В Україні багато красивих і маловідомих місць із чудовою природою. На початку 2010-х Андрій Кузьменко та гурт «Скрябін» вирішили показати одне з них у відеокліпі «Місця щасливих людей». Його знімали біля Станіславських круч на березі Дніпровсько-Бузького лиману на Причорномор’ї.
Декілька років потому двоє місцевих хлопців – Олег Марчук та Андрій Голінко – повернулися в рідне село Олександрівку і почали розвивати туризм в регіоні. Вони створили агенцію та проводять екскурсії на каяках.
Біля села Олександрівка солоні води Чорного моря з’єднуються з дельтами Південного Бугу й Дніпра, утворюючи мальовничий Дніпровсько-Бузький лиман. На його берегах височіють сорокаметрові обривисті глиняні скелі — Станіславські кручі, які місцеві називають просто «Скелі» або «Херсонські гори». У давнину в цих краях жили скіфи та ольвійці, свої зимівники облаштовували козаки. Ще з тих часів мешканці краю займалися рибальством. Однак через браконьєрство й неконтрольований вилов риби водойми перестали бути основним джерелом прибутку для селян, які все частіше покидають села, шукаючи заробітків деінде. Проте двоє друзів показали, що потенціал краю, вкритого низкою солоних озер і проток, можна використовувати інакше.
Олег та Андрій
Олег та Андрій дружать з дитинства. Обидва виросли в Олександрівці, захоплювалися туризмом і любили проводити час на природі. Вже дорослими, як і більшість, оселилися в місті, стараючись реалізувати себе там. Олег переїхав у Кривий Ріг, де навчався й працював менеджером, а Андрій отримав освіту синоптика в Одесі. Проте друзям не вдалося призвичаїтися до шаленого ритму міського життя.
Першим вирішив повернутся Олег. За його словами, після економічної кризи 2008 року почалися проблеми з роботою, тож він звільнився й переїхав в Олександрівку. Хлопець каже, що в селі декілька років не міг зрозуміти, що саме хоче робити. На той час у нього було хобі — фото- та відеозйомка, тож вирішив зайнятися цим професійно: купив обладнання й почав знімати. Однак просто заробляти гроші Олегові було недостатньо. Говорить, хотілося робити щось не лише для себе, а й для інших. Коли в село повернувся Андрій, в Олега з’явився однодумець, якому у великому місті було так само складно:
— До цього в мене народилася дочка, і якось так подумалось, шо, напевно, краще свою дитину ростити у здоровому місці. На здорових продуктах в здоровому оточенні.
Олег каже, йому не давала спокою внутрішня потреба хоч трішки змінити ситуацію в рідному селі:
— Весь час, шо тут був, хотілось робити шось для місцевих. Бо тіпа в мене все норм, бо я заробляю якісь гроші, не треба мені на якісь там заробітки їхати. А для місцевих нічого не можемо зробити. Ну і думали, думали… так, шоб було шось так не дуже дороге і цікаве.
Друзі з самого початку розуміли, наскільки нереалізований туристичний потенціал Олександрівки й інших поряд розташованих сіл, тому вирішили розвивати саме цей напрям. Олег розповідає, що якось побачив фото каякінгу (вид спорту або дозвілля, де плавають на довгих вузьких човнах. — ред.) на Гаваях і подумав, чому б не зробити щось подібне тут. До речі, серед прихильників цієї справи поширені дві назви цього човна: байдарка й каяк. Одні вважають їх синонімами, інші розрізняють, переконуючи, що корпус каяка — завжди цілісний, а байдарки бувають розбірними.
Друзі розповідають, що їм постійно казали: «Туризму тут нема». Олег згадує реакції людей на його світлини, розміщені в групах Олександрівки й Станіслава (сусіднє село) на Facebook, які він веде. Замість порадіти тому, яка за їхніми городами краса, в коментарях радили звернути увагу на кількість сміття довкола. Та Олег пояснив, чому, на його думку, важливо фокусуватися на хорошому:
— Якщо ми будемо привчати людей до чогось гарного, то, може, люди почнуть це бачити. І самі скажуть: «Та нє, я не буду викидати це сміття, бо тут круто».
Олег розповідає, що назву «Скелька Тур» запропонувала його дружина Світлана. Їм ця назва припала до смаку, бо відразу натякає на дві «родзинки» їхнього краю: «Скелі» на узбережжі лиману й руїни античного поселення, яке колись входило до складу Ольвійської держави, — їх називають «Скельки». Олег додає, що без підтримки сім’ї навряд би зміг віддатися проєкту на повну:
— І добре, шо в мене є дружина, яка підтримує мої там дібільні ідеї. І коли я їй кажу: «Ну вибач, сьогодні ми не доробимо ремонт, а вкладемо в щось таке ненормальне», то вона каже: «Ну, норм».
«Скелька Тур»
Найперше, що зробили засновники проєкту, — придбали каяки. Спершу плавали місцевими водоймами самостійно, щоб випробувати човни, дослідити місцину й продумати маршрути своїх екскурсій:
— Ну, ми взяли і взагалі не знали, як вони будуть себе вести. Спробували їх в тиху воду, в шторм. Дуже круто: не разу ми не перевертались, там максимум раз мокрі були — і всьо.
Перші три каяки для «Скельки Туру» замовили в Стрию, та згодом перейшли на моделі Jazzy Kayak зі склопластику, які виготовляють у Світловодську. Сьогодні флот проєкту нараховує вже дванадцять таких двомісних каяків із додатковим місцем для дитини. Хлопці кажуть, що ідея придбати човни такого виду виправдала себе: вони прості в керуванні, безпечні, а ще в них можна «ловити» хвилі:
— Ну і плюс дуже круто ходити в хвилю, якшо хтось любить там, знаєш, а-ля Біловоди: як в гірських річках. То реально, ну тіпа дуже круто. Там безпечно, вони [каяки] не перевертаються.
слайдшоу
Олександрівка, Причорномор`я
Олександрівка, Причорномор`я
Андрій та Олег жартують, що як тільки в них з’явилися каяки, тоді з’явилися й туристи. Організатори почали просувати свій проєкт у соцмережах, регулярно викладаючи фото й відео зі своїх вилазок. За словами Олега, впродовж 2018 року вони прийняли близько 500 туристів. Більшість гостей приїздили з південних регіонів, чимало навідувалися з заходу та зі столиці.
У «Скельці Турі» каякери розробили два туристичні маршрути. Перший — акваторією Дніпровсько-Бузького лиману, тривалістю п’ять годин: туристам пропонують пливти на каяках уздовж правого берега лиману. Там вони можуть помилуватися Херсонськими горами й зробити фотоперерву біля античного поселення «Скелька». Ще одна зупинка передбачена для обіду: Олег із Андрієм частують гостей юшкою із причорноморської риби й чаєм із місцевих трав. А ще — обов’язково розповідають тамтешні історії.
Другий маршрут проходить територією Національного природного парку «Нижньодніпровський» — у плавнях дельти Дніпра. На відміну від каякінгу широкими водами лиману, де, за словами Олега, завдяки хвилям можна впіймати трохи екстриму, цей варіант спокійніший. Таке плавання триває від шести до восьми годин. Хлопці кажуть, ця зона дельти Дніпра — єдина частина найбільшої річки України, яка не зазнала руйнівного впливу людини. Серед пишної рослинності тут гніздяться рідкісні водяні птахи, наприклад, рожевий пелікан чи сиворакша. Каяки, за словами Андрія, ідеальний водний транспортний засіб, щоб роздивитися всю красу природи, не нашкодивши їй:
— Кльово, шо вони такі бистроходні, шо ми можемо з любої точки села там годину-півтори — і ми десь там, де не ходять люди, де гніздуються птахи, де тихо, де якісь плавні, тут ти собі десь заплив. Тут — йдеш прям по відкритій воді, а тут — собі заходиш тихенько. Птичкі, звірина якась.
Такий відпочинок туристи вподобали: через рік після запуску проєкту кількість гостей подвоїлася. Віднедавна «Скелька Тур» пропонує всім охочим вирушити в дводенний похід, що також проходить заповідною дельтою Дніпра — крізь лабіринт плавнів, островів, озер і маленьких проток. Хлопці свідомо склали маршрут так, щоб оминати заселені людьми місця: так можна відчути спокій і тишу великої ріки.
Із 2019-го «Скелька Тур» приймає туристів у будь-яку пору року: за словами хлопців, вони першими в регіоні почали проводити зимові прогулянки на каяках. Олег заспокоює: це безпечно й комфортно, бо каяки — звичний вид транспорту в народів північної частини земної кулі, тож витримує мінусову температуру. Зимові вилазки каякери нині роблять лише в хорошу безвітряну погоду: тоді можна обійтися без гідрокостюма чи іншого спеціального одягу.
Олег із Андрієм турбуються про комфорт і безпеку відвідувачів: видають гостям усе необхідне для каякінгу спорядження — рятівні жилети, гермомішки для речей, а також пристрої для радіозв’язку.
Організатори «Скельки Туру» завершують облаштування кемпінгу на березі озера Солонець, що неподалік Олександрівки. Їх непокоїть, що туристам часто ніде зупинитися на нічліг, в той час як в селах багато будинків пустують, поки їхні господарі на заробітках. Друзі вважають, що якби їх здавали в оренду, то це було би і вигідно власникам, і пожвавило б життя в селі. Кажуть, що вели перемовини з місцевою владою обох сіл стосовно місця для кемпінгу, а також спілкувалися з місцевими, щоб ті здавали пусті хати туристам. Однак не дочекалися допомоги від сільських рад, тож будують кемпінг разом із місцевим підприємцем.
Зелений туризм дітям
Друзі розповідають, що «Скелька Тур» — проєкт, вочевидь, навіяний їхнім дитинством. Олег, наприклад, пригадує, що біля Олександрівки була станція з човнами й катамаранами для прогулянок лиманом, а в сусідньому селі Станіславі — яхт-клуб, куди приїжджали тренуватися спортсмени. Зараз же хлопець дивується, що місцева дітвора навіть не ходить купатися, бо часто просто не вміє плавати.
Андрій додає, що їхнє з Олегом дитинство пройшло на природі: вони плавали, досліджували місцевість, влаштовували якісь вилазки. Тому вони хочуть, щоб екскурсії від «Скельки Туру» показали, як цікаво й з користю можна проводити дозвілля, допомогли розгледіти принади їхнього краю.
— Ті, хто тут виріс, все життя тут бували, рибу ловили там. На рибалочку ходили, гуляли з дітворою — і всьо. Коли виїжджають або бачать фотографії там з виїздів наших, вони кажуть: «О, а де це?». Та осьо, тут, сто метрів від твоєї хати.
Хлопці дуже хочуть відкрити школу, щоб працювати з дітьми. Зізнаються, що ідея є, але з чого почати і як усе втілити, вони поки не знають. Проте налаштовані рішуче, бо, за словами Олега, хочуть розширити розуміння туризму серед дітей:
— А є такі діти, які навіть за все життя тут ні разу на воді не були. Вони не знають, що таке типу туризм, окрім там поніжитись на морі, знаєш, там на пляжі їх батьки возять. І хочеться їм показати: туризм вот, він може бути таким. Він може бути активним, з рюкзаками.
Олег каже, що в цій школі для дітей хотів би організувати навчальний процес у вільному форматі. Уявляє цей проєкт чимось на кшталт туристичного клубу, де можна буде проводити лекції, тренінги та виїзні табори за участю запрошених спікерів: туристів, спортсменів і тренерів. Окрім дитячої школи, Олег має на думці облаштувати всі зручності в кемпінгу й навіть відкрити кафе.
Ініціатори «Скельки Туру» уже помічають зміни, які почалися завдяки їхньому проєкту, і радіють їм:
— Останні два роки ми сюди (до пляжу Станіслава. — ред.) приїжджаємо, і з кожним разом все менше сміття. Ну реально, цього року майже немає сміття.
Олег та Андрій переконують, що такі проекти, як «Скелька Тур», під силу втілити й у багатьох інших населених пунктах. Друзі впевнені в чималому потенціалі локального зеленого туризму, завдяки якому можна мешкати на своїй землі й змінювати життя на краще.
