Як вийти на експорт? Кормотех годує котів і собак у десятках країн

Бізнес з виробництва кормів для домашніх тварин в Україні існує два десятиліття. До 2000-х років потребу українців у петфуді на 100 % задовольняли імпортери з Європи та США, де індустрія має понад 150-літню історію. Сьогодні на вітчизняному ринку є кілька великих іноземних виробників, які конкурують між собою, і до десяти українських виробників, серед яких найбільше кормів продає компанія «Кормотех» — 60 тисяч тонн на рік.

Знайти свою нішу

Львівський офіс «Кормотеху» розташований неподалік центру міста. Тут укладаються угоди, народжуються інноваційні продукти, формуються соціальні ініціативи. Керує офісом Ростислав Вовк. Це чоловік років сорока зі світлим волоссям та відкритою усмішкою. Жодних костюмів та офіціозу. Одразу важко й повірити, що він — співвласник та СЕО компанії, яка посідає п’яте місце у світі за темпами росту в галузі виробництва харчування для домашніх тварин.

Свій шлях Ростислав починав далеко від кормобізнесу: закінчив Інститут банківської справи — та за один день роботи в банку зрозумів, що це не для нього. З 16 років працював на дріжджовому виробництві батька — спочатку вантажником, згодом менеджером зі збуту, потім консультантом інноваційного центру хлібопечення. Ще студентом він вів одночасно кілька невеликих бізнесів, наприклад, логістичний і перевезення вантажів. Якраз тоді Ростислав зрозумів, що має хист до підприємництва:

— Мені потрібно створювати щось, мені потрібно кудись іти, постійно рухатись. І коли мені в 2003 році запропонували на сімейній раді займатися будівництвом фабрики кормів, я, звичайно ж, погодився і застряг тут вже на 20 років.

Львівська компанія «Кормотех» на українському ринку кормів працює з 2003 року. У її портфелі — чотири торговельні продукти різних класів, від стандарту до суперпреміуму: «Гав!», «Мяу!», «Клуб 4 Лапи» та Optimeal — і партнерські продукти, виготовлені на замовлення конкретної торговельної мережі (private label).

2000 року ця компанія почалася з малого — ідеї. Її запропонував батько Ростислава, Орест Вовк, який у 1990-х заснував компанію з виготовлення хлібопекарських дріжджів «Ензим». На початку двохтисячних родина відчула, що дріжджовий ринок стагнує: люди почали менше споживати хліба. Тоді батько Ростислава вирішив, що треба знайти той ринок, який росте у світі, і той продукт, який виготовлятиметься обов’язково з доданою вартістю (щоб продавати не сировину, а саме продукт), без аналогів в Україні, із залученням високоінтелектуальної праці. Ринок петфуду виявився ідеальною нивою для такого розвитку.

Саме так почалась історія «Кормотеху», розповідає Ростислав. Офіційно компанію створили 2003 року. Тоді, каже, на полицях магазинів були виключно іноземні бренди, а в Україні не було спеціалістів, які знали б, як виготовляти корм. Ростислав починав бізнес з нуля: навчав працівників, шукав постачальників, будував фабрику (виробництво сухого корму запрацювало 2005 року), наймав нутриціологів для розробки перших рецептур — багато в чому йому допомогли колеги із США; вони ж склали бізнес-модель для підприємства.

Ростислав каже, що перші труднощі їх спіткали на початку виробництва, бо бізнес-модель американської компанії базувалась не на українських дослідженнях, а на реаліях американського ринку. Тому перше харчування від «Кормотеху» було кольоровим: червона гранулка — м’ясо, зелена — зелень, а помаранчева — з додаванням овочів, як-от моркви. А ще продукт був загорнутий в пастельне пакування, як на той час було популярно в США та Європі.

Якраз тоді Ростислав зрозумів, що «у бізнесі копіювання не працює»: українці не сприйняли кольорової їжі через асоціацію зі штучними барвниками, а у вітчизняних супермаркетах вибирали яскраві пакування, а не ніжні тони. Тому через пів року «Кормотех» забрав усю продукцію назад. А отже, каже Ростислав, історія «Кормотеху» — про довгий шлях пошуку, спроб і помилок, подолання недовіри клієнта до вітчизняного нового продукту, роботи без прибутків через безкомпромісність щодо якості сировини:

— Ми не робили ніяких поблажок до якості, тому що ти не можеш зробити поганий продукт: собака або кіт зрозуміє, що він зроблений з чогось поганого або несвіжого.

Перш ніж потрапити на полиці українських супермаркетів, корми продавали в зоомагазинах. Лише 2008 року представники підприємства уклали угоду з однією з найбільших мереж в Україні, і разом з кормом, виготовленим під лейблом цієї мережі, домовилися продавати продукцію власне «Кормотеху»:

— Ми попросили частинку полиці для наших власних брендів. Вони дозволили, це було 5 % полиці на той момент. Після того ми почали такими кроками іти до всіх мереж супермаркетів. Наші продукти тепер займають вже не 5 % полиці, а більше 30 %.

Збільшились обсяги виробництва — розширилась і команда. Спочатку в «Кормотеху» працювало п’ять людей: директор, головний інженер, керівник зі стандартизації якості, консультант та його перекладач. Після запуску фабрики та перших продажів до команди долучилося ще кількадесят працівників. Зараз українські та закордонні представництва «Кормотеху» загалом налічують 1000 людей.

У львівському офісі одразу розумієш, що компанія дружня до тварин: у кутку стоїть «лапомийка» для котів і собак, останні, до речі, вільно гуляють офісом. Тут працює 85 людей, серед яких — ветеринари, працівники тендерного відділу, дизайнери, юристи, продакт-менеджери, команди, відповідальні за продажі в Україні, Західній Європі та Південній Америці.

2015 року в компанії запрацював відділ досліджень і розробок, що відповідає за нові рецептури. В Україні цього не вчать, тому керівник пишається, що підприємство дало освіту своїм спеціалістам — тепер у компанії є повний процес розробки рецептури. У відділі розробок керівник вбачає стратегічну цінність — каже: «це люди, які працюють на майбутнє».

— Їхню роботу може бути не видно рік, пів року, півтора року, а потім ми отримуємо продукт, якого не існує у світі, або продукт, який має чітку конкурентну перевагу, якої не мають інші.

За словами Ростислава, більшість топменеджерів компанії виросли зі звичайних працівників — так команді комфортніше працювати. Тому компанія багато інвестує в навчання: базове (як-от англійська мова, офісні програми, проєктний менеджмент) та галузеве.

Про ведення бізнесу в Україні

Ростислав каже, що головною метою «Кормотеху» є змінити взаємини людей з тваринами і призвичаїти господарів і тварин до якісного продукту. Зараз «Кормотех» — серед найкращих 70 світових виробників корму для тварин (за версією міжнародного галузевого журналу PetfoodIndustry). Компанія має три фабрики: дві в Україні, одну в Литві.

Основна частина виробництва зосереджена в Україні, і українське коріння, за словами Ростислава, дає компанії певну перевагу: розуміючи український менталітет і величезний потенціал країни, керівник бачить простір для можливостей і розвитку бізнесу:

— Це країна, яка має дуже багато розумних мізків. Тут можна створювати продукти з доданою вартістю, не бути сировинним придатком, а займатися переробкою. Ти виростив зерно, додав щось до нього, переробив. На цьому будується прибуток та майбутнє будь-яких країн.

Але, попри значні переваги «гри на своїй території», Ростислав говорить про перешкоди для бізнесу в Україні, як-от бюрократію та прогалини в роботі судової системи. Проте вважає свою справу перспективною: каже, з часом «Кормотеху» вдасться змінити ставлення українців (а разом і східних європейців) до своїх улюбленців — люди поважатимуть їхні емоції, зважатимуть на потреби. Ростислав бачить цей бізнес сімейним і готовий присвятити «Кормотеху» все життя:

— Коли ти на виставках зустрічаєшся з партнерами з усього світу, то трошки піднімаєш бренд України, який дуже потребує цього підняття. Тому це дуже важливо для мене. Наша місія — ми виготовляємо доступне та високоякісне харчування для тварин. Це те, що ми робимо, це наш core business (головний бізнес. — ред.).

Що їдять наші улюбленці

Ігор Параняк прийшов у компанію оператором після відкриття першої фабрики. У «Кормотесі» чоловік працює понад 15 років, зараз — на посаді директора з виробництв. Він відповідає за все: будівництво, виробництво, якість і фінальний продукт.

Компанія має дві фабрики у селі Прилбичі на Галичині: одна з виготовлення сухих кормів для котів і собак, друга — з виробництва вологих.

Ігор розповідає, що процес виготовлення корму для тварин стартує задовго до самого виробництва. Тут головне — рецептура. Спочатку треба знайти необхідну сировину для продукту — компанія закуповує її за кордоном: кажуть, в Україні наразі важко знайти надійного постачальника. Перш ніж укласти договір з постачальником, близько пів року його перевіряють. Кожну партію сировини моніторять у лабораторії. Після доставлення на фабрику вона проходить контроль якості — перевіряють мікробіологічні показники, показники безпеки та поживності.

Деякі рецептури раціонів «Кормотеху» мають у складі до тридцяти інгредієнтів. Сухі корми виготовляють з м’ясного борошна (попередньо висушеного м’яса), вологі — зі свіжих м’ясних субпродуктів (серця, печінки). Для покращення імунітету тварин додають різні рослинні компоненти: ромашку, чебрець, імбир, женьшень, ягоди чорниці, льон. На сухому виробництві використовують близько 200 рецептур, для вологих кормів — 150–200. Кожна рецептура закриває певну потребу тварини: наприклад, є корм для стерилізованих котів, для собак-алергіків, для собак, хворих на ожиріння, для цуценят, кошенят, старих котів і собак.

Раніше компанія користувалась послугами нутриціологів із США та Європи, але з 2009 року «Кормотех» розробляє власні рецептури: процедура створення продукту триває 1–2 роки. Після пошуку сировини, вивчення потреб тварин та формування рецептури тестують смакові показники: тварини-дегустатори (чиї власники підписали угоду з компанією) отримують по дві порції корму. Ростислав пояснює, що це безпечний для тварини процес, оскільки корм виготовляють з якісної сировини; тварина оцінює тільки смак їжі. Беруть до уваги, який корм улюбленець обрав першим, скільки і якого корму з’їв, як почувався протягом доби.

— Ці тестування смаковитості підтверджують, що наш продукт подобається тваринам. Коли тварині не подобається продукт, вона його просто не буде їсти, тому величезна увага на те, щоб продукт був смачним і поживним для тварини.

Основними етапами виробництва сухих кормів є процеси екструзії та вакуумного напилення. Екструдери перетворюють суху вже змішану та подрібнену сировину на гранули сухого корму. Наступний крок — коли система вакуумного напилення вкриває поверхню гранули жиром, щоб наситити її поживними речовинами. Під час напилення всередину ємності засипають сухі гранули, повітря відкачують — так утворюється вакуум, — тоді додається жир. Коли повітря повторно заповнює ємність, жир втискається в гранулу та надійно в ній закріплюється. Після напилення жиром сухий корм пакують.

Виробництво вологих кормів інакше. Воно починається з переробки м’ясної сировини на емульсію, яку — після перевірки на металодетекторах — готують на парових тунелях, щоб зберегти поживність, закладену при розробці рецептури. Приготовані м’ясні шматочки подаються на багатоголівочні дозатори і далі йдуть на автоматизовану лінію пакування. За добу виходить приблизно 30 тонн продукції. Далі запакований корм стерилізують, щоб гарантувати його збереження протягом двох років.

Щоб переконатися в успішності стерилізації, компанія використовує спеціальне чорнило — після стерилізації колір пакування має змінитися на синій. І лише тоді запакована продукція вирушає на проміжний склад, звідти — до розподільного центру у місті Городок, а далі — у країни продажу.

Якщо порівнювати працемісткість, то, за словами Ігоря, виробництво вологих кормів потребує більше людських рук для управління, а фабрика сухих кормів більш автоматизована і вчетверо потужніша за виробництво вологих.

Як стати експортером

Ростислав підходить до мапи світу на стіні у львівському офісі.

— На цій карті є помітки з місцями, де ми присутні. Наприклад, зелений колір означає, що ми в ту країну на даний момент експортуємо, помаранчевий колір — та країна, де ведуться переговори з партнером, де ми себе ще не відчуваємо або ще не зробили жодної поставки чи тільки одну. Сірі країни — це ті, з якими ми або призупинили роботу, або нам не вдалося: не знайшли партнера або партнер з нами розійшовся.

Станом на 2021 рік 20 % продажів «Кормотеху» — експортні. Продукцію поставляють до 36 країн, серед яких Естонія, Латвія, Литва, Норвегія, Польща, Румунія, США, Франція, Чилі. Ростислав каже, що вони одразу планували експортувати продукцію, бо в Україні початку 2000-х ринок петфуду тільки починав розвиватися. Крім того, лише близько половини українських господарів купують корм для тварин, решта комбінують петфуд зі звичайною їжею або годують улюбленців «зі свого столу».

Ростислав зізнається, що годування людськими харчами — це та проблема, яку вони хочуть розв’язати з командою раз і назавжди. Тварині — як і людині — потрібне збалансоване харчування, а, годуючи улюбленця «зі столу», ці показники порахувати складно, вважають у «Кормотесі». Крім того, тварини мають інакші від людських потреби у співвідношенні поживних речовин, і популярні серед людей продукти можуть погано засвоюватися у котів і собак, провокувати розлади травлення і послаблювати імунітет.

З 2008 року корм невеликими партіями поставляли в сусідні країни, де розуміли специфіку ринку, — Білорусь, Молдову, Росію (до 2014 року). Економічна криза 2008 року, за словами Ростислава, стала переломним моментом для компанії, бо вони змогли певний час пропонувати українському покупцеві дешевший за імпортний петфуд. 2010 року, щоб закріпити рівень довіри до вітчизняного продукту, у «Кормотесі» вирішили показувати підприємство зсередини.

— Ми любимо грати в довгу, це також одна з наших цінностей. Ми відкрили двері на фабрику і почали показувати. За декілька років провели більше як 3 тисячі екскурсій. І, мені здається, це також відкрило якусь певно довіру до виробника як для українців, так і для іноземців.

Компанія запрошувала до себе ветеринарів, власників зоомагазинів, представників великих мереж супермаркетів, партнерів з Європи та США — так формувалася довіра до «Кормотеху» як до виробника і експортера.

За словами Ростислава, починати експортний напрям варто з розуміння потенції своєї компанії до виготовлення продукту, якого потребує країна-імпортер. Другий важливий момент — це постійна присутність на виставках, бо так, за словами СЕО «Кормотеху», люди починають довіряти виробнику та розуміють, що «ти тут надовго». На виставках можна отримати цінні контакти (хоча це не завжди виходить з першого разу).

Наступний крок — знайти правильного партнера, який має такі самі цінності та вірить у спільний успіх, і запалити ідеєю свою команду. Однак, застерігає Ростислав, експорт — це гра в «довгі гроші», тому треба зрозуміти тонкощі світового ринку; якщо ж виробник прагне експортувати петфуд, ще потрібно отримати та за потреби пред’явити всі можливі сертифікати якості.

2014 року компанія відмовилася від співпраці з Росією і переорієнтувалася на європейський ринок. Ростислав згадує про вихід на ринок Франції як про гарний приклад експорту: вони знайшли агента, який допоміг компанії провести перемовини та виграти тендер на постачання до мережі гіпермаркетів:

— Ми почали виробляти продукт під власною торговою маркою мережі. І після того як пропрацювали з ними півтора-два роки, домовилися про введення нашого власного бренду, Optimeal, і зараз ми там вже продаємося більше року. Ми задоволені, вони задоволені, ми постійно ростем.

Разом з тим Ростислав згадує першу невдалу спробу компанії вийти на американський ринок 2018 року:

— Ми прийшли туди, думаючи, що там все буде так само, як в нас, що наш продукт спокійно може продаватися в США: просто напиши по-англійськи і поміняй вагу з європейської на американську. Все насправді не так.

Команда тоді зрозуміла, що американський клієнт потребує зовсім інших рецептур і дизайну. Тому Ростислав радить їхати безпосередньо до країни, вивчати клієнта, спілкуватися з партнерами, визначати їхні потреби. Зараз «Кормотех» готується до нового запуску продукту в США. Ростислав упевнений, що цього разу їм усе вдасться.

2018 року «Кормотех» почав поставляти корм у Чилі. Підготовка до співпраці тривала пів року. Після перемоги в тендері команда погодила рецептури, дизайн пакування та виготовила раціони. У листопаді чотири контейнери з 43 тоннами петфуду вирушили до Південної Америки.

Вдалося «Кормотеху» впоратись і з викликами пандемії COVID-19: активізували онлайн-продажі, шукали партнерів. Вони знайшли в Норвегії найбільший інтернет-магазин, який працює на скандинавському ринку. Ростислав розповідає, що угоді про співпраці передували тривалі перемовини:

— Інтернет-магазин на той момент міняв свого партнера, тобто виводив продукт, який виготовляється великою мультинаціональною компанією. Ми довго переконували його, що можемо це зробити, потім наша команда ветеринарів переконувала і розповідала, що таке наш продукт, які його ключові переваги, яка його концепція, які його цінності, — і вже в травні ми продавалися в цьому інтернет-магазині.

«Кормотех» має амбітний план — до 2023 року стати одним з 50 світових лідерів галузі. 2020 року компанія запустила свою першу фабрику з виготовлення вологих кормів за кордоном, у Литві, — щоб спростити постачання в країни Європи та Латинської Америки.

Від початку в компанії вирішили, що нову фабрику будуватимуть в одній з балтійських країн, бо вони логістично зручні: мають розвинені порти. Спочатку «Кормотех» обрав Латвію і вже був готовий укласти угоду, але Литва зробила вигіднішу пропозицію. Фабрику збудували за 9 місяців, встановили сучасне високотехнологічне обладнання: процеси виробництва автоматизовані на 90 %. Якщо потужність аналогічної фабрики в Україні — це 17 тисяч тонн на рік, то литовська виробляє 20 тисяч тонн. У найближчих планах компанії — автоматизувати українську фабрику вологих кормів, відкриту 2011 року.

Ростислав каже, що в Литві було набагато простіше запустити бізнес та побудувати фабрику:

— Ми не мали жодних проблем з виділенням землі, (з отриманням дозволів на) газ, електрику, воду, з перевірками, з процесом прийняття фабрики. І ми ще отримали повернення наших інвестицій у вигляді менших податків або повернення ПДВ.

Додає, що їм вдалося знайти в Литві команду, яка розділяє цінності компанії.

Соціальні ініціативи «Кормотеху»

Соціальна діяльність — важливий напрям роботи «Кормотеху», оскільки підприємство не тільки виготовляє корм, а прагне змінити ставлення до домашніх тварин. Сьогодні це понад 15 соціальних проєктів, за втілення яких відповідає Катерина Ковалюк, піар-директорка «Кормотеху».

Одна з найважливіших соціальних ініціатив — «Не залишай нас в АТО». Цей проєкт компанії стартував 2014 року, після початку війни на сході України, коли люди виїхали з окупованих територій, а багатьох тварин вивезти не змогли. «Кормотех» передає корм волонтерам, власникам, опікунам покинутих тварин у зоні бойових дій, консультує ветеринарів і зоозахисників. Ця ініціатива переросла в наступний проєкт «Кормотеху» — співпрацю з притулками та зооволонтерами в усій Україні. Один з таких партнерів — Львівське комунальне підприємство «Лев». Щорічно «Кормотех» виділяє 25 тонн корму котам і собакам, яким ЛКП «Лев» намагається знайти нові родини. Партнерство почалося 2015 року, згадує Катерина:

— Я пам’ятаю, як до нас звернувся новий директор ЛКП. Каже: «Слухай, я прийшов на це підприємство, ви львівська компанія, ми львівське підприємство. У нас люди варять якісь там каші з кістками, це не збалансована їжа. З іншого боку, вони витрачають дуже багато часу на це все, допоможіть з кормом».

Крім допомоги з кормом, «Кормотех» долучається до другого напряму роботи ЛКП «Лев» — адопції тимчасових мешканців притулку. ЛКП «Лев» визначає своїм першочерговим завданням прилаштувати тварину в сім’ю (наприклад, 2019 року 96 % собак з п’ятисот, які були в притулку, знайшли нові родини). У комунальному підприємстві розуміють: коли люди приходять обирати тваринку, вона повинна бути здоровою та доглянутою. Тому тут є клініка для тварин, grooming-центр, де тварин купають і стрижуть. Щоб про тварину належно турбувалися в родині, команда «Кормотеху» створила бокс, який видають при адопції, з кормом на кілька днів, інструкцією, як підготувати дім, та рекомендаціями з піклування про улюбленця.

На правильному ставленні до тварин зосереджений і третій, стратегічний для «Кормотеху», напрям — освіта. 2016 року підприємство спільно з Львівським управлінням освіти розробило курс «Гуманної освіти», який проводять учителі біології після підготовки на розроблених спеціалістами «Кормотеху» семінарах. Курс складається з чотирьох уроків у класі (розповідають про гармонійне співіснування людини і тварини, добробут чотирилапих, а також застерігають від наслідків безвідповідального та жорстокого поводження з ними) і з одного виїзного заняття. Власне, виїзне заняття — це урок на ЛКП «Лев», практичний. Напередодні візиту дітям видають спеціальний зошит, де детально розповідається про те, скільки часу та коштів потребує улюбленець, про емоції тварин, індивідуальну дистанцію, безпечну поведінку.

У «Кормотесі» вважають, що в родинах, які мають улюбленців і ставляться до них як до компаньйонів, діти отримують зразок гуманності, який потім обов’язково конвертується і на стосунки цієї дитини з іншими людьми:

— Присутність тварини робить людей добрішими, емпатичнішими. Друге — сором’язливим дітям важко заводити друзів, і оцей тактильний контакт, коли ти торкаєшся до котика чи песика, перекладається на здатність дитини знайомитись, товаришувати.

Крім рухової активності, прогулянок на свіжому повітрі, потрібних усім людям, тварини особливо допомагають тим, хто боїться бути наодинці, створюючи відчуття безпеки та комфорту. Ще, додає Катерина, заводити домашніх улюбленців рекомендують людям, які мають схильність до депресивних станів: присутність тварини не дає людині замкнутися в собі, думати про щось погане.
На виїзному уроці, розповідає Андрій Пінчук, керівник ЛКП, школярі спілкуються з тваринами, визначають, чи можуть вони бути відповідальними господарями. Тут діти бачать на власні очі, що головною причиною появи безпритульних тварин є відмова від них власних господарів, а домашні улюбленці — це передусім відповідальність.

— Діти зворушливо на це все дивляться, і після чого змінюється свідомість, і вони виростуть, в них вже закладені будуть ці основи гуманної поведінки, відповідальності врешті-решт.

Андрій вважає, що співпраця «Кормотеху» та ЛКП «Лев» — унікальний випадок, коли муніципальна структура тісно співпрацює з приватним бізнесом. Катерина згодна і каже, що ідеальна співпраця коли «є трикутник: громадськість, місто і бізнес».

— Мабуть, колись хтось опише цей випадок як ідеальну взаємодію цього трикутника, коли місто змінюється завдяки співпраці трьох сторін. Так зорі склались — правильні команди і в комунальному підприємстві, і в бізнесі, і громадські діячі в нас дуже круті тут. У нас справді така, велика родина, ми всі любимося і одне одного підтримуємо.

Іще один соціальний проєкт, яким пишається «Кормотех», — школа Optimeal Expert, де представники зоологічного ринку (власники магазинів, продавці), кінологи, фелінологи (власники котячих розплідників) можуть пройти додаткове навчання, а фахівці ветеринарного ринку — пройти курси підвищення кваліфікації. Школа, яка починалась у Києві, зараз розширюється: компанія виграла грант ЄБРР — Європейського банку реконструкції та розвитку — і тепер аналоги школи Optimeal Expert можуть з’явитися і в інших українських містах.

З 2012 року «Кормотех» підтримує міжнародну кампанію «Візьми собаку на роботу», яку 1999 року запропонували представники асоціації Pet Sitters International (pet sitters — люди, які доглядають за домашніми улюбленцями за відсутності їхніх господарів) — щоб люди не мусили залишати тварин удома через роботу хоча б раз на рік. В офіси «Кормотеху» собак можна брати із собою щодня. Досвідом роботи в компанії, дружній до собак, ділиться Катерина Ковалюк: співробітники частіше гуляють надворі, конфлікти вирішуються просто — бо поруч є пес, якого можна погладити.

— Не раз буває — нарада, ми щось серйозне вирішуємо. Тут відчиняються двері, забігає Бері (собака Катерини. — ред.), сідає на крісло, — і всі одразу посміхаються. І якось всі питання легше вирішуються. Песик в офісі — це насправді кайф.

Підприємство хоче долучити Україну до глобальної ініціативи та закликає роботодавців ставати дружніми до собак. У межах проєкту «Лапи в офісі» команда поставила перед собою ціль — до кінця 2021 року заангажувати 300 українських офісів, щоб працівники брали собак на роботу щодня. «Кормотех» допомагає охочим компаніям усім необхідним і навчає, як створити дружнє до тварин середовище.