Чи працюють санкції проти Росії? Огляд експертних джерел

Розглянемо, як саме санкції впливають на Росію та що говорять про це українські, європейські й американські експерти. Мініспойлер: головне, в чому вони погоджуються, — санкції на Росію діють поступово, і щоб таки вплинути на країну-терористку, вони мають бути ще жорсткішими. Обмеження мають вдарити по головній частині доходу РФ — нафті та газу.

Силу санкцій як інструмент політичного впливу вперше в новітній історії випробував Наполеон Бонапарт. За 8 років (із 1806 по 1814) йому вдалося втілити континентальну блокаду — всім країнам, які на той час були союзниками або підвладними Франції, заборонялася будь-якого торгівля з Великобританією.

Уже в кінці XIX ст. торговельні санкції проти недружніх країн застосовувала Великобританія, щоб не допускати окремі країни до морської торгівлі. Основним інструментом стали морські блокади, що встановлювали 21 раз проти країн Європи та Південної Америки.

Більш поширеними економічні санкції стали після Першої світової війни, але сучасні науковці, до прикладу Ленс Девіс та Стенлі Льюїс Енгерман, ставлять під сумнів їхню ефективність. Наприклад, обмеження, запроваджені Лігою Націй проти Італії через воєнний конфлікт з Ефіопією у 1934 році, не завадили їй згодом тимчасово окупувати Ефіопію. Проте основний період застосування санкцій припав на період після Другої світової війни. Тоді також стала краще зрозуміла економічна пов’язаність країн. Завдяки ній і для того щоб не допустити майбутніх воєн у Європі, у 1951 році було створено Європейську спільноту з вугілля і сталі. Шість країн (Бельгія, Західна Німеччина, Італія, Люксембург, Нідерланди та Франція), що мали розвинені вугільні та сталеливарні ресурси, створили наддержавне утворення. За своєю метою це було схоже на династичні шлюби, що укладали для запобігання майбутніх воєн. Проте спільнота виявилася неефективною і з часом втратила актуальність. У 2002 році вона припинила свою діяльність після закінчення дії договору, який вирішили не продовжувати. Натомість санкції — досі один із головних інструментів міжнародного-правового регулювання. Вони допомагають стримувати розвиток економіки країни-агресорки (та її союзників), мінімізувати її вплив на міжнародну політику та пришвидшити закінчення війни.

У сучасному міжнародному праві розрізняють два типи санкцій:

– накладені як самодопомога: ембарго, розірвання чи призупинення дипломатичних відносин, санкції проти громадян держави-порушниці, економічні обмеження тощо;

– запроваджені за допомогою міжнародних організацій: можуть виключати державу-порушницю з міжнародного спілкування, обмежувати її права як члена організацій та допомагати союзникам із озброєнням.

Попри повномасштабну війну, російська економіка залишається пов’язаною з іншими світовими економіками. Росія — один із головних експортерів нафти й газу, що робить країни залежними від неї. Натомість у країни-терористки багато продуктів, які здавалися «вітчизняними», а насправді залежали від іноземних деталей чи сировини. Зараз основна частина підприємств, яка їх виробляє, продовжує функціонувати лише тому, що має старі запаси імпортних складників. Це відбувається, зокрема, у воєнно-промисловому комплексі, який попри значні втрати все ще має ресурси, щоб деякий час продовжувати виробництво.

Як діють санкції?

Усього станом на 7 липня 2022 року встановлено 11 254 світових обмежень проти Росії. У той час як такі підсанкційні країни, як Іран, Сирія, КНДР, М’янма, Венесуела та Куба разом мають 9670 обмежень, що запроваджували впродовж десятиліть.

Така кількість світових санкцій для Росії пов’язана з тим, що їх почали накладати ще у 2014 році (після тимчасової окупації Криму й розпочатої війни на Донбасі), хоча їй вдавалося їх обходити. Тоді міжнародна спільнота прагнула зробити так, щоб Росія припинила фінансувати, озброювати та відправляти терористів на територію України. Та світ продовжував торгувати з РФ і постачати запчастини для її воєнно-промислового комплексу. На руку країні-агресорці зіграла можливість подвійного використання деяких запчастин. Наприклад, напівпровідники підходили як для виробництва побутової техніки, так і для зброї. Ці санкції виявилися недостатньо ефективними, адже не стосувалися основних джерел доходів Росії — нафти та газу. Як бачимо, накладені у 2014 санкції не зупинили Росію почати повномасштабну війну в Україні через 8 років.

У 2022 році «санкційна» ситуація для Росії стала жорсткішою. Обмеження стали масовішими: їх ввели такі країни, як США, Великобританія, Канада, Японія, Швейцарія та країни-члени ЄС. Останні запроваджують пакетні санкції, тобто цілий комплекс заборон на кілька сфер економіки одночасно. Вони стосуються ввезення у РФ сировини, електроніки, новітніх технологій і деяких корисних копалин (зокрема вугілля й природного газу), обмежують транспортні перевезення з та у Росію, забороняють мовлення російських каналів, а також призупиняють дію попередньо підписаних угод із цими країнами. Деякі санкції накладені на частину російських олігархів, посадовців і глав так званих ДНР і ЛНР. Також є такі, що спрямовані на послаблення воєнної промисловості РФ.

31 травня ЄС погодив шостий пакет санкцій, який передбачає заборону на частину імпорту нафти з РФ і відключення її найбільшого банку — «Сбербанку» — від платіжної системи SWIFT. Під санкції потрапила сировина, яку доставляють морем.

Важливим прецедентом також став масовий вихід міжнародних компаній із ринку РФ. Після 2014 року окремі бізнеси частково обмежували свою діяльність в Росії, наприклад американська компанія-виробник комп’ютерних систем Dell припинила продавати свою продукцію. Проте такий масовий вихід стався вперше. Цей процес не пов’язаний безпосередньо з введенням санкцій, а стосується радше репутаційної політики, яку самостійно вибирає та чи та компанія. Важливим фактором тут стала й активність громадянського суспільства, яке стежить за дотриманням обіцянок брендів і закликає споживачів відмовлятися підтримувати компанії, які продовжують діяльність у РФ. А самі корпорації наполягають припинити фінансування тероризму, який Росія розгорнула в Україні. Хоча чимало компаній уже «закенселили» Росію і покинули її ринок, усе ж залишаються ті, що не дотримуються обіцянок і продовжують працювати на російському ринку.

Одним із наслідків санкцій для Росії став дефолт, оголошений 27 червня. Вона мала розрахуватися за зовнішнім боргом (100 млн доларів), проте через накладені обмеження гроші на рахунки кредиторів не дійшли. Як заявили в уряді РФ, кошти «застрягли» в розрахунковій системі Euroclear, тож дефолт, за їхніми словами — «фарс». Російський уряд користується мовними маніпуляціями — вигадує пом’якшувальні слова та фрази, щоб приховувати правду або відволікати увагу від своїх провалів чи будь-яких незручних для нього явищ.

Отже, дефолт дійсно впливає на РФ. Поки що він більшою мірою має символічне значення, але лише тому, що основного удару економіці Росії санкції вже завдали. Тим не менш, навіть у разі припинення повномасштабної війни з Україною і зняття міжнародних обмежень економіці РФ буде важко відновитися та залучати нові інвестиції саме через дефолт. Його результат можна буде побачити у довгостроковій перспективі.

Росія реагує на обмеження у своєму стилі: запевняє, що це тільки укріпить її економіку та зробить країну сильнішою. Водночас погрожує санкціями у відповідь (деякі з них накладають навіть на тих, хто вже помер). Ще один варіант формулювання відповіді — «імпортозамєщєніє» та націоналізація підприємств.

Деякі ж санкції, адресовані Росії, недостатньо ефективні за своєю суттю і тому майже не впливають на неї. Наприклад, секторальні, накладені на «Газпромбанк» — один із трьох найбільших банків Росії. Саме через нього вона отримує від європейців оплату за газ і нафту, а своїм військовим перераховує зарплату та «бойові доплати».

Із новими санкціями в міжнародному інфополі також виникла дискусія щодо їхньої дієвості. Аналітики в різних країнах вже досліджують, чи працюють накладені санкції, як це відчутно в різних сферах економіки РФ уже зараз і як це зміниться у майбутньому.

Думки українських експертів

Незалежний аналітичний центр «Український інститут майбутнього» (УІМ) 30 березня 2022 року опублікував доповідь «Санкції проти РФ: що насправді може зламати режим Путіна». Аналітики вважають, що загалом санкції не загрожуватимуть диктаторському режиму найближчі 1–2 роки. Але вони критично впливатимуть на рівень і якість життя росіян у довгостроковій перспективі — впродовж 10 років. Це посилить еміграцію та поглиблюватиме демографічну кризу. Щоб зрозуміти, як і чому це відбуватиметься, треба зробити кілька зауваг, на яких зокрема наголошує УІМ.

По-перше, протестні настрої у Росії досі залишаються низькими, а їхні силовики — лояльними до путінського режиму. Єдиним джерелом якісних політичних змін може бути середній міський клас, особливо молодь (до 30 років), який уже відчувають на собі дію санкцій і наявної системи.

По-друге, основою внутрішньої стабільності в РФ (і певним чином ефективності «м’якого впливу» РФ у світі) є особистий імідж Путіна. Населення все ще довіряє йому, а завдяки багаторічному впливу пропаганди визнає навіть його злочинні дії (як наприклад, вторгнення в Україну) легітимними, тож не бачить причин виступати за зміну режиму. Вони не турбуються через кількість жертв війни, ба більше — навіть зловтішаються цим у соцмережах. А товарний дефіцит досі не є настільки відчутним, щоб спонукати пересічних росіян на щось більше, ніж нарікання в інтернеті. За оцінкою УІМ, глибоких змін варто очікувати лише за 1–4 роки за умови, що тиск санкцій залишиться на тому ж рівні або посилиться.

Попри досить стримані оцінки дослідників, спостереження за медіадискурсом РФ і соцмережами пересічних росіян показує, що більшість із них вже не можуть уявити свого життя без таких закордонних брендів, як McDonalds, ZARA, IKEA тощо. Незважаючи на те, що влада РФ озброїлася наративом «самі всьо сможем» і нашвидкуруч пропонує вітчизняні альтернативи, їхній успіх дуже сумнівний.

По-третє, економіка Росії досі залишається стійкою. Одна з причин цього — відсутність повного ембарго на купівлю нафти. Поки що від російської нафти відмовилися США, Великобританія, Канада й Австралія, а це лише 6 % від експорту цієї сировини. Для значного удару по економіці необхідне ембарго від країн Європи й Китаю, але за прогнозами УІМ, це малоймовірно найближчим часом. Тож доки тримаються високі ціни на нафту і Росія її продає, ризиків для бюджетної стійкості країн-агресорки немає.

Проте є сфери, які особливо зазнають удару від санкцій. Це авіа- й автопромисловість, машинобудування, електроніка, металургія і нафтогазовий сектор (його модернізація). Що більш технологічна галузь, то більше вона залежить від іноземних деталей, імпорт яких припинений, зменшений або значно ускладнений через накладені санкції.

Онлайн-видання «Економічна Правда» у дискусії з Центром соціально-економічних досліджень «CASE Україна» також погоджується, що росіяни відчують санкції за деякий час. А доти вони продовжуватимуть підтримувати війну і державну політику Путіна, адже не наразі не відчувають кардинальних змін рівня життя. Найближчим часом РФ залишиться забезпеченою базовими продуктами харчування, адже зазвичай імпортувала лише третину від усього свого споживання продуктів. Однак їхня вартість невпинно зростатиме: за останні два роки ціни на огірки, томати, гречку, картоплю, молоко тощо збільшилися у два-три рази.

Також зменшиться обсяг експорту. Наприклад, вивезення коштовностей уже закрите. Акції компанії «Алмази Росії», яка реалізувала частину своїх виробів за кордоном, вже впали вдвічі на московській біржі. Торкнуться зміни й курсу долара: його реальний стан відрізняється від запропонованого офіційного. Центробанк РФ у червні 2022 року анонсував курс 50 рублів за долар, проте купити за такою ціною валюту неможливо, вона коштує приблизно 130 рублів за долар.

Загальна тенденція буде єдина: економіка країни-агресорки невпинно спрощуватиметься. Зникатимуть професії (наприклад, журналіст чи працівник IT-сектору), збільшуватиметься кількість безробітних, скорочуватиметься експорт. Втратять свою актуальність фінансові послуги, зникне потреба в освічених менеджерах. На думку інвестбанкіра Сергія Будкіна, для безробітних єдиним виходом залишиться армія, у якій платитимуть і годуватимуть.

Думки європейських експертів

Британське інформагентство Reuters у своїй аналітиці звертає увагу на невідповідність заяв Міністерства фінансів США та реальності. Мінфін США стверджує, що Росія повертається до радянської закритої економіки, хоча РФ усе ще може експортувати енергоносії і вкладати гроші від цього у війну в Україні.

Центр досліджень Європейської політики у своїй березневій публікації розглядає баланс між оптимальним тарифом на російське паливо для ЄС і ефективним санкціями. Основна думка у тому, що Європі не обов’язково повністю відмовлятися від імпорту з Росії.

Згодом позиція Центру стала більш радикальною. Вже у публікації від 22 квітня він висловив думку про те, що для впливу на Росію санкції мають бути жорсткішими. Але більш радикальні дії обмежує газова «квазімонополія» РФ на ринках ЄС. Тобто Росія стала ціновим лідером, бо намагалася запропонувати найбільш вигідну ціну для покупців на ринку. Країни ЄС стали, по суті, залежними від російського газу, хоча фактично він не є єдиною пропозицією на ринку. Загалом Центр бачить дві головні проблеми: російські банки можуть обходити відключення від SWIFT та відмивання російськими олігархами грошей у європейських банках. Щоб санкції запрацювали, потрібно усунути з них лазівки, які допомагають обходити обмеження.

Згодом в одній із червневих публікацій Центр досліджень Європейської політики також озвучив думку про те, що, Угорщина, наприклад, яка є членом ЄС, блокує серйозніші енергетичні санкції не з економічних причин, а політичних. Водночас позиція щодо санкцій дещо змінюється: автори публікації вважають, що вони як «холодний душ» короткотривалої дії, тобто не впливають на більш глобальні питання (наприклад, про місце Росії у Європі).

Думки американських експертів

Думки різних американських експертів приблизно схожі з європейськими.
Науковці Інституту міжнародної економіки Пітерсона вважають, що санкції вплинуть не лише на російську економіку, а й на всі верстви населення країни-агресорки. Але санкції, на їхній погляд, не зупинять війну. Таку ж тезу висловили економісти 31 березня у матеріалі Project Syndicate. Також вони прогнозують, що санкції швидко послаблюватимуть російську економіку, але повільно впливатимуть на її воєнно-промисловий комплекс.

Загалом в американських експертних джерелах помітний певний скептицизм щодо санкцій як успішного інструмента впливу. Ця тезу підкріплює дослідження Інституту міжнародної економіки Пітерсона «Economic Sanctions Reconsidered». У ньому науковці проаналізували 174 випадки запровадження санкцій у ХХ ст. й виявили, що вони були успішними у 34 % випадків. Серед найменш успішних — ті, які прагнули повалити режим.

Натомість американські урядовці впевнені, що санкції вже мають свій результат. В одному зі своїх виступів 18 квітня 2022 року заступник Міністра фінансів США Воллі Адаємо зазначив, що цього року очікується скорочення російської економіки не менше, ніж на 10 % — вперше з моменту кризи 90-х років. За оцінками Світового банку, інфляція у Росії сягне 22 % протягом 2022 року. Тож Адаємо вважає, що економічна криза не дозволить російському уряду витрачати гроші на воєнно-промисловий сектор — це і зупинить наступ на Україну.

Так чи інакше, всі експерти підходять до питання ембарго на нафту й газ. Однак у брифі Інституту міжнародної економіки Пітерсона за квітень 2022 науковці пояснюють неможливість повного ембарго на газ. Вони аргументують це технічними обмеженнями: потужностей Норвегії, Алжиру й Азербайджану, якими можна замінити російський газ, не вистачить для ЄС. А замінити газ альтернативними джерелами енергії не вийде через наявне обладнання. Водночас дослідники відзначають, що санкції можуть вплинути на ціну російських ресурсів: якщо обмеження продовжаться і стануть суворішими, то призведуть до зниження вартості нафти й газу. А це в свою чергу послабить економіку та воєнний потенціал Росії.

Санкції для РФ: далі буде

Український уряд постійно закликає західних партнерів продовжувати тиск на Росію та посилювати санкції. Також він має власний урядовий план дій щодо цього. Це своєрідна дорожня карта, де передбачені кроки з посилення обмежень у фінансовому, енергетичному, транспортному та страховому секторах, а також індивідуальних обмежень і визнання Росії державою-терористкою. На цьому ресурсі кожен охочий також може аргументовано запропонувати компанію чи особу, яка досі не є підсанкційною, але мала б такою бути.

Наразі і ЄС розглядає різні способи посилення санкційного режиму. Один із них — створення окремого органу — Міністерства санкцій, що контролюватиме виконання санкцій Росією та європейськими країнами.

Важливо розуміти: всі накладені на Росію санкції не є вичерпними. Вони мусять не лише продовжувати діяти, а й посилюватися, над чим уже працює міжнародна спільнота. Наприклад, з середини червня ЄС готує нові обмеження — для сьомого пакета. Розглядають можливість встановити ембарго на імпорт російського золота та протидіяти механізмам, які допомагають РФ ухилятися від уже запроваджених санкцій. Необхідно продовжувати вимагати введення санкцій як на експорт нафти й газу, так і на банківську діяльність (зокрема, «Газпромбанк») та інші сфери, які дозволяють Росії продовжувати війну в Україні, а російській економіці триматися на плаву.