Британсько-українська місія на Місяць

Share this...
Facebook
Twitter

Майже через пів століття після «великого стрибка для людства» земляни знову підкорюють Місяць. У цьому десятилітті запланована висадка першої жінки та чоловіка на супутник Землі, якій передуватимуть численні дослідження, аналізи, експедиції місяцеходів. Завдяки британській компанії Spacebit та її засновнику українцю Павлу Танасюку Україна стане учасницею цієї великої космічної події.

Перший місяцехід на ногах, розроблений командою Spacebit, об’єднав зусилля кількох країн. До українських спеціалістів звернулися за допомогою у дослідженні радіаційного фону Місяця та розробці програмного забезпечення для місяцеходу. Результати їхньої спільної роботи вплинуть не лише на успішність британської місії, але й на майбутнє вивчення та освоєння Місяця.

Як зароджувався космічний потенціал України

Космічна історія України почалася у 1920-х роках із наукових робіт Юрія Кондратюка (справжнє ім’я — Олександр Шаргей), у яких він виклав ідеї космонавтики, теорію космічних польотів та розрахував оптимальні траєкторії до Місяця і назад. Після Юрія Кондратюка була ціла низка видатних українських учених у галузі космонавтики та ракетобудування. Серед них — Сергій Корольов і Валентин Глушко, розробники першого штучного супутника Землі, запущеного 4 жовтня 1957 року.

Після Другої світової війни у великих містах тодішньої УРСР з’являються підприємства ракетно-космічної галузі («Хартрон» у Харкові, конструкторське бюро «Південне» у Дніпрі), а на деяких машинобудівних і радіозаводах додається космічний напрям (завод «Арсенал» у Києві, Чернігівський завод радіоприладів).

За стрімким розвитком підприємств і космічними досягненнями СРСР приховувалися зруйновані долі вищезгаданих науковців та інженерів. Їх засуджували за «політичні злочини», а насправді — за українську ідентичність, про яку вони відкрито говорили. Врешті їх відправляли в заслання, а в найкращому випадку — запроторювали у «шарашки» — секретні науково-дослідні інститути чи бюро при заводах, де вони продовжували працювати під наглядом органів безпеки.

Із відновленням незалежності України в 1991-му українська космічна галузь поступово занепадає, позаяк після розпаду СРСР країна проходила складний етап економічного та політичного становлення. Лише в перші роки (1993—1997) цій галузі приділяли увагу: уряд прийняв державну космічну програму, спрямовану на збереження космічного надбання минулих років та поступове входження у міжнародні ринки, і надав фінансування для виконання поставлених завдань. У цей період запускають перший супутник незалежної України «Січ-1» та десятки ракетоносіїв, а 1997 року український космонавт Леонід Каденюк летить у космос в рамках американської програми Space Shuttle, де разом з іншими науковцями досліджує вплив невагомості на розвиток рослин.

Після 2014 року, коли Україна визначилася з геополітичним напрямком на державному рівні, українські космічні підприємства долучаються більше до іноземних місій, ніж до вітчизняних проєктів. Ба більше, через законодавчі обмеження працювати у космічній галузі в Україні донедавна могли лише державні установи, яким не вистачає коштів на повноцінне функціонування.

У 2021 році уряд дозволив приватним компаніям працювати у космічній галузі. А до того часу через несприятливі умови для приватних космічних досліджень українські підприємці шукали можливості в країнах Європи та США. Так сталося і з Павлом Танасюком — засновником британської компанії Spacebit.

Павло Танасюк. Spacebit

Здається, що тема космосу супроводжувала Павла Танасюка з дитинства. Він народився і виріс у Житомирі на вулиці Космонавтів, тому добре знав, хто такий Сергій Корольов. Мрії малого хлопця про космос не зникли з віком, а трансформувались у цілі. Спершу він отримав економічну освіту: після Київського університету була магістратура в Лондонській школі економіки та Кембриджська університетська бізнес-школа, а далі — перший бізнес, завершення якого і дало початок космічному етапу в житті Павла:

— Трошки схожа історія з Ілоном Маском, коли він продав PayPal і потім займався космосом. У нас була перша платіжна система України — MoneXy. Після того як ми її продали, почали інвестувати гроші в космос. Тобто це були гроші, котрі я заробив на екзиті (тут у значенні «продаж частки». — ред.) свого бізнесу.

У 2014 році разом з чотирма однодумцями з Кембриджського університету Павло Танасюк заснував компанію Spacebit, яка працює над технологіями дослідження та освоєння Місяця. Перший проєкт компанії був пов’язаний із попереднім досвідом засновника. Команда планувала запустити першу блокчейн-систему, за допомогою якої кожен міг би інвестувати у космічну діяльність. Ця ідея так і не була реалізована, однак Павло вірить, що рано чи пізно космос, зокрема Місяць, стане доступним для громадськості.

Блокчейн
Вибудуваний за певними правилами неперервний ланцюжок блоків, які містять інформацію і зберігаються на багатьох різних комп'ютерах незалежних користувачів.

— Я вірю в майбутній потенціал комерціалізації космосу. Я вірю в те, що люди будуть мати виробництво не тільки на Землі, а й в космосі. В майбутньому люди будуть подорожувати в космос як туристи, як люди, котрі там працюють. Це не буде щось таке особливе, це стане частиною екосистеми Землі.

Щоб наблизити цей момент, компанія Spacebit вибрала напрям дослідження Місяця. Нині в команді близько 30 учасників з різних куточків світу (Японія, Велика Британія, Люксембург, Польща). Вони готуються до першої британської місії на Місяць, яка допоможе в освоєнні супутника Землі.

Asagumo. Місія на Місяць

Через більш як 50 років після першої висадки людини на Місяць Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору США (NASA) планує повторити місію, відправивши першу жінку та чоловіка в рамках програми «Артеміда» у цьому десятилітті. Аби висадка та перебування астронавтів на Місяці пройшли успішно, спершу туди запустять місяцеходи та спеціальні датчики для дослідження властивостей поверхні та атмосфери.
Компанія Spacebit стане учасником дослідницької частини програми.

— Це буде перший апарат, зроблений у Великобританії, котрий буде доставлено саме на поверхню Місяця. Цікаво те, що наш місяцехід, котрий ми розробляємо, має не колеса, а ноги. Тобто це буде перший апарат в історії людства, котрий зробить крок (на Місяці).

Схожий на робота-павука, місяцехід Asagumo, що з японської означає «ранкові хмари», складається з «коробки» (основи кубічної форми) та чотирьох ніжок. Така модель зумовлена ландшафтом, яким пересуватиметься місяцехід. Завдання Asagumo — дослідити лавові печери на Місяці, що можуть стати потенційним прихистком для людей.

— Коли вже буде створена база на Місяці, нам треба розуміти, чи ми робимо це з реголіту (за принципом будівельних блоків. — ред.), чи ми людей можемо помістити в цю печеру, якось закрити вхід до печери і зробити атмосферу, щоб вони там могли проживати.

Реголіт
Місячний ґрунт, що складається з неоднорідних утворень: пилу та уламків різноманітних місячних порід.

Місяцехід компанії Spacebit вимірюватиме такі показники, як рівень радіації та температура на поверхні Місяця. Павло Танасюк каже, що, крім наукового значення, ці дані матимуть велику комерційну цінність. Тобто Spacebit зможе продавати інформацію компаніям, які планують здійснювати місії на Місяць та розвивати там інфраструктуру.

Політ робота Asagumo запланований на 2022 рік. Британська компанія заздалегідь забронювала місця на двох посадкових модулях американських приватних компаній Astrobotic та Intuitive Machines, які доставляють дослідницькі апарати на супутник Землі. У свою чергу посадкові модулі вийдуть у космос на ракетах компаній SpaceX та ULA. Павло розповідає, що отримати дозвіл на місце в ракеті не так вже й просто — гроші в цьому випадку мало що вирішують.

— Є цілий ряд вимог щодо того, з яких матеріалів повинен (бути) створений робот, як він функціонує, чи немає там якихось пластиків, що виробляють гази. Чи, може, він вибухне, якщо там батарея якась не така. Є вимога, щоби не зашкодили іншому обладнанню. Також є вібраційні тести, радіаційні тести, які ми повинні пройти. Потім — тестування в гарячій вакуумній камері.

Тілько після того, як усі ці тести успішно пройдено, робота беруть на борт і він летить на Місяць.

Посадковий модуль важливий не лише для транспортування місяцеходу, а й для передачі даних, які він збиратиме. Asagumo спершу передаватиме всі вимірювання та фото модуля через Wi-Fi, а той вже направлятиме дані на Землю до кімнати керування польотом, що знаходитиметься в Києві. Місце прийому даних Павло вибрав не випадково, адже сенсор для вимірювання рівня радіації на місяцеході виробляли в Україні. Так британська місія на Місяць поступово стає британсько-українською.

Перша українська місія на Місяць

Україна долучалася до розробки місій на Місяць ще за радянських часів. У постійних космічних перегонах з США Радянський Союз мав на меті підкорити Місяць першим. Для цього уряд разом із конструкторським бюро Сергія Корольова розробив програму, яка складалася з п’яти етапів: обліт Місяця, встановлення місяцеходу, висадка людини на Місяць, дистанційне дослідження супутника Землі, створення пілотованої місячної станції. Програмі не судилося здійснитися через невдалу координацію процесів, але один радянський місяцехід таки проїхався місячною поверхнею на колесах, вироблених на Харківському велосипедному заводі.

Зважаючи на успішні космічні розробки українських інженерів, Павло Танасюк вирішив шукати на батьківщині партнерів для здійснення місії. Першим до проєкту приєдналося конструкторське бюро «Південне» у Дніпрі, відоме такими розробками, як ракетно-космічний комплекс «Зеніт» і перші українські супутники «Січ-1» і «Січ-2».

— З КБ «Південне» ми познайомилися на аерокосмічній конференції у Франції і якось почали розмовляти і співпрацювати разом. Вони нам допомагають тестувати нашого робота: це вібраційні дослідження і дослідження в вакуумній камері. Також деякі деталі будуть змонтовані саме в КБ «Південне».

Share this...
Facebook
Twitter
Share this...
Facebook
Twitter

Наступною вдалою співпрацею стала робота із львівським підприємством-розробником систем радіаційного контролю «Спаринг-Віст Центр», яке розробляє радіаційний сенсор для місяцеходу Asagumo. Як розповідає директор із розвитку бізнесу та маркетингу Ярослав Вотусь, компанія виробляє під торговою маркою «Екотест» засоби радіаційного контролю та піротехнічну продукцію для українських та іноземних замовників, серед яких Міністерство оборони України та війська НАТО. Їхні сенсори використовували після катастрофи на атомній електростанції у Фукусімі (Японія). Тоді перед компанією стояло завдання розробити радіаційні датчики для водного середовища. Запит Павла був ще складнішим, адже умови на Місяці вимагають найменших розмірів та високого рівня захисту сенсора.

— Різниця в температурі на Місяці дуже велика. Вночі десь -170°C, вдень +130°C, саме тому цей корпус буде захищати нас від різниці в температурі. І потім, звичайно, це захист від зовнішнього середовища. На Місяці дуже багато дрібного і дисперсного пилу, він може проникати в дуже маленькі щілини, і саме тому дуже важливо цей пристрій зробити герметичним.

Ярослав зізнається, що для розробників це справжній виклик, однак багаторічний досвід і значення цієї місії надають їм упевненості:

— Є комерційні проекти, а це — проект, який на майбутнє. Це ті речі, які реалізовуються з певним відчуттям. Це робота, яку ми робимо для того, щоб передати знання наступним поколінням. Тобто коли до нас прийшов Павло і сказав, що треба сенсор, то у нас не було сумніву, чи ми його будемо створювати.

Крім того, українська компанія володіє результатами численних досліджень Чорнобильської катастрофи 1986 року та може протестувати свої пристрої у зонах з високим рівнем радіації.

Перед тим як відправити місяцехід Asagumo, на Місяць полетить зонд — статичний апарат, який знаходитиметься над поверхнею Місяця. Він робитиме фото та вимірюватиме рівень радіації. Окрім «Спаринг-Віст Центру» та КБ «Південне», над цим зондом працюють київський завод «Меридіан» ім. С. П. Корольова та дніпровська компанія з виробництва титанових продуктів «ТитанЕра». В рамках першої місії на Місяці встановлять титановий прапор України на згадку про внесок держави у міжнародну космічну діяльність.

Ніхто не може передбачити, якими будуть результати обох місій, однак це велика подія для Великобританії та України. Павло повернувся до своєї стартової точки — України, щоб відродити її потенціал в космонавтиці, яким вона раніше славилася. На його думку, держави не можуть працювати в космосі наодинці, як це було раніше, тому британська компанія Spacebit згодом відкриватиме філію в Україні, аби об’єднати сили двох потенційно сильних космічних країн.

— Я вважаю, що саме на перетині різних культур, на перетині різних технологій ми можемо зробити якісь цікаві винаходи. Тобто це об’єднує різні таланти. Наприклад, у Великобританії краще розробляють електроніку, у нас (в Україні) кращі програмісти. Чому б їм не працювати разом над створенням супутника?

за підтримки

Проєкт «Антропологічно-етнографічна експедиція Ukraїner: Українці у Великій Британії» реалізовано в рамках програми «Культура для змін» за підтримки Українського культурного фонду (Україна) та Британської Ради (Велика Британія). Ukraїner несе відповідальність за зміст цієї мультимедійної історії, який може не збігатися з офіційною позицією Українського культурного фонду та Британської Ради.

Над матерiалом працювали

Автор проєкту,

Продюсер:

Богдан Логвиненко

Проєктна менеджерка:

Ірина Швець

Проєктний менеджер:

Артем Брайченко

Проєктна менеджерка,

Контент-менеджерка:

Катерина Мінкіна

Авторка:

Даша Тітарова

Шеф-редакторка:

Наталія Понеділок

Редакторка:

Катерина Легка

Коректорка:

Ольга Щербак

Продюсерка,

Більд-редакторка,

Інтерв’юерка,

Фотографиня:

Катя Акварельна

Сценаристка:

Карина Пілюгіна

Асистентка продюсера:

Наталія Вишинська

Оператор:

Павло Пашко

Роман Климчук

Олег Сологуб

Операторка:

Ольга Дмитрук

Карина Пілюгіна

Фотограф:

Костянтин Гузенко

Андрій Маленко

Інтерв’юерка:

Ірина Макарчук

Режисер:

Микола Носок

Режисерка монтажу:

Марія Теребус

Надія Мельниченко

Транскрибатор:

Олександр Кухарчук

Транскрибаторка:

Марія Раєвська