Рушійною силою українського суспільства є молодь. Те, яким виросте нове покоління в умовах повномасштабної війни залежить від багатьох чинників. На державному рівні молодіжну політику регулює законодавство, проте відповідальність за її якісне втілення залежить від роботи працівників органів місцевого управління (найчастіше — відділів молоді та сім’ї).
У молодіжній роботі держава передусім керується потребами й інтересами молоді, що за правильного супроводу і менторства молодіжних працівників допоможе швидше самореалізуватися у різних сферах. Молодіжні простори, організації, ради і центри ставлять за мету якомога більше залучати молодь до громадського, політичного, соціально-економічного та культурного життя суспільства, а також популяризувати і плекати відчуття проактивності й відповідальності.
У другому матеріалі проєкту «Люди для людей» про свій досвід молодіжної роботи, зокрема у сфері культури, розповідає Ірина Дубик — очільниця відділу культури, сім’ї, молоді та спорту Кіптівської територіальної громади.
Від ідеї — до результату
Розвивати сферу культури у Кіптівській громаді Ірина почала ще у 2012 році: понад 30 років вона прожила на Сіверщині, хоча народилася і провела частину життя в Бахмуті на Донеччині. Жінка доєдналася до закладу культури і під її керівництвом приміщення, де протікав дах і взимку доводилося ходити в лижних костюмах через холод, поступово перетворилося на відновлений простір для мистецьких занять (завершення ремонту потребує лише глядацька зала). Покращити благоустрій і опалення вдалося і в решті приміщень: молодіжних і культурно-дозвіллєвих просторах, будівлях для гуртків, бібліотечному фонді.
Під час реформи децентралізації, що почалася 2014 року, місцева влада отримала змогу розпоряджатися більшою частиною виділеного бюджету для потреб своїх відділів. За словами Ірини, фінансове забезпечення громади зросло на 40 %.
— Мені здається, успіх децентралізації не бачить тільки той, хто взагалі не цікавиться [цією темою] або ніколи не жив у селі. Або люди, які просто хочуть завжди бачити щось негативне.
Через кілька років після старту реформи Ірина очолила місцевий відділ культури, сім’ї, молоді та спорту. Щоб підвищити свою кваліфікацію, почала відвідувати професійні тренінги, семінари і форуми. На одному з них жінка загорілася ідеєю створити альтернативу міським молодіжним центрам, адже сільська місцевість часто може розраховувати лише на будинок культури.
Станом на березень 2024 року у Кіптівській громаді працює три молодіжні простори. Перший започаткували на базі сільського закладу культури як експеримент. За словами Ірини, тут молодь має можливості для щоденного дозвілля: безоплатний Wi-Fi, комп’ютери, настільні ігри, відеопроєктор. Також проводять спортивні заходи, зокрема тенісні і шахові змагання. Для двох наступних просторів колеги Ірини писали проєктні заявки. На облаштування кімнат виділили кошти, але ремонтні роботи потрібно було виконувати власноруч — втілювати ідею взялися молодші жителі громади.
— Молодь має бути в сучасному, комфортному просторі. Але для того, щоб вони це цінували, мають вкласти туди самі. Нехай це буде якась робота з облаштування чи догляду.
У бюджет громади додаткові кошти також залучають через державні гранти. У 2019 році чиновниця почала працювати над проєктом «Осінній фест», що став для Кіптівської громади справжньою гордістю і відбувався у межах ініціативи «Малі міста, великі враження» від Міністерства культури.
— Допомагала мені з фінансовою частиною Ірина Коробот. Тоді вона була головним бухгалтером. У мене була описова частина [заявки], але я зовсім не вміла працювати з документами бухгалтерськими. Домовлялась з нею, домовлялась. […] І в якийсь день просто прийшла [до] її кабінету, всередині закрила, а за дверима сказала: «Ірини Іванівни нема, поки вона мені не допоможе зігнати кошторис на цей проєкт».
Для гостей із різних куточків України в межах цього фестивалю створили програму різних активностей: маршрути до визначних місць, грибні й медові локації, подорож лісом або на возі з сіном, стрибки з парашутом, політ у літаку, майстеркласи з народного мистецтва, атракціони й квести. Також вдалося завести корисні знайомства з іншими громадами.
— Цей проєкт нам дозволив повірити в себе. І потім уже почалася [активна робота над заявками]. Ми постійно пишемо ці грантові проєкти.
Нові виклики
Утім, плани й очікування відділу культури, сім’ї, молоді і спорту Кіптівської громади значно змінило вторгнення РФ у 2022 році. У перший день повномасштабної війни чоловік Ірини поїхав до територіального центру комплектування, а вона з колегами почала облаштовувати сховища для цивільних. Тоді й сформувалася команда, яка наступні два роки всіляко допомагала як захисникам, так і місцевим жителям або переселенцям з інших регіонів.
— Культурі завжди приходилося викручуватися, тут має бути [робота] завжди в ногу з сьогоденням. Так було і під час «корони» (пандемії коронавірусу. — ред.). Ми почали навчатися працювати [в] онлайн-режимі. Звичайно, коли почалася [повномасштабна] війна, все це закреслилося от так швидко.
Протягом активного наступу військ РФ на Сіверщині для відділу, що очолює Ірина, пріоритетом замість культурної діяльності стала допомога українським захисникам і захисницям. Один із народних співочих колективів приніс у заклад культури швейну машинку — почали виготовляти устілки, щоб було комфортніше у промоклому взутті, шили і в’язали теплий одяг. Також готували гарячі обіди, а в сусідньому селі Вовчок запустили старий млин, щоб молоти зерно і випікати хліб. Підтримували військових і листами, котрі з одягом і харчуванням працівниці закладу культури відвозили бійцям.
У квітні 2022-го, коли лінія фронту на півночі країни перестала швидко змінюватися, Ірина з невеликою командою їздили виступати для захисників. Особливо пам’ятною для жінки стала перша поїздка до бійців, які згодом стали історичним постатями для України. Серед них був Павло Чернявський — командир батареї HIMARS, якому президент США Джо Байден передав знаковий символ — Command Coin.
Command Coin
Cпеціальна відзнака від президента США, яку можуть вручати командирам за бойові досягнення.
Завдяки проєктним заявкам Кіптівська громада змогла підтримати переселенців із сусідніх регіонів чи громад Сіверщини. На початку повномасштабної війни, пригадує Ірина, особливий попит мала медицина, дитячий догляд, памперси і харчування. Згодом, у 2023 році в межах проєкту «СпівДія Ноут» Кіптівська громада отримала шість ноутбуків для навчання. Подавали цей запит, каже жінка, щоб допомогти відновити навчання дітям і студентам, які переїхали з деокупованого села Ягідне на Сіверщині.
Хоч під час повномасштабного вторгнення стало більше непередбачуваного, команда Ірини зрозуміла, що не варто повністю змінювати вектор своєї роботи і відмовлятися від попередніх планів. Так артисти Кіптівської громади почали популяризувати українську сучасну і народну музику на міжнародному рівні, зокрема брати участь у конкурсах. Оскільки поїхати за кордон вони не мають змоги, часто надсилають відеозаписи своїх номерів для онлайн-змагань. За два роки, каже Ірина, вдалося здобути понад 20 міжнародних відзнак за призові місця і звання лауреатів.
Важливо, на думку місцевих працівників культури, популяризувати і зберігати народні традиції і співи. У селі Вовчок автентичним обрядам усіх охочих навчає вокальний фольклорний ансамбль «Вербиченька». Наприклад, взимку проводять майстеркласи про щедрування і колядування, де вчать основним технікам народного співу і діляться текстами обрядових пісень. Ірина каже, що після початку повномасштабного вторгнення значно більше українців почало цікавитися своєю культурою, тож і сама громада налаштована створювати якомога більше подібних заходів.
Серед ініціатив, пов’язаних із переосмисленням традиційного спадку, жінка пригадує також проєкт «Вишиванка душу гріє». Кіптівська громада написала його восени 2023 року, щоб розпочати співпрацю з організацією Будуємо Україну Разом (БУР), осередок якої є у Чернігові. Для втілення ідеї — розписати вишивкою Сіверщини бетонний паркан завдовжки 56 метрів біля будинку культури — організували волонтерську акцію БУР. І тут місцева молодь долучилася до розписування, адже в таких випадках організація надає лише будівельні матеріали.
Ще до повномасштабного вторгнення Кіптівська громада планувала розвивати Центральну публічну бібліотеку і філії. Через війну не всі ідеї можливо втілити, однак якщо не вкладатися в її розвиток, то установу доведеться закрити, каже Ірина. Бібліотеки намагаються облаштувати по-сучасному, щоб був доступ до інтернету і комп’ютерів. Нині книгозбірня стала цілком повноцінним молодіжним простором. Книгарки намагаються більше розповідати про нові надходження літератури у соцмережах: побачивши цікавий твір, мешканці сусідніх сіл частіше зазирають у бібліотеку. Для читачів, які з певних причин не можуть вийти з дому, працівниці можуть приносити книжки. Усе більше поширюється обмін й особистою літературою серед місцевих.
Також, продовжує Ірина, місцеві бібліотекарі можуть бути професійними гідами, адже туризм — ще один важливий напрям діяльності громади. Наприклад, у селі Чемер є дерев’яна садиба поміщиків Пашковських XVIII століття, де збереглося автентичне мереживо Сіверщини. Будівля руйнується, бо власник не вкладає фінансів у реконструкцію. Однак до неї продовжують організовувати екскурсії.
2024 року Кіптівська громада започаткувала два туристичні маршрути до сіл Чемер і Вовчок, неподалік якої стоїть церква, що визнана архітектурною пам’яткою України. Для ремонту доріг відділ культури від імені голови громади звернувся до Асоціації місцевих доріг. Попри те, що ці шляхи не належать Кіптівській сільській раді, домовитися про ремонт усе ж вдалося. Нині, за підтримки Народної вищої школи, створено ініціативну групу, що консультується щодо подальших кроків. Ірина вірить, що зовсім скоро якомога більше українців дізнається про їхні центри сільського екотуризму:
Народна вища школа «Вовчок»
Неформальний освітній заклад для дорослих, де навчають за скандинавською моделлю.— Звичайно, це важкі кроки, тому що, як я люблю казати, у районах створили громади, вони почали з нуля, а ми — з мінус трьох. У нас ніякої інфраструктури не було. Ми це [самі] створюємо, шукаємо, самі шишки набиваємо.
Запорука ефективної роботи
Через повномасштабне вторгнення чимало молоді долучилося до війська, опанувало сферу благодійництва, виїхало в інші регіони чи закордон. Ірина вважає, що якомога більше заохотити до життя громади молодше покоління, яке залишилося, можна лише тоді, коли займаєшся улюбленою справою:
— Коли людина горить, до неї завжди прийдуть. Єдине, що треба, коли вони прийдуть, — не нав’язувати своє бачення, а просто почути їх і допомогти їм там в цьому напрямку розвиватися.
Також важливо знайти індивідуальний підхід, тому що в усіх різні вподобання, а декому ще й потрібно вийти із зони комфорту, щоб зрозуміти справжні захоплення:
— Є такі молоді люди, яким взагалі начебто нічого не подобається. А потім ти їх відправляєш кудись на семінар чи на тренінг. Він чи вона їде туди й спілкується в іншому осередку. І приїжджає зовсім людина заряджена.
Свій творчий потенціал проактивна молодь Кіптівської громади реалізує переважно для допомоги іншим. Як приклад Ірина згадує ініціативу «Діти дітям», можливість підтримати своїх однолітків у скрутних обставинах фінансово. Під час одного з цих заходів відбувся конкурс малюнків «Я, громада, Україна» — на аукціоні за частину робіт зібрали понад 7000 грн для багатодітної родини, яка постраждала після російського теракту на Каховській ГЕС. У межах іншого — виготовляли джинсові сумки і проводили концерт. Зібрані кошти передали дівчинці, в якої загинула мама.
У підтримку Силам оборони України місцева молодь організувала збір на дрони «Донатити не важко — назбираємо на пташку». Благодійні виступи змогли зацікавити жителів усієї громади — вдалося назбирати понад 50 000 гривень. Ірина вважає, що любов до свого завжди присутня в українців і, водночас, це важливий ресурс для підтримки:
— І я впевнена, що ми заряджаємося, і цим заряджається потім вся Україна. Тому що саме їм [молодим людям] надалі вести нашу Україну у світ.
Щоб розвивати потенціал своїх підопічних, Ірина організовує тренінги, куди запрошує фахівців: про те, як критично оцінювати інформацію в інтернеті, розпізнаючи фейки і маніпуляції, як надавати домедичну і психологічну допомогу. Після одного з навчань про роботу малого бізнесу одна з молодших працівниць відділу культури стала підприємицею у сфері швидкого харчування. Для підвищення успішності шкіл громади обдарованим учням, які здобули перемогу на змаганнях і конкурсах регіонального та всеукраїнського рівня, виплачують грошову винагороду до Дня захисту дітей — сертифікат на 1000 гривень.
У лютому 2024 року з підлітками почали проводити психологічні зустрічі для рефлексій перших місяців повномасштабного вторгнення. Близько 60 розповідей стануть частиною проєкту «Культурна пам’ять Чернігівщини», котрий створили за підтримки міжнародних партнерів громадські організації трьох громад із різним воєнним досвідом: Кіптівська — була на лінії розмежування між підконтрольними Україні і російським загарбникам територіями, а Іванівська і Киїнська — пережили окупацію і бої за звільнення. Після завершення ініціативи в пам’ять про події 2022 року висадять алею червоних кленів і поставлять меморіальний знак.
Ще Ірина планує поступово долучати все більше молоді до сесійних засідань новоствореної молодіжної ради — органу, де представники молоді з певної громади мають змогу консультувати, розробляти і реалізовувати молодіжну політику з місцевою владою. Тому що більшість пересічних громадян, вважає Ірина, не знають, як працюють і чим займаються такі органи влади, а саме розуміння базових принципів функціонування держави допоможе молоді вирости свідомими громадянами:
— Це наша місія, але наскільки вона зараз підйомна, час покаже, тому що тут треба попрацювати. Тут я навіть скажу, що працювати потрібно було позавчора, але якщо почнемо сьогодні, то успіх буде.
за підтримки
Публікація є частиною ініціативи «Громада для людини: покращення системи надання соціальних послуг», що здійснювалася за підтримки Програми «U-LEAD 3 Європою».
