За кожним відео, текстом чи книгою Ukraїner — десятки волонтерів. Дослідники, продюсери, транскрибатори, субтитрувальники, оператори, фотографи, сценаристи, копірайтери, автори, редактори, перекладачі, монтажери, режисери, маркетологи, сммники, водії, івентери, рекрутери, грантові менеджери і ще низка ролей, про яких читач чи глядач може навіть не здогадуватися. Кожен із них віддає частинку свого серця й часу, щоб розповідати про Україну українцям і світові, розкриваючи все нові й нові її грані. Зараз наша волонтерська спільнота налічує понад 800 волонтерів і повсякчас росте. Історія кожного з них заслуговує того, щоб її розповісти.
Саме тому, щойно повернувшись зі щорічного кемпу волонтерів Ukraїner, ми вирішили започаткувати нову рубрику — «Обличчя Ukraїner», що відкриватиме залаштунки нашої волонтерської спільноти. У її межах ми публікуватимемо історії людей, які разом творять Ukraїner. Нові історії шукайте в соцмережах за хештегом #обличчяюкрейнера, а за хештегом #юкрейнерцеми — безліч дописів, у яких волонтери розповідають одне про одного вже упродовж семи років.
Микола Носок
головний режисер
Микола доєднався до команди Ukraїner одним із перших — у 2016 році. Відтоді він віддивився близько 700 терабайтів відеоматеріалів, став режисером сотень відеоісторій і двох повнометражних фільмів.
— Моя роль — багато дивитись, говорити, писати і любити. Любити — найважливіше. Хочеться, щоб наші матеріали надихали як глядачів, так і героїв. Наші герої часто знецінюють свою особливість, індивідуальність, а ми намагаємось підкреслювати її так, щоб це було відкриттям і для них самих. Коли люди пишуть, що наш матеріал змінив їхнє життя — це найбільше досягнення. І такого було чимало.
Перша повнометражна стрічка Ukraїner, режисером якої став Микола Носок — Ukraїner The Movie. Це документальний фільм про один звичайний день України, яку творять незвичайні українці. Його можна переглянути на нашому сайті.
Другий повнометражний документальний фільм Миколи — «Кипарис». Його основою стала життєва історія Валерія Єрмакова — художника і скульптора із села Панасівка на Полтавщині, який став героєм сюжету Ukraїner. Він мріяв побачити Грецію і у 2018 році небайдужі українці допомогли натоді 79-річному митцеві втілити це бажання, буквально за день зібравши необхідну для мандрівки суму. «Кипарис» — фільм про омріяну подорож Валерія.
Працюємо над тим, щоб стрічка якомога скоріше була презентована на кінофестивалях.
Чому важливо волонтерити?
— Окрім суспільної користі волонтерство дає відчуття задоволення собою і життям. Це можливість долучитися до спільноти людей, з якими хочеш бути і цінності яких поділяєш. Така формула безцінна.
Микола Носок
головний режисер Ukraїner
Софія в команді з кінця 2022 року. Зазвичай створює лонгріди з експедиційних історій, тому її робота над текстом починається з вивчення довжелезних текстових розшифровок (транскрибацій) аудіо- чи відеоінтерв’ю (проксі, тобто стиснуті до меншого розміру файли). На їх основі Софія пише матеріал, намагаючись передати ключові думки героїв — переповідає розказане, доповнюючи влучними цитатами. Інколи Софія сама дошуковує актуальну інформацію й інтерв’юює героя, щоби вповні розкрити тему.
— Мені подобається писати про Україну й українців, я не беруся за тексти про Росію, мене на таке не вистачило б.
Софія працювала над багатьма текстами для Ukraїner, зокрема написала два лонгріди в межах проєкту «Культура під час війни». Вони про те, як діють у нових реаліях культурні інституції й митці заходу країни.
Також наразі в її «лонгрідному списку»:
– «Що їдять на фронті. Розповідають військові кухарі»
– «Як ми збираємо мільйони: “Повернись живим”, фонд Сергія Притули, Андрюс Тапінас»
– «Як (не) вигорати під час тривалої війни: досвід медійників і волонтерів»
Останній матеріал сподобався їй чи не найбільше, адже герої поділилися власним досвідом, а це може допомогти тим, хто помітив у себе цей стан.
Ще одним важливим для неї текстом Софія називає лонгрід «Повага до пошрамованих війною: досвід ветеранів», в якому зібрано історії оборонців, які отримали важкі поранення на фронті. Каже, спершу боялася братися за таку чутливу тему, та зрештою погодилася, адже вважає, її дійсно важливою і вартою обговорення.
— Кожен текст — це робота команди. Його не було б, якби дослідники не знайшли таких класних героїв, оператори не зняли б їх і так далі. Навіть уже написаний він проходить кілька кіл правок від редакторки, потім його дивиться шеф-редакторка і завжди знає, як покращити, чим доповнити.
Серед проєктів Ukraїner Софія виділяє «Національні спільноти» — серію мультимедійних матеріалів про різноманіття культур корінних народів та національних спільнот, які співіснують на території України. А також «Деокупацію». У його межах наша волонтерська команда їздить деокупованими територіями України, фіксуючи історії опору й наслідки російської агресії. За матеріалами цих експедицій створюємо документальний серіал і репортажі.
Також Софія полюбляє юкрейнерівські відеодобірки мемів — «Меми війни», які ми збираємо з перших днів повномасштабного вторгнення. Каже, що вони морально підтримували її у 2022-му.
Чому важливо волонтерити?
— У волонтерстві кожен своїм вкладом часу і вмінь робить можливим те, що збоку здається неможливим. Мені здається, чому важливо волонтерити можна зрозуміти тільки тоді, коли ти вже в цьому човні. Байдуже, як ти до цього приходиш. Але це переформатовує твоє світобачення, дає унікальні можливості і знайомить з однодумцями.
Софія Котович
авторка українськомовних текстів Ukraїner
Віктор Перфецький
транскрибатор, дослідник
Віктор приєднався до команди транскрибаторів у 2020 році. Його завдання — робити текстову версію відео, знятих під час експедицій. Такі матеріали (між собою їх називаємо транскрибаціями або розшифровками) далі використовують для створення субтитрів, написання лонгрідів й інших текстових форм.
— Головне, що тут потрібно — скрупульозність і терпіння, адже зрозуміти, що каже герой на фоні працюючого трактора — завдання із зірочкою. Часто доводиться довго вслухатися до окремих шматочків відео, щоб максимально точно відтворити мовлення героя. Ця роль зближує із героями. Особисто мені дуже цікаво прослідковувати індивідуальні особливості мовлення кожного героя зокрема й мешканців різних регіонів загалом.
Зараз відділ транскрибаторів тестує різні застосунки й інструменти для пришвидшення та полегшення своєї роботи, зокрема СhatGPT. Віктор з’ясовує, чи безпечно використовувати його для коригування технічних транскрибацій з огляду на політику захисту персональних даних.
Цьогоріч, після традиційного кемпу Ukraїner, Віктор відчув, що має більше сил і натхнення на волонтерство, тож вирішив спробувати себе ще й у дослідженні тем. Його першим завданням став пошук героїв для проєкту «Культура під час війни». Каже, поки не встиг цілком посмакувати нову роль, але йому дуже сподобалося допомагати відкривати для широкої авдиторії людей, діяльність яких дійсно варта, щоб про неї розповісти якнайбільшій кількості людей.
— Наразі відчуваю себе десь посередині між OSINTером і слідчим ДБР (Державне бюро розслідувань. — ред.). Треба знаходити досить ексклюзивну інформацію, яку часом не можна просто нагуглити. Потрібно багато спілкуватися з локальними дієвцями, розпитувати про інших людей їхньої сфери й вислуховувати купу історій. Це неймовірно цікаво, бо потребує винахідливості, гнучкості й ретельності в пошуку.
Серед проєктів Ukraїner Вікторові особливо полюбилася серія про зимові свята, а надто про коляду в гуцульському селі Криворівня. Він захоплюється ставленням героїв до традиції як до чогось надважливого і цінного, такого, що обов’язково потрібно зберегти. Віктор порівнює це з традиціями в рідному селі. Каже, сенс деяких із них уже забутий чи не до кінця зрозумілий, але люди продовжують їх відтворювати. До слова, цьогоріч він організовував вертеп деокупованими населеними пунктами Слобожанщини.
Чому важливо волонтерити?
— Долучаючись до волонтерської спільноти, ми зустрічаємо людей, з якими можна ділитися ідеями, а отже, шліфувати й доповнювати вигадане. З цими людьми ідеї перетворюються в дії і реальні проєкти. А ще я помітив, що юкрейнерівці можуть дуже тонко підмічати в тобі те хороше, про що раніше навіть не замислювався.
Важливо волонтерити, бо державний апарат надто повільний і бюрократичний. Саме громадські ініціативи найкраще реагують на виклики та формують нові цінності.
Віктор Перфецький
транскрибатор і дослідник Ukraїner
Наталія Франц
координаторка рекрутерів, рекрутерка
Наталя родом із Краматорська, що на Донеччині. Через два роки після початку російської агресії на сході переїхала до Львова. Вона сумує за рідними краями й обурюється, коли чує міфи про свій регіон. Також Наталя не любить тверджень про цілковите зросійщення Донеччини, адже добре пам’ятає українськомовні села, де старожили співали українські народні пісні. Звісно, східні регіони сильніше потерпали від політики зросійщення, проте тут і досі мешкає чимало проукраїнськи налаштованих людей.
До команди Ukraїner Наталя доєдналася у 2020 році. Тоді вона разом зі ще однією майбутньою рекрутеркою організації надіслала резюме з бажанням бути корисною своїми навичками в HR. Наразі основне завдання Наталі — координувати рекрутерів спільноти, але вона також встигає опрацьовувати й волонтерські заявки.
— Я дуже вдячна за цю можливість і довіру, при цьому не зупиняюсь тільки на координуванні, а вриваюсь у табличку з волонтерськими заявками, щоб пошвидше їх опрацювати. Зараз в моєму кластері троє людей. Допомогою ми не гребуємо, навпаки — активно закликаємо до нас долучатися, щоб розвантажувати координаторів інших кластерів.
Наталя поділилася історією знайомства з Ukraїner. Це відбулося на автозаправці під час однієї з подорожей Україною. Тоді з книжкової полиці вона вперше взяла до рук видання «Країна зсередини». Відтоді мала традицію — купувати на автозаправці каву, брати цю книжку, з насолодою її гортати, а потім повертати на полицю і продовжувати свій шлях.
Серед продуктів Ukraїner Наталя особливо полюбляє книжки, а також короткі відеоролики, які транслюють на екранах у громадському транспорті. Каже, це для неї як острівець безтурботності.
— Дуже важливим фактором долучення до спільноти стало те, що Ukraїner досліджує абсолютно всі регіони і куточки України, розвінчує міфи й стереотипи. Це надзвичайно важливо, а особливо зараз, коли ми живемо в країні, що відстоює свою незалежність. Бо правда мусить бути висвітленою, а справедливість має взяти гору.
Чому ти волонтериш?
— Мені здається, що в цивілізованому світі це must have (з англ. «обов’язково»). 🙂 Для мене це важливі й невіддільні частини життя: працювати, донатити, розвиватися і волонтерити. При цьому є безліч можливостей і можна обрати будь-який шлях — як інформаційну, так і фізичну допомогу.
Наталія Франц
координаторка рекрутерів, рекрутерка Ukraїner
Ліна Чу
фотографка
Ліна Чу (Хоай Лінь Тю) — українка в’єтнамського походження. Дівчина народилася в Києві, понад 7 років навчалася й жила за кордоном. Роботу фотографки поєднує з викладанням англійської. Нині особливу увагу приділяє роботі над вимовою — допомагає учням випрацьовувати американський акцент.
До команди Ukraїner Ліна долучилася у 2021 році. Тоді вона шукала проєкти для співпраці, які би допомогли їй досліджувати батьківщину. Нині ж волонтерити спонукає бажання бути корисною.
— У світі, в якому ми живемо, а особливо в Україні в цей період її життя, коли вона формується і постійно розвивається (а зараз ще й бореться за виживання), небайдужі люди є рушіями розвитку.
Ліна брала участь у чотирьох експедиціях Ukraїner. Її світлинами проілюстровані, зокрема, мультимедійні історії про парк історичної реконструкції «Оствиця», що в Рівному, а також про луцький експериментальний театр «Гармидер».
Деякі фотографії, які зробила Ліна, ми не встигли опублікувати на сайті через повномасштабну війну. Зважаючи на інформаційний порядок денний того часу, ми були змушені призупинити кілька проєктів, проте бережно зберігаємо матеріали експедицій і сподіваємося, що після перемоги матимемо нагоду показати всі світлини Ліни, зняті для Ukraїner.
Серед проєктів, до створення яких Ліна поки що не встигла долучитися, вона виділяє «Деокупацію» — документальний серіал про звільнені українські міста й села:
— Надихаюсь історіями українців, які чинили опір в умовах, небезпечних для життя, бо вірили в ЗСУ, вірили в себе, у свою роль у деокупації.
Чому ти волонтериш?
— Коли ти маєш певні цінності і чітко бачиш, як можеш допомогти світові або локально досягати того, щоб людям було краще жити (тобі самому краще жити, це ж про нас самих також), то ти просто не можеш сидіти, склавши руки.
Ліна Чу
фотографка Ukraїner
Ольга Оборіна
операторка, координаторка відділу операторів
Знайомство Ольги з Ukraїner почалося з історії про хутір Обирок на Сіверщині, яку ми знімали влітку 2017 року. Через три роки вона почала волонтерити на наших зйомках. Зараз Ольга — частинка основної команди Ukraїner — головна операторка й координаторка кластера операторів.
Перед кожною експедицією чи будь-якими іншими зйомками вона узгоджує візуальну концепцію майбутнього відеоматеріалу з головним режисером і формує команду операторів згідно зі специфікою зйомок. Окрім цього відповідає за оновлення техніки й сама радо бере участь у знімальному процесі.
— Одна зі зйомок, що запам’яталися найбільше — про 30-ту бригаду для спецпроєкту «Підрозділи перемоги», яку ми знімали під Бахмутом. Тоді за 100 метрів від нас упав уламок ракети, ми знімали, як стріляв танк прямо на позиціях, потім на тому ж танку їздили. Але головне — ми зафіксували, які чудові люди нас захищають.
Ще одна історія, яку виокремлює Ольга — серія документального проєкту «Деокупація» про село Олександрівка, що на березі Дніпровської затоки, орієнтовно за 40 кілометрів на захід від Херсона. Олександрівка була під російською окупацією майже сім місяців. Під час успішного контрнаступу ЗСУ 10 листопада 2022 року населений пункт звільнили. Ольга бувала в Олександрівці до повномасштабного вторгнення — зупинялася в 2021-му в межах зйомок іншого проєкту, тож їй було особливо боляче бачити понівечене окупантами знайоме село.
Також Ользі запам’яталися зйомки проєкту «Різдво разом» — ініціативи Ukraїner, в межах якої гурти колядників їздили з вертепом на звільнені території, щоб подарувати свято людям, які пережили жахи російської окупації.
— Це була весела, але й щемлива зйомка, люди плакали й дякували. Памʼятаю, як у людей був повністю зруйнований будинок, вони жили в курнику. Але як вони нас зустріли, накрили стіл, пригощали та розказували тяжкі історії про російську окупацію.
Поза Ukraїner Ольга також багато знімає. Окрім документалістики захоплюється художніми фільмами. Її ігровий короткометражний фільм «Край розваленого трампліну» демонстрували на низці кінофестивалів, а цього року він з’явився у вільному доступі на платформі Megogo.
Чому варто волонтерити в Ukraїner
— Ukraїner — чудове місце, щоб відкрити для себе документальне кіно в різних жанрах. Формат експедицій, спостережень, фіксації дає унікальний досвід пізнання героїв, взаємодії та спілкування. Кожне фільмування привносить стільки крутих емоцій, рефлексій. Кожен раз, занурюючись в цей процес, дивуєшся глибиною та масштабом подій і людей, які живуть у нас в країні. Це справді унікальний досвід поєднання професійного та особистісного росту.
Ольга Оборіна
операторка, координаторка відділу операторів
Наталія Вишинська
дослідниця
Перед публікацією кожна історія Ukraїner проходить низку етапів. Коли з’являється ідея, ми спільно узгоджуємо, як і коли будемо її втілювати. А далі починається дослідження теми. Команда дослідників вивчає ключові її аспекти, шукає експертів, героїв, локації для зйомки тощо. Усе це робить окремий відділ — відділ дослідників, першою координаторкою якого стала Наталія Вишинська.
Історія Наталії в Ukraїner почалася ще в 2017 році, коли ми збиралися їхати в першу експедицію Поліссям. Натоді вона розвивала свою екоферму в селі неподалік Житомира.
— Я слідкувала за проєктом Ukraїner з самого його зародження, так як була підписана на сторінку Богдана Логвиненка в фейсбуці. Мені захотілося показати експедиційній команді природу і цікавих людей регіону, в якому я на той момент проживала. Але команду зацікавила моя особиста історія переїзду з міста в село. Так я стала героїнею історії Ukraїner.
Після цього Наталя почала активно долучатися до творення проєкту, зокрема допомагала шукати нових героїв для мультимедійних історій. Пізніше вона стала проєктною менеджеркою спецпроєкту «Амбасадори», в межах якого ми показували, яким бачать своє місто його відомі мешканці. До прикладу, учасники гурту ТНМК були героями серії про Харків, а співачка ONUKA розповіла про улюблені місця Києва. У 2020 році Наталя Вишинська продюсувала спецпроєкт «Зелена експедиція».
— Далі були [проєкти] «Експортери», «Водна експедиція», «Фермерство», «Соціальні ініціативи», друге коло експедиції, «Нацспільноти», «Зимові свята» та багато іншого. У 2020 році само собою організувався і виокремився відділ дослідників, координаторкою якого стала я.
З початком повномасштабного вторгнення Наталі довелося залишити ферму. Її батьки, сестра та племінниці були в окупації на Київському Поліссі, а брат отримав дуже важке поранення в бою.
— [Повномасштабна] війна повністю змінила моє життя, почалося нове. Але Ukraїner — це те єдине, що лишилося зі мною, те, що витягувало мене з найбільшої чорноти, те, що давало мені сил і натхнення рухатися далі.
Чому важливо волонтерити?
— Це можливість одразу бачити зміни, які створює проєкт. Наприклад, ось ти шукаєш героя для експедиції деокупованими територіями, а вже через кілька місяців виходить історія і люди збирають кошти на відбудову знищеного ліцею або на дрони військовим. Ось така наша фантастична реальність.
Наталія Вишинська
дослідниця
Катерина Легка
редакторка
Ми дбаємо, щоб кожен матеріал Ukraїner був чітким, правдивим, цікавим і корисним, саме тому до його створення долучається багато волонтерів різних спеціальностей. Героїня цього допису — редакторка Катерина Легка, яка чаклує над текстами Ukraїner уже близько шести років.
— Моя роль у проєкті — робити з тексту цукерочку. До мене потрапляє чорновий варіант матеріалу, який потрібно дуже уважно вичитати, зробити фактчекінг власних назв, дат, подій тощо, за необхідності змінити структуру, підкоригувати авторський стиль, внести коректорські правки, допомогти автору/-ці побачити нові сенси і нові погляди на відомі речі.
Про Ukraїner Катерина дізналася завдяки дописам Богдана Логвиненка у фейсбуці в 2016 році. Тоді й вирішила заповнити волонтерську заявку, щоб доєднатися до команди медіа. Її першим завданням стала транскрибація інтерв’ю про «Аеропракт» — українську компанію-виробника надлегких літаків, що відома в усьому світі. Згодом Катерині запропонували спробувати себе в ролі редакторки.
— Коли я тільки долучилася до проєкту, то наївно думала, що я редакторка, насправді ж була коректоркою, а літературному редагуванню мене навчили колеги з Ukraїner. Це неабияк допомогло в моїй основній зайнятості. Досвід, набутий у проєкті, — безцінний.
Серед проєктів Ukraїner, над якими працювала в ролі редакторки, Катерина виділяє «Зелену експедицію» — мультимедійні історії про українські бізнеси, що впроваджують екоінновації. А також цикл матеріалів про Голодомор:
— Найбільше враження на мене справив спецпроєкт про Голодомор. По-перше, фаховим підходом. По-друге, дуже щемкими історіями. І по-третє, своєю важливістю: коли розумієш, що свідкам Голодомору зараз по понад 90 років і щороку їх стає менше, відповідно ми втрачаємо шанс зафіксувати нашу історію, свідчення очевидців і злочини радянської влади проти українців.
Із проєктів, які стартували після початку повномасштабного вторгнення Катерині найбільше до душі серія матеріалів про найпотужніші бригади українського війська — «Підрозділи перемоги».
— Кожен новий матеріал, над яким працюю, здається мені улюбленим, аж поки не отримаю новий текст, ще цікавіший за попередній.
Чому важливо волонтерити?
— Волонтерити — значить віддавати часточку свого часу, уваги і внутрішнього ресурсу на допомогу іншим, тобто жити не лише для себе. А волонтерити для Ukraїner — це ще й зробити свій внесок у збереження нашої національної ідентичності. Це допомогти українцям пізнати самих себе, свою історію, традиції, давні ремесла, дізнатися про те, які цікаві люди живуть навколо нас.
Катерина Легка
редакторка Ukraїner
Катерина Пташка
дизайнерка, координаторка відділу дизайнерів
Вдалі фото та влучні слова непересічних героїв історій можуть загубитися в новинних стрічках і соцмережах, якщо не приділяти достатньо уваги їхньому візуальному оформленню. Вигляд будь-якого контенту — те, що зацікавлює й водночас полегшує його сприйняття. Тому над якісним оформленням наших дописів, відео й інших матеріалів працює велика команда дизайнерів, якою опікується Катерина Пташка.
Катерина почала волонтерити в Ukraїner у 2020 році. За два роки, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, вона приєдналася до основної команди в ролі координаторки відділу дизайнерів.
— Дуже класно, коли кожен має можливість розвиватись всередині спільноти. До відділу долучаються як досвідчені фахівці, так і новачки, які хочуть навчатися й опановувати омріяну професію. Найбільше мене надихає бачити зростання кожного та кожної.
Проактивність, зацікавленість і вмотивованість — риси, які Катерина найдужче цінує в колегах-дизайнерах. Каже, що волонтери, які пропонують ідеї покращення дизайнів чи надають власні ілюстрації для оформлення дописів і лонгрідів — справжній скарб.
Улюбленими проєктами Ukraїner Катерина називає серії документальних мультимедійних матеріалів «Деокупація» і «Підрозділи перемоги». Вони з’явилися після початку повномасштабного вторгнення й відображають ключові події та цінності сучасної України. «Деокупація» оповідає історії опору українців російській агресії і показує, що по собі залишає «рускій мір» на звільнених землях. А спецпроєкт «Підрозділи перемоги» знайомить із тими, хто нині зі зброєю відстоює незалежність України.
— Крім того, що це важливі проєкти для історії, мене особисто зачіпають герої. Коли працюєш над візуальним оформленням і бачиш ці обличчя на фото, слухаєш ці голоси у відео… Це перш за все про неймовірних людей. Та й власне, так можна про кожен проєкт сказати.
Чому важливо волонтерити?
— Щоб робити корисні для суспільства справи, єднаючись із людьми зі своєї «зграї». Це зв’язки, які утворюються між людьми зі схожими цінностями, переконаннями та принципами. Дуже часто ці люди й надалі лишаються в моєму житті, навіть якщо хтось перестає волонтерити. Бо Ukraїner вміє об’єднувати людей.
Катерина Пташка
дизайнерка, координаторка відділу дизайнерів Ukraїner
Софія Базько
екскоординаторка транскрибаторів та субтитрувальників українськомовної версії Ukraїner
Софія Базько — екскоординаторка відділів транскрибаторів та субтитрувальників українськомовної версії Ukraїner, яка була з нами в цій ролі аж 4,5 роки. Ми неймовірно вдячні Софії, яка змогла розбудувати ці відділи та налагодити процеси, щоб усі відео після зйомок були ретельно перетворені в текстовий формат (транскрибації), а вже змонтовані версії мали якісні субтитри. Днями Софія передала цю роль, аби відкрити свою справу, та вона продовжуватиме волонтерити в Ukraїner.
Софія долучилася до спільноти Ukraїner у грудні 2017 року в ролі транскрибаторки. Тоді вона ще навчалась на журналістиці, але вже чітко знала, що хоче розвиватися в колі однодумців і бути частиною потужної спільноти, разом з якою вона могтиме впливати на життя українців.
— Я відчувала себе людиною, яка не просто архівує набір літер, я була людиною, яка архівувала чиєсь життя, досвід та емоції. […] Це манило та лякало водночас. Якось я транскрибувала матеріал про Вашківецьку Маланку, а потім тижнями говорила словами героїв цієї історії. Я б не помітила цього, якби до мене не підійшла дівчина з Буковини та не запитала: «А ти звідки? Говориш, як в мене вдома!». На хвилинку, я з Наддніпрянщини.
Наступним етапом діяльності Софії стало координування відділу транскрибаторів. Ось як тепло вона відгукується про цей період:
— Було багато досягнень та викликів, які б я точно не подужала без своєї команди. Всі вони — це мій найбільший здобуток та натхнення. Це люди, які перед навчанням, після роботи, у відпустку чи навіть у блекаут продовжують упродовж останніх місяців чи років зберігати те, про що думають, чим переймаються та про що мріють сотні українців, [яких знімає Ukraїner]. Саме команда транскрибаторів стала тою опорою, яка дозволила [мені] розвиватися всередині спільноти та прагнути чогось нового.
Із вересня 2021 року Софія почала опікуватися ще однією командою, а саме — відділом субтитрувальників українськомовної версії Ukraїner. Шліфування мови героїв — складне й відповідальне завдання. Субтитри українською в нашому інфопросторі раніше були рідкістю, зараз ситуація змінюється на краще, адже існує велика аудиторія глядачів, які потребують саме українськомовних субтитрів або ж надають їм перевагу.
— [Координування відділу субтитрувальників] — це був, безперечно, новий для мене досвід, який спочатку видався непосильним викликом. Звикла до збереження мови та мовлення, я була змушена олітературнювати все те, що і як говорили герої історії. Це засмучувало мене до тих пір, поки я не отримала перші слова подяки за створені українські субтитри.
З усіх історій Ukraїner Софія вирізняє перше (2016–2018) та друге (2019–2021) кола експедицій:
— Це майже завжди були невідомі, але дуже круті локальні дієвці, за якими цікаво спостерігати. Наприклад, сім’я, яка переїхала на хутір та перекваліфікувалася з бізнесменів на фермерів, або ж дівчина, дослідження якої відкрили відомі та незвідані фрагменти карпатської культури.
Чому важливо волонтерити?
— Волонтерство — це час, добровільно вкладений у втілення створеної кимось цінності, а часто ще й експертиза та досвід, якими не шкода поділитися. Часто амбітним мріям бракує не стільки матеріальної, як ідейної підтримки. Тобто мрія — це не щось недосяжне, як вам здається. Це те, чому потрібно більше суспільного розголосу та кількох волонтерів, які в неї повірять. Такою мрією колись був Ukraїner. Бачите, що з цього вийшло?
Софія Базько
екскоординаторка транскрибаторів та субтитрувальників, віднедавна — волонтерка Ukraїner
Євгенія Сапожникова
головна редакторка видавництва Ukraїner
Один із ключових напрямів роботи команди Ukraїner — розвиток видавництва, що є органічним продовженням нашої діяльності, цінностей і місії. Книжки, зроблені на основі досліджень команди й окремих авторів, стають матеріальним втіленням нашого мультимедійного контенту, поглиблюють висвітлені на онлайн майданчиках теми, а подекуди глибоко розкривають галузі, які ще не були належно виствілені.
Сьогодні знайомимо вас із головною редакторкою нашого видавництва — Євгенією Сапожниковою.
Євгенія приєдналася до спільноти в 2017 році. Раніше вона була шеф-редакторкою українськомовної версії проєкту. Женя опікувалася відділом редакторів, а також дбала про те, щоб усі тексти в цій мовній версії були якнайкращими.
«Книжкова» історія Євгенії почалась у 2019 році, коли команді прийшла ідея створити видання за мотивами першого кола експедиції Україною з літа 2016 року до зими 2018-го. З цієї ідеї утворилося видавництво Ukraїner, і так Євгенія стала його головною редакторкою. Каже, що в цій ролі наразі почувається найкраще:
— Я люблю великі, тривалі проєкти, бо, зізнаюсь, доволі повільно працюю. Тож видавничий напрям для мене — ідеальний.
Дуже цінним для Євгенії є відчуття синергії в спільноті: коли в командних обговореннях народжуються яскраві ідеї для майбутніх книжок, коли підтримка є на всіх етапах створення нового проєкту, коли команда має спільні цінності, бажання й погляди.
— Люблю наші командні обговорення ідей майбутніх книжок. Часто потім і не пригадаєш, чиєю була саме та блискуча ідея! Але в Ukraїner є цей вайб співтворчості, тож і ідеї часто спільні.
— Я люблю, коли ми беремося систематизувати вже зібрані в експедиціях історії, або ж зважуємося на масштабні дослідження геть нових тем і в результаті народжуються круті, важливі книжки. Хоч я й маю видавничу освіту, та в Ukraїner я багато чому вчусь у процесі. І це мене драйвить.
Один з улюблених проєктів Євгенії — «Національні спільноти та корінні народи України». Редагування усіх матеріалів цієї серії надихнуло її досліджувати та більше вивчати цю тему. Свого часу Євгенія жила в Криму і з початком війни їй довелось поїхати звідти. Наразі вона вдячна цьому проєкту, адже отримала змогу дослідити те, що не встигла, доки була на півострові.
Чому важливо волонтерити?
— Мені важливо волонтерити, бо хочеться бути у спільноті однодумців, які готові вкладати свій час і зусилля в те, що робить Україну кращою. Вкладати багато і просто так, бо люблять цю країну.
Катерина Цвігун
режисерка монтажу
Робота режисера монтажу дуже кропітка. Вона потребує уважності й уміння побачити з-поміж терабайтів відео саме той уривок, що допоможе якнайповніше розкрити історію і підкреслити особистість героя. Одна з тих, хто чаклує над відео Ukraїner — Катерина Цвігун. Розповідаємо, що їй найдужче подобається у роботі та який із проєктів Ukraїner припав до душі.
Катерина долучилася до команди Ukraїner наприкінці 2021 року. Перше відео, над яким працювала — про гірський притулок і волонтерський пошуково-рятувальний пост Marmaros Rescue Hut — вийшло на нашому ютуб-каналі за день до початку повномасштабного вторгнення.
Частина команди повернулася до роботи з перших днів широкомасштабної війни. Серед них була й Катерина.
— 25 лютого я вже була активно включена в робочий процес, і саме це допомогло мені утримати свою кукуху на місці в лютому-квітні 2022-го. Я відчула себе дотичною до інформаційного спротиву російській агресії. Ворог дуже тисне на нас в інфополі своєю пропагандою, вона підступна й проникає в усі шпарини, тож голос українських медіа має звучати впевнено.
Нині постійна команда відділу відеомонтажу великих історій налічує чотирьох спеціалістів. Вони щодня невтомно працюють над тим, щоб терабайти відзнятого матеріалу перетворювалися на ємкі й промовисті історії, які відгукуються й надихають глядачів:
— Із початком повномасштабної війни збільшилися обсяги роботи, додалося динаміки й нових форматів. Долаючи ці виклики, ми робимо якісні стрибки, і мені це подобається.
Серед проєктів, до роботи над якими долучилася, Катерина виділяє документальний серіал «Деокупація», який цьогоріч потрапив до шортлиста Шевченківської премії. Дівчина сподівається, що Україна поверне всі свої території і їй випаде нагода монтувати серії про звільнені міста Криму.
— Мені подобається, що своїми відеоісторіями ми розповідаємо про простих (або непростих) людей, які на сьогодні є зерном спротиву і репрезентують українську ідентичність.
Ще одним важливим для себе проєктом Катерина називає матеріал «Жінки на війні». Каже, що пишається і щиро захоплюється українськими військовослужбовицями й уважно стежить за їхньою діяльністю. Катерина також хотіла доєднатися до сил оборони, однак її чоловік, який нині служить у війську, переконує, що поки одного захисника в сім’ї достатньо.
Чому важливо волонтерити?
— Як сказав герой нашої історії про відбудову Харкова, волонтерство — це наш соціальний податок. Вважаю, що нині кожен повинен бути дотичним до того чи іншого виду волонтерства, допомагати нашим військовим і цивільним, які цього потребують. Хтось скаже, що забезпечити всі ці потреби має держава. Можливо, але в умовах повномасштабної війни й нерівного співвідношення сил із ворогом держава не справляється. Можна сидіти на місці, чекати й нарікати на всіх і все. А можна робити конкретні дії. Звісно, якщо хочеться мати майбутнє для себе та своїх дітей.
Катерина Цвігун
режисерка монтажу Ukraїner
Тоня Андрійчук
авторка текстів
Написання читабельних і цікавих текстів — дуже кропітка робота. Важливо відчувати історію кожного героя, про якого створюєш лонгрід із експедиційних матеріалів, а також знайти новий ракурс уже проговореній темі, якщо готуєш матеріал, користуючись відкритими джерелами чи підказками рісьорчерів. Над цими процесами в Ukraїner чаклує більше десятка людей. Одна з них — Тоня Андрійчук, про яку розповідаємо в цьому дописі.
Тоня долучилася до спільноти у 2019 році як авторка українськомовних текстів, заповнивши форму для волонтерів. Натоді вона вже знала про проєкт, читала лонгріди, дивилася відео і захоплювалась тим, що створює команда Ukraїner.
— Моя роль — слухати, досліджувати, шукати слова і підбирати їх так, щоб читати текст було приємно і цікаво. Гадаю, що вміння слухати та чути — одні з найважливіших для вдалої розмови з героями.
Тоня ділиться, що дуже їй полюбилось те, що спільнота Ukraїner — це один цілісний організм. Усі процеси злагоджені та взаємопов’язані, усі волонтери та основна команда, які є драйверами всіх процесів, працюють в синергії.
— Мені подобається, що в Ukraїner весь процес роботи над лонгрідами — від обговорення ідеї або теми до кінцевих правок рухається злагоджено від однієї людини до іншої. Кожна людина своїм професіоналізмом робить текст кращим, а чуйністю і емпатією — створює простір для комфортної співпраці.
Один з улюблених проєктів Тоні — експедиція Волинню, що відбувалася ще до повномасштабного вторгнення. Зважаючи на те, що дівчина родом з цієї місцевості, каже, досвід був особливо захопливим. Радимо подивитися мультимедійний матеріал «Великдень на Волині» й перейняти собі рецепт паски, яким поділилася бабуся Тоні. Відео — на ютуб-каналі, а лонгрід — на сайті.
А з проєктів, що полюбилися Тоні за період широкомасштабної війни, вона яскраво згадує «Підрозділи перемоги»:
— Мені особливо сподобалось працювати над текстом про 93 ОМБр «Холодний Яр». На мою думку, «Підрозділи перемоги» — це один із найважливіших наших проєктів, бо він розкриває тих, завдяки кому ми можемо залишатися українцями у вільній країні, і показує тяглість українського війська, його велику значимість для нас як нації впродовж століть.
Чому ти волонтериш?
— Волонтерство посилює нас як українське суспільство, і як громадян. Це потужний спосіб об’єднатись, особливо в часи, коли гостро стоїть питання виживання нації. А ще воно дає можливість зробити щось корисне там, де державні органи або не мають достатньо ресурсів, або недостатньо ефективні.
Тоня Андрійчук
авторка українськомовних текстів Ukraїner
Долучайтесь до Ukraїner
Якщо ви теж залюблені в Україну, хочете розвивати її і розвиватися з однодумцями, втілюючи спільні мрії, — ставайте частинкою спільноти Ukraїner, щоб разом із нами розповідати українцям і світові про нашу країну. Для цього заповніть гугл-форму. Вакансії на повну, часткову та проєктну зайнятість шукайте на сайті Lobby X.
