Share this...
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter

Посеред запорізьких степів, біля села Широке, є два ангари, де виготовляють легкомоторні літаки сільськогосподарського призначення. А для того, щоб було кому на них літати, тут, на кордоні між регіонами Приазов’я та Запоріжжя, створили ще й авіаційну школу.

ТОВ «Українська льотна академія “Хімічні авіаційні технології”» має літаки власного виробництва та свій аеродром. Майбутніх літунів готують професійні інструктори. Сюди з’їжджаються навчатися іноземці з різних континентів, а найкращих випускників авіашкола залишає працювати у себе інструкторами та пілотами.

Засновник заводу і школи Віталій Яригін впевнений: за авіапольотами майбутнє. І не тільки для суспільних цілей, а й приватних потреб. Має амбіції забезпечити Україну сільськогосподарськими літаками.

Віталій Яригін — киянин, професійний пілот, за плечима якого — військово-морське училище в Санкт-Петербурзі (колишньому Ленінграді), авіаційне училище в Запоріжжі та Льотна академія у Кропивницькому (колишньому Кіровограді). Академію Віталій закінчив у 1991 році, тепер сам бере на практику її випускників. Каже, свого часу знайшов порозуміння з керівництвом Державної льотної академії України, яка готувала пілотів. Державна структура не мала власних літаків, натомість вони були у Віталія. От і почалася співпраця двох структур — державної та приватної.

Коли 1997 року Яригін оформив право власності на землю на Запоріжжі, каже, ще сам не розумів для чого. На тому місці була купа гною і звалище металобрухту. Усі дивувалися, навіщо це йому потрібно. Згодом переніс сюди виробництво й навчальну базу: розташування на периферії зменшує вартість і навчання, і виробництва.

Свій перший літак авіаконструктор зібрав у Києві в 2004 році. Після цього виробництво перенесли на Запоріжжя. Збирали наполовину власноруч. Серійне виробництво, за словами Віталія, можна запустити тільки після фіксування технічних характеристик першої моделі. А її (першу модель) конструктор називає золотою — через витрачений час (1,5 року), докладені зусилля і, зрештою, саму вартістю виробництва. Зараз, якщо є всі необхідні деталі, один літак виготовляють два тижні. Весь виробничий цикл — від моменту подання заявки до повного складання з оформленням всієї документації — триває 6 місяців. Потужності виробництва дозволяють виготовляти 4 літаки на місяць. Проте зараз завод майже не випускає продукції — немає ринку збуту. Віталій стверджує, що в Україні для приватних потреб літаки майже не купують — у державі немає як такого середнього класу:

— Літаки не випускають тисячами і вони не загального користування. Насправді вони досить дорогі. Тому для того, щоб літаками займатися, треба їх любити.

Для сільськогосподарського літака, якого Віталій Яригін сконструював сам, усе, крім двигуна, гвинта і пілотажних приладів, робили тут, у Широкому. Навіть програмне забезпечення для хімічного зрошування полів. Гвинти закуповують у Німеччині, двигун і прилади — американського виробництва. Каже, що навіть на італійському сидінні вартістю 5 тисяч євро зекономили, виготовивши його самостійно.

Інший навчально-тренувальний літак власного виробництва може літати скрізь і навіть вночі, працює на автопілоті. Авіаконструктор порівнює ціни: відомі літаки Diamond Aircraft мають гальмівні колодки вартістю 5 тисяч євро, натомість підприємство «ХіАТ» («Хімічні авіаційні технології»), яким керує Віталій Яригін, виробляє їх за 8 доларів. Відтак вартість години польоту залежить від вартості деталей: на Diamond — це від 700 євро, а на літаку власного виробництва — 120 доларів. Загалом пілоту потрібно налітати 200 годин. Тож навчання досить дороге.

— За часів незалежності України у нас зареєстровано в приватному користуванні десь близько 700 літаків. А в Америці щороку продають біля 120 тисяч літаків для приватного користування. Відчуваєте різницю? Тому ми не будуємо літаки для приватних потреб. Є бажання будувати для сільського господарства. А щоби їх будувати, потрібно багато льотного складу. На один проданий літак треба два підготовлених пілоти. Тому ми займаємося насамперед підготовкою пілотів. І є готове серійне виробництво, яке ми можемо запустити у будь-яку секунду. Це не складно.

На заводі працюють місцеві мешканці. Тут працевлаштовано понад два десятки людей. Проте іноді виникають питання з кваліфікованими кадрами, а також з робочою дисципліною. Віталій вважає, що заробітчанство за кордоном загалом корисне для українців, бо вчить працювати:

— Я за те, щоб всі спробували, що таке 12-годинний робочий день. Спробували, що таке 6-денний робочий тиждень. Спробували, що це таке: запізнився на хвилину на роботу — у тебе день не зараховується. Тобто навчились працювати.

Льотна академія

Льотна школа у Широкому — на першому місці в Україні за кількістю випускників. З 1999 року тут пройшли вишкіл іноземці з 16 країн, здебільшого з Африки, Південної Америки, країн Азії, часом бувають європейці.

Науковців і викладачів Яригін запросив із провідних профільних вишів. У штаті Льотної академії «ХіАТ» — київські професори та колишній проректор Льотної академії у Кропивницькому Дмитро Обідін. Ідейник школи сміється: «Доктори наук тут, в полі, не водяться. Ними десь стають». І хвалиться, що науковці Широківської академії викладають також в Оксфорді.

Теорію опановують за 10 км звідси — у райцентрі Веселому. А Широке — це база практичної підготовки. Зараз тут навчаються іноземці з восьми країн. Тільки китайців у 2019 році має приїхати 90 осіб.

Основна мета академії — підготовка пілотів легкомоторних літаків для сільського господарства. Курсанти приїжджають у Широке після навчання у вишах для практичної підготовки. Остаточна сертифікація літунів — за Державіаслужбою.

Дмитро Обідін впевнений, що випускники академії в Широкому можуть зробити хорошу кар’єру. Тут вони набираються досвіду, налітують необхідну кількість годин. Після цього дорога у «велику авіацію» (йдеться про великі за габаритами літальні апарати. — ред.) для них відкрита.

Пілот-інструктор Дмитро Клименко вважає, що якщо людина прийшла навчатися на пілота з власного бажання, у неї все вийде якнайкраще:

— Хлопці толкові і сучасні, знають, що робити. Ось на таких людях і повинна авіація будуватися.

Це ж підтверджує і викладач Дмитро Обідін. Каже, що з молоддю добре працювати. Але якщо людина більш зріла, цілеспрямована, то вона повністю віддається роботі і навчанню, розуміє, для чого їй це потрібно.

Найціннішим людським прагненням викладачі Широківської академії називають вкладання грошей у власну освіту. Тому люди, які розуміють, що документ сам по собі нічого не вартий, їдуть навчатися сюди.

Те, що навчальний простір перенесли в поля, здешевлює процес навчання. Проживання з добрим триразовим харчуванням вартує курсанту 240 гривень на день. Тут навчається багато мусульман. Їхнє віросповідання не дозволяє їсти свинину, тож спеціально для них на базі академії розводять баранів.

Порівнюючи «ХіАТ» з державними закладами освіти, викладачі Льотної академії наголошують на певній тяглості, статичності та повільному розвиткові державних вишів. Вони, мовляв, довше приймають рішення та не можуть швидко відгукуватись на нагальні потреби. Це пояснюється великою кількістю контролюючих органів.

Проте співпраця підприємства з державними органами та особливо місцевим самоврядуванням є успішною.

Партнери Віталія Яригіна збудували у Веселому сонячну електростанцію вартістю понад 400 млн грн. Посприяло цьому велике бажання місцевої влади співпрацювати з бізнесом і абсолютна прозорість та законність усіх домовленостей. Голова Веселівської ОТГ Петро Кіяшко та підприємець Віталій Яригін тісно співпрацюють і допомагають один одному: голова ОТГ допомагає підприємцю уникнути бюрократичної тяганини з документацією, а директор компанії консультує посадовця з економічних питань.

Share this...
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share this...
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter

Професія літуна

Викладачі широківської Льотної академії кажуть, що у їхніх випускників забезпечене майбутнє. Віталій Яригін запевняє, що в Україні після футболістів літуни заробляють найбільше.

Крім того, це міжнародний фах і влаштуватись на роботу можна по всьому світу. За словами Яригіна, за кордоном авіатори отримують 15-20 тисяч доларів на місяць. Це підтверджує і Дмитро Обідін:

— Просто це така професія, в яку потрапляють люди, в яких горять очі. А коли людина хоче бути зовсім в іншій професії, йому важко для себе знайти пояснення, глибоко розібратися в тих чи інших питаннях.

Через воєнну ситуацію і окупацію окремих регіонів кількість польотів в українському повітряному просторі дещо зменшилася, але зараз потрохи набирає обертів і відновлює кількісні показники. Адже розвиватися є куди — збільшується пасажиропотік, будуються нові аеропорти.

Що ж до малої авіації, тут теж є перспективи. Загрозу конкуренції дронів у сільському господарстві Яригін відразу відкидає:

— Ви уявляєте, що таке дрон з отрутохімікатами на борту? Це хімічна літаюча зброя. А літак має три види страхування. Страховка від нанесення шкоди третім особам, страховка самого літального апарату і страховка екіпажу.

Воєнна ситуація

Внаслідок російської збройної агресії на Сході України, що почалася в 2014 році й триває досі було окуповано частину територій на сході України.

Безпілотник збудувати не складно, але є проблема з його сертифікацією. Крім того, обладнання наземного керування безпілотником коштує від 1,5 млн євро. Тому в сільському господарстві пілоти легких літаків завжди матимуть роботу, переконаний Яригін.

У майбутньому малу авіацію можна буде використовувати як аеротаксі. Пілот-інструктор Дмитро Клименко запевняє, що безпечнішого транспорту ще не вигадали. Також переліт суттєво економить час, а витрати пального — практично як у великолітражного позашляховика:

— Мала авіація у нас існує. Це дуже хороший шлях, так, як аеротаксі. Це як, грубо кажучи, взяв великий джип, заправив його. І заправив літак, який на годину там 20 літрів треба. Так ти через 3 години вже будеш у Київській області.

Адреналін для душі

Віталій Яригін про свою мотивацію і плани підприємства висловлюється доволі прагматично. Реальним показником успішності, на його думку, є кінцевий результат бізнес-процесу. Тому мета авіазаводу в Широкому — зробити масовою практику використання літака в українському сільському господарстві.

На запитання: який процес для нього екстремальніший — збирати літаки чи літати — відповідає, що обидва ризиковані. Щодо безпеки людини — таким є політ. Якщо немає грошей на виробництво, то це теж екстремально — з фінансової точки зору. Але Віталій Яригін стверджує, що завжди любив адреналін. Тому й обрав для себе таку роботу:

— Просто люблю екстремальні види діяльності, щоб не скучно було. Знаєте, як сказав Конфуцій? «Знайди роботу до душі і ти ніколи не будеш працювати».

Над матерiалом працювали

Автор проєкту:

Богдан Логвиненко

Авторка:

Орися Шиян

Редакторка:

Катерина Легка

Коректорка:

Ольга Щербак

Продюсерка:

Ольга Шор

Фотографиня:

Христина Кулаковська

Оператор:

Павло Пашко

Сергій Кучеренко

Олексій Панченко

Режисерка монтажу:

Марія Теребус

Режисер:

Микола Носок

Транскрибаторка:

Анна Ємельянова

Слідкуй за експедицією