створили SaaS-платформу, що дозволяє розробникам керувати всією зарядною інфраструктурою. Згодом для електромобілістів розробили застосунок EcoFactor Network. У наступні роки компанія динамічно розвивалася на ринку зарядних станцій в Україні. Крім цього, команда прагнула популяризувати електричний транспорт, зробивши його доступнішим для українців.

На шляху розвитку EcoFactor були різні перешкоди, зокрема пандемія у 2020-му та повномасштабне вторгнення. Але, як каже Сергій, саме ці періоди стали поштовхом для розвитку бізнесу:

— Єдине, чим наша команда керувалася, — якщо ми зупинимося, ми помремо як компанія. Тому треба рухатися. Ми так швидко рухалися, що на сьогодні стали лідерами галузі в Україні, займаємося експортом наших технологій, запускаємо виробництво за межами країни. І якщо взяти цей термін, то дуже швидкий ріст від ідей і стартапчику в гаражі до виробництва й експорту технологій.

Завдяки тому, що EcoFactor планували масштабуватися ще до вторгнення, то у 2022-му вже мали для цього стратегію. Проте в перші кілька місяців широкомасштабної війни компанія зупинила виробництво — тільки виплачувала зарплатню працівникам, хоча ті й не ходили на роботу: хтось евакуювався, дехто пішов у ЗСУ або волонтерив. Тоді ж EcoFactor дозволив власникам електромобілів місяць заряджатися безкоштовно на їхніх станціях. Так, люди за потреби могли евакуюватися чи в критичний момент кудись переїхати. Електромобілі волонтерів та ЗСУ компанія безоплатно заряджала до кінця 2023-го, розповідає Сергій:

— Ти щось віддаєш і щось отримуєш. Ми познайомилися з великою кількістю людей, які у волонтерській, цій всій загальноукраїнській історії. І потроху зрозуміли, що потреба є. І десь через місяців сім [від 24 лютого 2022-го] ми зрозуміли, що український ринок зарядних станцій живе.

Команда відновила одеське виробництво. За 2023 рік найняли ще близько 40 людей на роботу. Хоча Одеса — одне з міст, що їх постійно обстрілюють війська РФ, виробництво продовжує працювати. Сергій говорить, що у 2023-му досягли рекордних показників за всю історію діяльності їхнього бізнесу в Україні.

Станом на 2024 рік компанія має понад 400 операторів, тобто власників зарядних станцій, а ще співпрацює з мережею гіпермаркетів «Епіцентр», компаніями SOCAR, ОККО, WOG, «БРСМ». Загалом, частка EcoFactor, зазначає засновник, займає 35 % мережі зарядних станцій по всій Україні.

У 2022 році EcoFactor почав масштабуватися за кордоном. Відтоді за пів року компанія відкрила виробництво в Польщі. Зараз планують запустити його в Узбекистані та Туреччині, а згодом у США та Великій Британії, розказує Сергій:

— Це дає мені гордість за українські продуктові компанії, які можуть експортувати технологію та бізнес-модель за межами України. Попри те, що Україна дуже активно розвивається, місткість українського ринку замала для наших амбітних цілей. Тому ми рухаємося в інші країни, розвиваємося там, і в нас це потроху виходить.

Розвиток електромобільності та зарядної інфраструктури в Україні називають українським електромобільним дивом, розказує засновник EcoFactor. Тому що більшість країн розвиває цю сферу коштом субсидій, дотацій, грантів. Водночас Україна, за словами Сергія, є чи не єдиною державою у світі, де зарядну інфраструктуру почали розбудовувати ентузіасти та власники електромобілів.

Засновник EcoFactor вважає, що вихід української компанії на іноземний ринок — це бізнес-дипломатія. Каже, що на власному досвіді бачив, як змінюється ставлення іноземців до України, коли ті розуміють, які тут є технології та виробництва. Українські виробники можуть обмінюватися досвідом з іноземцями, вчитися в них і навчати їх, поборовши комплекс меншовартості:

— Ми (українці. — ред.) дуже часто думаємо, що трохи не дотягуємо до того, щоб бути на лідируючих позиціях. Ми зі своєю компанією, зі своїм продуктом, зі своїм баченням і так далі — бачимо, що ми можемо конкурувати. Ми можемо бути лідерами.

Перетворення електромобілів

EcoFactor має амбітний проєкт — ЗАЗ-966 з електродвигуном. Його готували для марафону Київ–Монте-Карло у 2015-му, розказує Сергій:

— Ми збудували [електроавтомобіль] за декілька тижнів. Поїхали туди, зібрали всі овації, які можна було зібрати. Після цього почався шлях нашого розвитку.

Тоді іноземні компанії дізналися про українських виробників і домовилися про реалізацію декількох спільних проєктів. Компанія EcoFactor хотіла показати, що в Україні є інновації, а ЗАЗ-966 — це український продукт, що є частиною нашої машинобудівної історії.

Зараз ЗАЗ-966 стоїть без акумулятора, але команда планує його переробити. Сергій порівнює цю модель українського автомобіля з англійським Mini Cooper:

— Англійці, попри те, що це маленька машина, стара, зробили її культовою. І це про [відсутній] комплекс меншовартості. «Запорожець» — не менш культова машина, ніж Mini Cooper.

Команда хоче показати міжнародному ринку, що «Запорожець» може бути легендарною машиною, якщо її правильно та якісно переробити, зокрема збільшити потужність двигуна та додати електричний привід. Проте, зізнається Сергій, на реалізацію цієї ідеї зараз немає часу:

— Ця ідея просто відкладена. І ми займаємося більш загальними питаннями. Але це одна з машин, яка в мене назавжди. Це машина, з якою я асоціюю розвиток себе як особистості та компанії як такої. Це така візитівка.

Ще до пандемії CoViD-19 компанія EcoFactor планувала інший амбітний проєкт. Це мав бути електромобіль для Арнольда Шварценеггера, чиєю історією життя надихається Сергій:

— Коли [Арнольд] Шварценеггер був губернатором Каліфорнії (2003–2011 роки. — ред.), […] він дав кошти на розвиток електромобільності. Він — великий «євангеліст» (пропагандист ідеї. — ред.) електромобільності. Для мене він — герой сучасності, і є авторитетом, з яким мені цікаво познайомитися.

У 2017-му, розповідає Сергій, фахівці вирішували питання: як зробити так, щоб люди сприймали електромобіль не як машину, що має некрасиву форму, довго заряджається та повільно їде, а як потужний і сучасний транспорт. Для того, щоб зруйнувати цей стереотип, вирішили зробити максимально неаеродинамічну машину, з великими колесами, вигляд якої протиставлявся б усталеному сприйняттю електромобіля. До того ж, це мала бути культова машина. Так, три брати Крайзель з Австрії зробили автомобіль Mercedes-Benz G-Class електричним. А тоді продали його Арнольду Шварценеггеру.

Коли Сергій побачив результат, то замислився: чому він сам цього не зробив. Проте чоловік каже, що технічне виконання йому не сподобалося:

— Я знаю, що ми можемо краще. Я вирішив, що треба просто зробити, показати розробку австрійську та розробку українську. Виник план, що я хочу зробити цю машину і зробити пробіг до місця, де він (Арнольд Шварценеггер. — ред.) народився, [далі поїхати] в Мюнхен, де він працював тренером із бодибілдингу, й потім до нього — для того, щоб показати український продукт.

Зараз, міркує Сергій, ця ідея переросла в іншу місію — команда хоче не тільки зробити електромобіль і проїхатися ним, а й продати машину на екологічному аукціоні:

— У мене є бажання доїхати на цій машині та продати [її] на аукціоні для того, щоб ці кошти вкласти в розвиток, в Україну, у напрям розвитку децентралізованої енергетики. Ми в процесі, плануємо, що кінець цього року (2024-го. — ред.), або початок наступного — маємо зробити Шварценеггера ще більшим амбасадором України — і в напрямі чистої енергії також. Це наше завдання. Моє завдання особисто. Ми на шляху.

Електромобілі — не майбутнє, а сьогодення

Сергія вважає, що електроенергія — це найзручніша форма енергії. Її можна використовувати для особистих і комерційних потреб:

— Історія, де стоять сонячні панелі, сьогодні ні для кого не є проблемою. Цією електроенергією [можна] користуватися для того, щоб робити якусь правильну справу: вирощувати зерно чи ще щось робити, просто пересуватися транспортом. Це чиста енергія, вона є, вона всюди. Просто треба правильно її видобути, зберегти та використати.

Чоловік міркує, що неможливо уявити в когось у дворі маленький нафтовий завод, який дозволяє безкоштовно заправляти свій автомобіль. А встановивши власну зарядну станцію для електромобіля, можна автономно нею користуватися.

Засновник EcoFactor каже, що користуватися електромобілем економічно доцільніше, ніж машиною з двигуном внутрішнього згоряння. Тому українці все частіше купують електротранспорт — розуміють, що заряджати його буде дешевше, ніж заправлятися бензином чи дизелем. У спільноті українських електромобілістів, розповідає Сергій, через російсько-українську війну виник ще один аргумент на користь альтернативної енергії:

— Українці настільки люблять свободу, що я думаю, це і ментальна війна всередині кожного власника авто: «Я не хочу сплачувати за нафту, тому що країна, яка на нас напала, заробила свої кошти на нафті. Я хочу щось альтернативне. Я не хочу підсилювати цей напрям».

Сергій згадує, що ідея бізнесу зародилася, тому що він хотів, зокрема, реформувати підхід до ведення сільського господарства — зробити його екологічнішим та економічно вигіднішим:

— У мене було бажання щось привнести нове в родинне фермерське господарство. Я не хотів просто робити те, що робив мій дід і мій батько. Я хотів привнести щось нове. І те «щось нове» — це замкнута така екосистема, яка дозволяє виробляти електроенергію.

Так, чоловік зацікавився електротранспортом і зарядною інфраструктурою, яку й почала розбудовувати компанія. На початку команда не мала впевненості, чи це спрацює. Але тепер немає сумнівів, чи будуть їздити на електромобілях і чи потрібна зарядна інфраструктура:

— Усі кажуть: електромобілі — це про майбутнє. А я завжди кажу, що електромобілі — це про сьогодення. Майбутнє — це більше електромобілів.

Щоб популяризувати електротранспорт в Україні, EcoFactor відкрив свій хаб у вересні 2018-го в Одесі. Там збиралися власники електромобілів, проводили пробіги та влаштовували тест-драйви. Цей хаб зараз не працює, проте, за словами Сергія, його функції тепер виконує виробництво EcoFactor, де також продають електромобілі, ремонтують та обслуговують їх.

Наступний крок для EcoFactor — робити сільськогосподарські безпілотні системи, електротрактори та іншу техніку, що буде виконувати завдання за алгоритмами. Це спростить виробництво та контроль за процесами, а також розширить можливості підприємств, вважає Сергій:

— Тому ми рухаємося в цьому напрямі. Ми своїми діями наближаємо технологічне майбутнє. Так, як ми його бачимо.

Дивитися вперед

У 2024-му Сергій визначає місію EcoFactor так: перейти від зарядки легкових електромобілів до живлення електроенергією вантажівок, спецтехніки для ведення сільського господарства тощо. Тепер EcoFactor чекає новий етап розвитку, каже Сергій:

— Зараз ми беремо планку в Україні, що треба доводити, що вантажний транспорт, комерційний, спецтехніка і так далі — теж можуть бути електричними. Це економічно доцільніше, це правильніше, це екологічно чистіше. І все це може працювати на чистій енергії, яку ми децентралізовано можемо виробляти де завгодно, на підприємстві, десь по дорозі, будувати правильні маршрути.

Засновник EcoFactor розповідає, що для їхньої компанії немає статичного стану — або деградація, або прогрес:

— Розвиток — за рамками зони комфорту, за рамками сьогодення. Просто треба сьогодні робити те, що працюватиме завтра. І коли ти кожен день це робиш, то ти завжди робиш щось наперед. Головна мотивація — я хочу гарнішого майбутнього для своїх дітей. І я це буду робити так, як я можу. Моя сімʼя, мої діти — це найголовніші мотиватори.

Сергій мріє про розвинене людство, яке бажає розвитку та думає про краще майбутнє для наступних поколінь, а не експлуатує людей і по-варварськи завойовує ресурси. На його думку, задля здійснення мрій треба весь час рухатися й розвиватися:

— Коли ти дивишся вперед, ти робиш щось краще. Коли ти дивишся назад, ти бажаєш щось захистити. Треба памʼятати історію, треба розуміти, на чому це базується.

Чоловік переконаний, що Україна переможе, бо українці не здаються та воюють за свою землю не як за ресурс, а як за ідею:

— Ідея українців набагато сильніша — це справедлива вільна країна. І на сьогодні вона під натиском.

Засновник EcoFactor вірить, що в Україні є великий потенціал для розвитку:

— Для мене Україна — це батьківський дім, мій дім, дім моїх дітей. І місце сили, скажімо так, і місце, яке має бути побудоване на нових правилах співіснування громадян, більш справедливе.

Основний вплив українського бізнесу під час війни Сергій вбачає у відповідальності за людей, які працюють, за те, щоб були робочі місця. Каже, що важливо мотивувати українців захищати своє:

— Ми маємо створювати сенси, які дозволяють підкріпити психологічно [питання]: «А за що ми це робимо?». Мета бізнесу — у тому числі давати цей сенс. І допомагати війську, і дякувати Збройним силам України за те, що ми можемо працювати. Вони роблять все для того, щоб бізнес працював.