Княгининок. Громада креативних експериментів

Волинь
Спільноти
16 Вересня 2019 10:05
1327

Княгининівська об’єднана територіальна громада (ОТГ), що на Волині, була утворена в серпні 2016 року, коли по Україні працювали вже понад 200 таких громад. Місцеві мешканці не одразу повірили в перспективу змін, однак сьогодні ця громада є прикладом успішного об’єднання та втілення ідей. У селі Княгининок будується завод із заморожування ягід, що експортуватиме продукцію на різні континенти. Місцевий шкільний стадіон перетворили на обладнаний спортивний комплекс, де займаються всі охочі. Громада встановлює по селах баки для сортування сміття та опікується екологічною безпекою своїх населених пунктів. Місцеві ентузіасти втілюють тут креативні проєкти, серед яких — художньо оформлені зупинки та вулична бібліотека з книжками у холодильниках.

Відео

Громада

Княгининівська громада об’єднала дев’ять населених пунктів, де офіційно проживають понад 9 тисяч людей. Місцеві жителі працюють здебільшого у сільському господарстві та гуртово-роздрібній торгівлі. Значна частина мешканців їздить на роботу до Луцька, за 7 кілометрів від центру громади.

Бюджет ОТГ 2019 року склав понад 55 мільйонів гривень. Очільниця Княгининівської громади Олена Твердохліб каже, що громада отримує гроші, зокрема, від земель комерційного призначення, за які інвестор сплачує пайову участь у розвитку інфраструктури села чи селища.

— За останні декілька років ми змінилися, мабуть, в триста разів. По-перше, змінилися мізки в людей. Вони стали інакше сприймати все, що тут робиться. По-друге, це матеріальні зміни, бо тепер на кожного жителя громади в бюджеті є більша сума. Ми не є бідною громадою, але ми думаємо над тим, як мати більше коштів для розвитку. Бачимо, що сьогодні є попит на місцеву нерухомість – у нас хочуть жити люди. Оце мені дуже приємно, тому що хоча ми й під містом Луцьком, але такого раніше не було.

Село Княгининок, що є центром громади, згадується в історичних документах ще ХІІ століття. У 1964 році село перейменували на Маяки, а 2016 року в рамках декомунізації йому повернули стару назву.

— З історії, яку я вчила в школі, чула, що приїхав Хрущов і сказав: «Що це за Княгининок? Що тут за князья живуть? Хай воно буде, як радгосп — Маяками». І от, почавши працювати головою, я пережила процес, коли нас перейменовували. Спочатку не могла зрозуміти, чому я народилась в Маяках, а маю жити в Княгининку. І зараз я розумію, що так мало бути, тому що ми вертаємось до того, що було.

Олена Твердохліб розповідає, що громаді вдалося зібрати чудову команду ентузіастів, які мають ідеї щодо спільного розвитку. Очільниця громади спостерігала, хто активно цікавиться певними темами на зібраннях, ставить більше запитань. Згодом ці люди приходили до сільської ради на додаткові обговорення, створювали власні проєкти.

— Мені б хотілося, щоб наступний сільський голова бачив розвиток громади дещо ширше і щоб це була молода людина. От я дивлюсь, що в молоді зараз такі можливості! В нас дуже багато дітей навчається за кордоном. Сподіваюся, що вони приїдуть сюди, привезуть свої знання і зроблять тут так, як ніде в Україні. Тобто я собі ставила за ціль, що з нашої громади почнеться нова маленька Україна зі своїми традиціями, зупинками, своєю новою дорогою, своїм стадіоном. Я думаю, що нам це все вдасться завдяки ентузіастам, що запалюють інших.

Наприкінці 90-х років Олена Твердохліб поїхала на заробітки до Чехії, де працювала кравчинею. Повернувшись за сім років до України, вона з подругою започаткувала тут власний бізнес. Починали з ремонту одягу, а згодом відкрили власний цех із пошиття одягу для немовлят. 2015 року Олену Твердохліб обрали сільським головою, а через рік вона очолила новостворену громаду.

Я вирішила, що треба змінити життя нашої громади, тому що я тут живу і хочу, щоб ми і наші нащадки жили краще. Децентралізація збільшила в 10 разів бюджет, і реально можна зробити набагато більше. А все можливо зробити, якщо дуже вірити, хотіти, багато і з ентузіазмом працювати. Це такий простий рецепт для всіх.

Креативні зупинки

Княгининівська громада відома, зокрема, творчо оформленими зупинками громадського транспорту. Тут встановили декілька зупинок, зроблених за технологією габіонів (сітчаста коробчата конструкція, заповнена природним каменем. — авт.). Біля школи у Княгининку громада спорудила зупинку у вигляді розгорненої книги, яку підтримують опори-олівці.

— Ми задумали, що біля школи має стояти цікава зупинка, щоб дітям хотілося приїхати сюди і вчитися. По дорозі зі школи вони відпочивають тут на лавочці у вигляді гумки для стирання олівця. Я вважаю, що така зупинка цікава не тільки для наших дітей, але й для тих, хто проїжджає повз. З такими цікавинками ми, напевно, будемо привабливі для України, а на нашому прикладі всі, хто не створив об’єднані громади, може, і захочуть об’єднатися.

У селі Сирники, що входить до складу Княгининівської громади, на місці старої радянської зупинки встановили «смачну» 3D-зупинку у вигляді сільської кухні. Голова ОТГ Олена Твердохліб каже, що авторами цього проєкту є місцеві активістки, які шукали гроші й залучали художників для ремонту зупинки.

— Ця зупинка була відремонтована першою, ще до ремонту цієї траси. Нам дозволили її залишити. А до того ми писали звернення, щоб нам дозволили за свої кошти її відремонтувати. Сільська рада дала 20 тисяч гривень на цей проєкт, решту коштів ентузіасти збирали самостійно. От приклад, як ідейні люди роблять щось на голому місці. І це приємно, бо потім вони шанують свою роботу.

На території Княгининівської громади, уздовж автомобільного шляху міжнародного значення М19, встановили камери зовнішнього спостереження, що фіксують порушення. Олена Твердохліб розповідає, що після ремонту дороги тут збільшилась кількість аварій, тому встановлення камер стало нагальним питанням. Вони підключені до районного відділу поліції. З їхньою допомогою правоохоронці вже розкрили кілька злочинів: викрадення автомобілів, збройні напади на заправну станцію тощо.

— У нас камери стоять і біля всіх навчальних закладів. Це була моя ініціатива — поставити камери замість сторожів. Це безпека і дітей, і взагалі громадян, які рухаються по трасі. І це єдиний проєкт, який взагалі не заперечувався жителями.

Заморожування ягід

Одне з великих підприємств, що працює у Княгининівській громаді — ТОВ «Дарлісад», що заморожує дикорослі та культурні ягоди та експортує їх за кордон. Підприємство викупило землю під своїми складами, щоб збудувати більший і потужніший завод із заморожування фруктів та ягід. Директор підприємства Григорій Зеленюк каже, що ягоди для заморожування закуповують у місцевого населення, що їх вирощує.

— Якась сім’я в радіусі 100-300 км посадила біля хати пару кущів, можливо, соток, гектарів. Вони вдень назбирали, ввечері сюди приїхали, здали нам, ми її швидко заморозили. Намагаємось, щоб наші купівельні ціни були максимально близькі до польських, щоб людям було вигідно вирощувати. Навіть коли було перевиробництво малини, ми не опускали дуже закупівельну ціну, щоб люди її не повирубували. Коли ми оце все розвинемо і всі навколишні поля будуть засаджені ягодами, думаю, всім буде дуже приємно.

На підприємстві «Дарлісад» є різні сортувальні лінії, сьогодні їх обслуговує близько 70 людей. Після оновлення компанія планує заготовляти на експорт до 50 тисяч тонн культивованих ягід.

— В Україні малий ринок збуту, особливо не розженешся. З 2014 року ми швидко переорієнтувалися на Європу. Експортуємо ягоди до Франції, Італії, Швейцарії, Австрії, Німеччини. Звичайно, будемо розширювати географію експорту. Для нас цікаві США, Китай, Австралія, Нова Зеландія. Коли ми збудуємо увесь наш комплекс, то нам буде набагато легше спілкуватися з клієнтами.

Голова Княгининівської громади Олена Твердохліб каже, що громада зацікавлена у розвитку ягідництва та підтримує жителів, що починають займатися цією справою. Окрім того, будівництво заводу створить нові робочі місця.

— Місцеві мешканці мають землю і не знають, чим зайнятися на ній. Коли фірма «Дарлісад» почне працювати на повному обсязі, люди побачать, що це прибуток для їхніх сімей, і будуть думати про вирощування ягід. Зараз у сільській раді є програма підтримки ягідництва — виділяємо 25 тисяч гривень кожному, хто хоче почати цей бізнес. Наразі люди сильно до того не йдуть. Вони бояться, що нема куди здати ягоди. Де їх — на ринку продавати? Коли побудується завод, я думаю, тоді виростуть і прибутки наших жителів.

Вулична бібліотека

У селі Сирники місцеві активістки Оксана Глушко та Галина Гарбарук відкрили біля місцевого клубу незвичайну вуличну бібліотеку. Там книги зберігають у холодильниках, а почитати їх можна в ретро-авто. Авторки задуму виграли на втілення «Хати-читальні» грант у розмірі 7 тисяч гривень, за які надрукували банер на стіні клубу. Решту коштів зібрали місцеві жителі. Для створення вуличної бібліотеки знайшли і розмалювали шість старих холодильників, почистили і пошпаклювали старий автомобіль із металобази. Одна з авторок ініціативи, депутатка Галина Гарбарук, говорить, що подібні проєкти творять новітню історію села.

Тут немає великого бізнесу, і ми хочемо всіма силами розрекламувати наше село, запросити сюди інвесторів. Відштовхуємося від назви «смачне село» — Сирники. Ми організовуємо події, де пригощаємо всіх сирниками, а на цей раз вирішили пригостити саме духовною їжею. Хочемо таким чином популяризувати читання.

Місцеві жителі, які долучилися до створення бібліотеки, працювали на волонтерських засадах. Галина Гарбарук розповідає, що мешканці села Сирники мають спільний онлайн-чат, де можна звернутися за допомогою.

— Бувало всяке: треба штукатура вже зараз, в цю секунду. Ми пишемо — люди приїжджають і допомагають. Це тішить. Загалом у селі відбуваються потужні зміни. Якщо раніше у нас жодного ліхтарика не було, то тепер село майже все освітлене, розвивається інфраструктура. Шкіл і садочків на території села нема, але в місцевому ФАП (фельдшерсько-акушерському пункті. – авт.) з’явилось нове обладнання. І це тільки початок.

Сучасний стадіон

У селі Княгининок громада облаштувала сучасний шкільний стадіон. Тут зробили футбольне поле зі штучним покриттям, баскетбольний та волейбольний майданчики, бігові доріжки, смугу з перешкодами, встановили тренажери. Очільниця ОТГ Олена Твердохліб говорить, що стадіон збудували виключно за кошти громади.

— Того року ми відремонтували менше доріг, бо всі гроші акумулювали на цьому стадіоні. Але діти, які раніше тинялись по вулицях і сиділи по барах, тепер всі тут. Я не думала, що люди реально так хочуть займатися спортом. Ми навіть вирішили закупити ще двоє воріт, щоб можна було ділити поле і займалося більше команд одночасно.

Будівництво стадіону розпочали у травні 2018 року, а вже у серпні відкрили його. Займатися тут можуть і діти, і дорослі — за певним розкладом.

— Зранку у вихідні на стадіоні займаються люди похилого віку. Доглядач стадіону, який раніше працював вчителем фізкультури, сформував таку групу здоров’я. Він розробив спеціальну програму для людей від 60-ти років, які мають певні проблеми, і вони всі разом займаються. Вранці теж дуже багато молодих мам, які хочуть повернути собі фігуру після родів. Люди просто спілкуються, приходять дивитися, як хлопці грають в футбол. Такий культурний осередок.

Управління відходами

У селі Брище, що у складі Княгининівської громади, розташований полігон, що збирає тверді побутові відходи з Луцька, прилеглих селищ і сіл. Навесні 2018 року поруч зі сміттєзвалищем запрацювала біогазова установка, що викачує біогаз із відходів, спалює його та переробляє в електрику. Ця технологія є не лише прибутковою, а більш екологічно безпечною. Адже під час такої утилізації не виділяється метан, що отруює ґрунт і часом загоряється. Проєктний менеджер Княгининівської ОТГ Сергій Ужегов розповідає, що на полігоні обліковують і контролюють обсяги сміття. Кожен сміттєвоз зважують на вході і виході, а різницю вимірюють у тонах.

— Полігон фактично знаходиться на території громади, але він наданий в оренду місту (Луцьку. – авт.). Орендодавець сам укладає договори з компаніями, які добувають біогаз, переробляють ПЕТ-пляшки тощо. Міська рада платить нам за оренду цієї території досить немалі кошти, які ми спрямовуємо на подальші потреби громади. Загалом шукаємо ідеї, цікавимось, також привносимо певні ноу-хау для України, впроваджуємо їх і, надіюсь, успішно.

Майже в усіх населених пунктах Княгининівської громади встановлюють баки для роздільного збору сміття. Відходи, окрім змішаних, ділять на три фракції: скло, папір і картон, ПЕТ-пляшки. Сільська рада випускає щомісячну газету, яку розносять у кожен будинок. Там пояснюють, чому необхідно сортувати сміття і як це робити.

Після сортування відходи пресують та відправляють на перероблення до приватних підрядників. Очільниця ОТГ Олена Твердохліб говорить, що регіон поки не має налагодженої системи утилізації сміття, тому громада зацікавлена у співпраці з місцевими підприємцями, які збиратимуть відходи по селах і везтимуть на перероблення до Києва.

— Люди спочатку ставились так: «У нас і так купа проблем, навіщо нам це сміття роздільне». Але з часом, дивлюсь, контейнери наповнюються. Буває, що несвідомо люди викидають все підряд. Але робота йде, люди звикають. Вже пишуть заяви, щоб ми встановили більше контейнерів. Приходять до нас і кажуть: «Робіть отак, бо я був у Голландії чи Швеції, там роблять класно». Ми робимо, зважаючи на наші обставини. Головне, що рухаємося в правильному напрямку у поводженні з відходами.

Наприкінці 2017 року громада затвердила схему санітарного очищення своїх населених пунктів. Олена Твердохліб каже, що завдяки цій схемі тепер знають, де розмістити сміттєві майданчики, яка кількість населення зможе зносити сюди відходи і як часто треба забирати це сміття.

Ми купили сміттєвоз, щоб збирати окремо всі фракції оцього сміття. Воно накладно, бо сміттєвоз потрібно три рази заправити. Але це того варте, тому що діти, які тут граються на майданчику, бачать, що сміттєвоз забирає дійсно тільки пластик, не зсипає все. Тому є смисл помити ту пляшку, принести її. Ці діти вже вчать батьків.

Цей матеріал створено за підтримки Програми для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку «U-LEAD з Європою», що спільно фінансується Європейським Союзом та його країнами-членами: Данією, Естонією, Німеччиною, Польщею та Швецією.

Над матеріалом працювалиАвторка:Наталія ПонеділокАвтор:Богдан ЛогвиненкоРедакторка:Катерина ЛегкаКоректорка:Ольга ЩербакПродюсерка:Ольга ШорФотограф:Микола КорольФотограф:Павло ПашкоОператор:Олексій ПанченкоОператор:Микита ЗавілінськийОператор:Павло ПашкоМонтажерка:Ліза ЛітвіненкоРежисер:Микола НосокРежисер:Василь ГошовськийБільд-редактор:Олександр ХоменкоДизайнерка :Христина БунійТранскрибаторка:Софія БазькоТранскрибаторка:Ольга Стулій

16 Вересня 2019 10:05