Протягом російсько-української війни Москва неодноразово заявляла про готовність до перемовин, але їх, буцімто, саботує Київ. Декларуючи бажання вести діалог, російська влада дбає не про припинення війни, а про власні інтереси, вважають іноземні та українські політологи. Недоговороспроможність Кремля доводить і те, що з 2014-го жодну домовленість, принаймні в повному обсязі, той не виконав.
Тема необхідності перемовин Росії та України час від часу виринає в міжнародному інфопросторі. Кремлівські чиновники то в особі представниці Міністерства закордонних справ Марії Захарової переконують, що «ніколи не відмовлялися від переговорів», то вустами постійного представника Росії в Організації Об’єднаних Націй (ООН) Василя Небензі заявляють, що бойові дії завершаться лише тоді, коли «з території України більше не буде виходити загроза Росії».
Українське керівництво вважає, що мета російських спекуляцій щодо переговорів — інформаційний вплив на міжнародній арені. Будь-яке перемир’я країна-агресорка використає для власних цілей, як уже робила неодноразово. У цьому матеріалі розглянемо, які історичні передумови та новітні події є доказами недоговороздатності РФ.
Порушення міжнародного права
Недотримання країною-агресоркою міжнародного права в Україні фіксують як міжнародні організації (Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), ООН), так і державні органи та правозахисні об’єднання. З 2014-го року, напавши на Україну, Росія порушила щонайменше 400 міжнародних договорів.
Найбільш промовистий приклад недотримання Росією міжнародного права — порушення Будапештського меморандуму (1994). Згідно з ним, в обмін на відмову України від на той час третього у світі за потужністю ядерного арсеналу Росія, США та Великобританія зобов’язалися «утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН».
Як заявив президент України Володимир Зеленський на Копенгагенському демократичному саміті в червні 2022 року, порушенням Будапештського меморандуму Росія нівелювала всю боротьбу за ядерне роззброєння у світі.
Також Росія не дотримується Гельсінських угод (1975), що мали закріпити політичні й територіальні домовленості Другої світової війни. Серед 35 країн-підписантів узяв на себе ці зобов’язання й Радянський Союз, у складі якого були Україна та Росія. Гельсінські угоди зокрема закріплювали принципи непорушності кордонів держав-підписантів, дотримання територіальної цілісності та невтручання у внутрішні справи іноземних держав. Окупацією Криму Росія порушила всі 10 пунктів Гельсінського протоколу.
Серед інших основних міжнародних договорів, що порушила Росія, напавши 2014 року на Україну, можна назвати такі:
– Статут ООН (1945);
– Конвенція ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму (1999);
– Конвенція ООН щодо запобігання злочину геноциду та покарання за нього (1948);
– корпус конвенцій, що регулюють закони та звичаї війни (зокрема Гаазькі та Женевські конвенції);
– Міжнародна конвенція для захисту усіх осіб від насильницького зникнення (2006);
– Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту (1954);
– Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1965);
– Конвенція ООН з морського права (1982);
– Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950);
– Статут Ради Європи (1949).
Детальніше про це читайте в нашому матеріалі «Які закони та звичаї війни порушує Росія в Україні?»
Криваве перемир’я та обстріл зеленого коридору
Через кілька місяців після окупації Росією Криму та захоплення частини територій на сході України відбулася перша спроба поставити активні бойові дії на паузу: тодішній український президент Петро Порошенко оголосив про одностороннє припинення вогню на тиждень з 20 червня 2014 року. За кілька днів ватажки терористів із так званих ДНР і ЛНР заявили про приєднання до режиму тиші. Але не дотримались обіцяного: за офіційними даними, за час «перемир’я» (23–27 червня) бойовики атакували українські позиції більше сотні разів, загинуло 27 військовослужбовців. Найбільш резонансним порушенням бойовиками режиму тиші стало збиття над Слов’янськом вертольота Мі-8 24 червня. Усі дев’ятеро армійців, що перебували на борту, загинули. За цим прецедентом послідували й інші численні порушення припинення вогню з боку проросійських угруповань.
«ЛНР» І «ДНР»
Окупаційні маріонеткові режими, встановлені РФ на окупованих нею територіях окремих районів сходу України. Також відомі як «Луганська народна республіка» і «Донецька народна республіка».
У подіях, що ввійшли в історію як Іловайська трагедія, теж не обійшлося без порушення домовленостей з боку російської сторони. Вночі 29 серпня 2014 президент РФ Путін звернувся до бойовиків: «Я закликаю сили ополчення відкрити гуманітарний коридор для українських військовослужбовців, які опинилися в оточенні, для того, щоб уникнути безглуздих жертв, надати їм можливість безперешкодно вийти з району бойових дій, возз’єднатися зі своїми сім’ями, повернути їх матерям, дружинам і дітям, терміново надати медичну допомогу пораненим у результаті військової операції».
«Народне ополчення Донбасу»
Проросійська терористична організація, що утворилася в 2014 році з початком російської агресії на сході України й увійшла до складу так званої «Армії Новоросії».
Фото: Макс Левін.
Найчастіше термін «гуманітарний (зелений) коридор» застосовують для позначення зони, тимчасово демілітаризованої задля транзиту гуманітарної допомоги чи евакуації цивільного населення. В міжнародному гуманітарному праві чіткого визначення немає. Термін може застосовуватися для позначення переміщення в зоні бойових дій людей, не обов’язково цивільних. У випадку з Іловайськом уже на місці українським армійцям поставили умову для руху коридором — беззбройність. Під час виходу з оточення по українських колонах відкрили вогонь. У боях за Іловайськ і під час спроби вирватися з оточення загинуло щонайменше 366 військових.
«Мінськ-1», «Мінськ-2» та їхнє ігнорування росіянами
Іловайська трагедія стала однією з передумов укладання тимчасового перемир’я 5 вересня 2014 року, яке отримало назву Мінський протокол («Мінськ-1»). У розробці та підписанні мирної угоди брали участь представник ОБСЄ, другий Президент України Леонід Кучма, посол Росії в Україні Михайло Зурабов і представники так званих Донецької та Луганської народних республік Захарченко та Плотницький. 19 вересня, продовжуючи роботу над угодою, представники України, Росії та невизнаних ЛДНР підписали меморандум, що передбачав двостороннє припинення застосування зброї, зупинку на поточній лінії зіткнення та встановлення 30-кілометрової зони безпеки. За даними Управління ООН із прав людини, лише за перші півтора місяці так званого перемир’я (з вересня до листопада) на сході України загинуло 957 цивільних унаслідок ворожих обстрілів. Крім того, в організації зафіксували випадки тортур, незаконного утримання під вартою, страт, примусової праці та сексуального насильства з боку проросійських збройних угруповань, а також руйнування і незаконного захоплення ними власності.
На початку 2015 року порушення Мінського протоколу не припинились. 13 січня бойовики обстріляли з «Градів» (радянська та російська реактивна система залпового вогню) блокпост у районі Волновахи, внаслідок чого загинуло 12 пасажирів рейсового автобуса, близько 20 були поранені. А 24 січня тією ж зброєю вдарили по мікрорайону «Східний» у Маріуполі. За повідомленням міської ради, тоді 31 людина загинула та більше ста отримали поранення.
Вбачаючи гостру необхідність у допрацюванні механізму виконання Мінського протоколу, 11−12 лютого 2015 року лідери України, Росії, Німеччини та Франції у форматі «нормандської четвірки» узгодили комплекс заходів — «Мінськ-2». Домовленості передбачали зокрема відведення важких озброєнь обома сторонами на рівні відстані з метою створення зони безпеки завширшки мінімум 50 км для артилерійських систем калібром 100 мм і більше, зони безпеки завширшки 70 км для РСЗВ і завширшки 140 км для РСЗВ «Торнадо-С», «Ураган», «Смерч» і тактичних ракетних систем «Точка» («Точка У»).
Нормандський формат
Серія зустрічей щодо врегулювання російсько-українського протистояння на сході України, ініційована у 2014 році тодішнім президентом Франції Франсуа Олландом за підтримки канцлера Німеччини Ангели Меркель. Названий на честь місця проведення.Українська сторона, за словами тодішнього речника Антитерористичної операції Андрія Лисенка, розпочала відведення у лютому 2015 року. Паралельно з цим збройні угруповання також звітували про відведення. Утім, обстріли з боку непідконтрольних Україні територій неодноразово засвідчили неправдивість таких звітів.
З початку 2015 року і до кінця 2021-го українська та російська сторони більше десятка разів домовлялись про припинення вогню в зоні бойових дій. Один із найбільш промовистих випадків порушення домовленостей — наступ і захоплення окупантами Дебальцевого у січні-лютому 2015 року. Внаслідок цих боїв загинуло понад 250 українських військових. Загалом бойовики не дотримались повністю жодного оголошеного режиму тиші за цей період. За даними Управління верховного комісара ООН, з 14 квітня 2014 року по 31 січня 2021 року загинуло щонайменше 3375 цивільних і 4150 українських військових.
Бойові дії на Дебальцівському напрямку
Відбувалися у січні-лютому 2015 р. і не припинилися після підписання комплексу заходів щодо виконання Мінського протоколу.Ескалація на кордоні
У березні 2021 року Росія почала стягувати військові сили на прикордонні з Україною території та в окупований Крим. Їхня чисельність була найбільшою з 2014 року, наголосила тодішня прессекретарка Білого дому Джен Псакі.
РФ продовжувала нарощувати концентрацію військ поблизу кордону з Україною, в Криму та Білорусі протягом року. Це, а також обстріли цивільних на сході країни та видачу російських паспортів на окупованих українських територіях, міністри закордонних справ «Великої сімки» (G7) на зустрічі 19 лютого 2022 року назвали порушенням Мінських домовленостей, що передбачали зокрема заборону застосування важкого озброєння. Також вони закликали владу РФ до деескалації (звуження масштабу) конфлікту.
У лютому 2022 р.
На території Білорусі проходили спільні з РФ військові навчання, після яких частина російських збройних сил залишилася на території сусідньої держави. Після 24 лютого 2022 р. Білорусь надала дозвіл використовувати її повітряний простір та її територію для обстрілів України.Фактичним виходом Росії з Мінських угод стало підписання Путіним указу про визнання незалежності самопроголошених так званих Донецької та Луганської народних республік 21 лютого 2022 року. Європейські лідери назвали цей крок грубим порушенням міжнародного права, територіальної цілісності України та Мінських угод.
Росія неодноразово заперечувала намір повномасштабного вторгнення, навіть за кілька днів до нього. Путін і президент Франції Еммануель Макрон у телефонній розмові погодилися з необхідністю дипломатичного вирішення кризи. А на 24 лютого 2022 року була запланована зустріч держсекретаря США Блінкена та глави МЗС Росії Лаврова, що мала стати підготовкою до саміту президентів Путіна та Байдена.
Переговори після повномасштабного вторгнення
24 лютого 2022 року Росія масштабувала терор, розпочавши велику війну проти України. Близько 4-ї ранку, після проголошення президентом РФ Володимиром Путіним «спеціальної військової операції», було завдано ракетних ударів по всій території України. Російська армія вторглася одразу на кількох напрямках: поблизу Харкова, Сум, Чернігова, Херсона.
Більшість світових лідерів засудили російське вторгнення в Україну. Але ні заклик до повного виведення окупаційних військ із території суверенної держави, ні потужний спротив української армії та сил самооборони не призвели до згортання агресії. Навпаки — у відповідь уже російська сторона 27 лютого висунула вимогу: українська армія спершу має скласти зброю, лише тоді відбудуться переговори.
Перші (принаймні, офіційно відомі) з моменту повномасштабного вторгнення спроби домовитись про майбутнє вирішення протистояння дипломатичним шляхом відбулись на початку весни 2022 року. На переговорах 3 березня делегації України та РФ обговорили три блоки: військовий, гуманітарний і політичний. Домовилися лише про формат зелених коридорів для цивільних, але й тут Росія вчергове продемонструвала свою недоговороздатність: через обстріли було заблоковано виїзд мешканців з низки міст, де точилися активні бої. «Спеціально для евакуації мирних мешканців Маріуполя по єдиному маршруту оборонцями міста було вжито ряд заходів: розчищення дороги від мін, знято інженерні загородження та інше. Просто зараз, не випускаючи маріупольців з міста, ворог розпочав атаку на Маріуполь саме в цьому напрямку», — коментували дії російських військових 8 березня 2022 року у полку «Азов».
На черговому раунді переговорів у Туреччині наприкінці березня член російської делегації висловив обіцянку «в рази скоротити військову активність на Чернігівському та Київському напрямках». За цією заявою справді послідувало перегрупування окупаційних військ у цих регіонах, проте це відбулося одразу після звільнення українськими військовими Ірпеня та інших населених пунктів поблизу Києва. Подібні «жести доброй волі» російська армія здійснювала неодноразово в ході війни, коли фактично не мала іншого виходу, як відступати.
Всі подальші переговори з Росією щодо перемир’я не мали результатів, оскільки завдяки ним росіяни прагнуть лише виграти час і уникнути відповідальності за розв’язання війни. Українське ж керівництво має чітку формулу миру: радіаційна та ядерна безпека, продовольча й енергетична безпека, звільнення всіх полонених і депортованих, відновлення територіальної цілісності України та світового порядку, виведення російських військ і припинення бойових дій, повернення справедливості, протидія екоциду, недопущення ескалації та фіксація закінчення війни. Тільки після виконання всіх пунктів цієї формули можливе повернення до переговорів з РФ.
Продовольча криза через напад Росії
Навесні та влітку 2022 року російське вторгнення в Україну призвело до назрівання нової кризи, причому вже світового масштабу, — продовольчої. Україна є великим виробником та експортером аграрної продукції та харчових продуктів. Від початку повномасштабного вторгнення Росія заблокувала більшість українських морських портів, тим самим обмеживши можливості для експорту. За інформацією ООН, 140 млн людей у десяти країнах відчули брак продуктів харчування. Дії Росії збільшили ймовірність виникнення серйозних проблем із нестачею зерна в бідних країнах Африки і Близького Сходу, що може призвести до голоду.
22 липня Україна та Росія підписали дві окремі угоди щодо експорту зерна Чорним морем із Туреччиною та ООН. Домовленості передбачали зокрема розблокування портів «Одеса», «Чорноморськ» і «Південний». У розмові з журналістами Генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що організація не має можливості покарати Росію, якщо та порушить угоду, але сказав, що це буде «абсолютно неприйнятний скандал, і вся міжнародна спільнота відреагує дуже жорстко». Вже наступного дня Росія атакувала Одеський морський торговий порт крилатими ракетами, а в березні 2023 року відмовилася продовжувати зернову угоду більш як на 60 днів, хоча документ передбачає подовження щонайменше на 120 днів.
До діалогу між Києвом та Москвою постійно закликають західні політики. І це — попри те, що одна зі сторін можливих переговорів уже давно втратила статус партнера, словам і навіть підписаним документам якого довіряють. Остаточно Росія позбулася його 9 років тому, окупувавши Крим і ставши країною-агресоркою, тоді як мала бути гарантом безпеки для України. Після цього Кремль лише підтверджував свою недоговороздатність — кожним зірваним перемир’ям, кожним обстріляним зеленим коридором, кожним убитим українцем. Тож позиція української влади щодо перемовин чітка: Україна та Росія можуть повернутися за переговорний стіл тільки після виведення військ і визнання провини країною-агресоркою.
