Share this...
Facebook
Twitter

Перемога українського гурту Kalush Orchestra на Євробаченні привернула увагу сотень мільйонів людей. Фірмова рожева панамка лідера гурту Олега Псюка сьогодні заходить у тренди продажів від ринків у місті Калуш до Amazon. А де придбати «оту накидку», що на плечах сопілкаря Тимофія Музичука, чи як правильно називається його сопілка? Розповідаємо у що був одягнений гурт і у яких українських майстрів можна замовити схожі речі.

Kalush Orchestra стали впізнаваними завдяки поєднанню елементів автентичного українського одягу із сучасним. Так гуцульський черес, буковинський кептар та покутський сердак побачили мільйони глядачів з десятків країн. Деякі з цих речей — старовинні, а деякі — відтворені руками сучасних майстрів.

Природно, це породжує в багатьох цікавість і бажання купити подібні елементи одягу та аксесуари. Та етнологи і колекціонери радять не вбиратися в автентичні речі, адже це шкодить старовинному одягу (він швидко зношується), а значить — призводить до втрати унікальних зразків традиційної культури.

Натомість найкраще, що можна зробити для збереження і популяризації традиційного українського строю — підтримати майстра чи майстриню, замовивши собі сучасну репліку вподобаної автентичної речі.

Розповідаємо детальніше про традиційний одяг та аксесуари учасників гурту Kalush Orchestra, що були на них під час зіркового виступу, та пропонуємо вам підбірку майстрів та студій, у яких можна замовити схожі речі.

Кептар (або кептур) — традиційна безрукавка з овечої шкури, яку носили у холоднішу частину міжсезоння на Закарпатті, Гуцульщині, Бойківщині, Буковині. Хутро вівці при обробці залишали зі споду як утеплення, а очищену шкіру прикрашали орнаментами-оберегами: інкрустацією та аплікацією з металу, бісеру, шкіри, ниток, а також вишивкою.

Кептар Олега Псюка за буковинською традицією щедро оздоблений бісером.

Хто робить?
Майстер Михайло Вінтонюк спеціалізується на реставрації та виготовленні традиційних гуцульських кептарів.

Родинний бренд OKSUMORON так само виготовляє кептарі за автентичними зразками з різних куточків Карпат, а також дещо осучаснені моделі. Для майстринь бренду, Сюзанни Словак та її мами Катерини, кушнірство (вичинка шкурок для пошиття одягу) є спадковим ремеслом.

Також кептар можна замовити у майстрині Наталі Кіщук, співробітниці Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва.

Фото: @oksumoron_brand.

Сердак (сардак або свитка) – верхній одяг із цупкого сукна, прикрашений переважно кольоровими нитками. Його носили як чоловіки, так і жінки навесні, восени та у теплішу частину зими.

Фото: @oksumoron_brand.

Хто робить?
Ательє «Шляхетний Одяг» Руслана Павлюка-Прорви створює репліки традиційного одягу з різних регіонів України. Вони можуть виготовити і гуцульський сердак, який був на Тимофієві Музичуку під час виступу.

Схожу річ може виготовити на замовлення і майстриня Оксана Сокол.

Також якісний автентичний сердак можна замовити у вищезгаданого бренду OKSUMORON.

Фото: Богдан Петричук.

Вишита сорочка (вишиванка) є у гардеробі чи не кожного українця, і давно є символом національної ідентичності. І Олег Псюк, і Тимофій Музичук одягнені у вишиванки. Лиш якщо сопілкар одягнений у святкову сорочку із більш традиційним орнаментом, густою вишивкою на майже усю видиму частину грудної клітки та обшитою стійкою, то Олег Псюк одягнув на виступ більш сучасну вишиванку: на ґудзиках та оздоблену в одній кольоровій гамі.

Хто робить?
Сьогодні в Україні є вдосталь майстерень, що використовують тільки натуральні нитки та тканину для виготовлення вишиванок. Є як багато стилізованих сучасних блуз, так і зустрічаються майстри, що використовують суто традиційні техніки.

Серед тих, хто займається сорочками (у тому числі західних регіонів): Богдан Петричук, Ольга Капко та її майстерня ProstoKoza, Майстерня Магди Дзвін, Творча майстерня Оленки Дідик, Олена Даніва, Ярина Сліпецька, Анна Рогатинська.

Черес – традиційний широкий чоловічий пояс, який мав уберегти спину здоровою, не надірвавши важкою роботою з деревом. Пізніше такі ремені почали оздоблювати різною вишивкою та інкрустувати, відтак і використовувати як елемент святкового одягу. До череса кріпилися мішечки з грошима, порохом чи тютюном; у ньому могли бути спеціальні кріплення для пістоля, бартки (топірця) чи іншої зброї.

Фото: Юрій Порох.

Хто робить?
Автор вишуканого чересу, який був на виступі Kalush Orchestra — Юрій Порох.

Також череси на замовлення робить вищезгаданий бренд «Шляхетний одяг» — один бойківський зараз виставлено на розпродаж на користь ЗСУ.

Лаконічні, а тому підходящі для повсякденних образів шкіряні пояси-череси пропонують handwork.studio. Це ж ательє є на сайті Etsy, з опцією міжнародної доставки.

Тайстра – ткана сумка через плече, якою традиційно користувалися жінки Гуцульщини, Покуття та Буковини. Варіації цієї традиційної сумки є ледь не в кожній сувенірній крамничці у Карпатах. Однак мало хто виготовляє їх за автентичними технологіями.

Хто робить?
Майстриня Ірина Рурак створює буковинські килимові тайстри на кшталт тієї, що була у Сашка Таба, також їх можна замовити у майстрів села Шипинці.

Є також багато «туристичних» варіантів гуцульського одягу та аксесуарів: такі можна знайти, наприклад, на сайті hucul.if.ua. Тут теж можна знайти речі ручної роботи, однак дешевші ніж ті, що створені повністю на замовлення.

Телинка (тилинка) – різновид сопілки, на якій традиційно грали вівчарі, випасаючи овець. Вони виготовляли телинку самостійно, бо це було простіше, аніж зробити сопілку. Телинка не має традиційних дірочок уздовж основи, а різниця нот видобувається силою подиху музиканта та віртуозністю натиску пальця на отворі для виходу повітря.

Хто робить?
Телинку для Тимофія Музичука створив білоцерківський майстер Василь Нагірний. Вона зроблена за старовинною технологією, але з сучасних матеріалів. Гуцульський майстер Михайло Тафійчук виготовляє музичні інструменти, зокрема й телинки, цілком автентично — повністю із дерева.

Фото: Аліна Кондратенко.

З інших майстрів варто згадати подолянина Володимира Віхренка та Ярослава Лошака, майстра з Гуцульщини. Його рідний брат Тарас Лошак теж виготовляє духові інструменти і продає їх за донати на ЗСУ.

Таку ж ідею пропонує поціновувачам «Стефанії» Дмитро Березюк — він зголосився виготовити телинки за донат на ЗСУ.

Над матерiалом працювали

Автор проєкту:

Богдан Логвиненко

Авторка:

Софія Анжелюк

Анастасія Гулько

Шеф-редакторка:

Наталія Понеділок

Редакторка:

Євгенія Сапожникова

Більд-редактор,

Автор обкладинки:

Юрій Стефаняк

Контент-менеджерка:

Катерина Юзефик