«Слава Україні» і не тільки: відомі українські гасла

Share this...
Facebook
Twitter

Гасла та неофіційні девізи існують у різних країнах, усі вони ємко формулюють основний національний порив — польське Za wolność naszą i waszą («За вашу й нашу свободу»), білоруське «Жыве Беларусь! Жыве вечна!» (Хай живе Білорусь! Хай живе вічно!). Найпопулярнішим українським гаслом є «Слава Україні — Героям слава», яке стало особливо відомим під час російської агресії. Проте є інші вислови, які символізують боротьбу українців за свободу та незалежність. Гасла могли виникнути хоч кілька століть, хоч десятиліття тому, але всі ці фрази показують силу українців. Ми творимо сенси, підхоплюємо їх усі разом, і вони лунають у кожному куточку країни.

Мова завжди була не лише способом комунікації, а й можливістю швидко та влучно відреагувати на обставини й нові історичні часи. Бо мова — це теж зброя. Мова, якою формуються думки цілої нації, сенси, якими ми промовляємо до світу зараз, — «Stand with Ukraine» (Будьте з Україною).

«Слава Україні»

Найперша письмова згадка фрази, щоправда у варіанті «Слава України», з’явилася у 1840 році у вірші Тараса Шевченка «До Основ’яненка». А в поезії «Діти слави, діти слави…» Миколи Костомарова 1847 року є слова «Слава тобі, Україно!».

Гасло «Слава Україні» виникло в Харкові наприкінці XIX століття та спершу звучало так: «Слава Україні» — «По всій землі Слава!». Так віталися ті, хто працював на українську справу — наприклад, Революційна українська партія (РУП). Гасло стали використовувати за часів Української народної республіки (УНР). Письменник і громадський діяч Юрій Горліс-Горський у романі «Холодний Яр» згадував, як замість вітань «Здоров» і «Добрий день» холодноярці (козаки Холодноярської республіки у 1919–1922) вигукували: «Слава Україні», — а відповідали: «Україні слава». У сучасному вигляді гасло набуло поширення серед членів організації «Легія українських націоналістів» у 1925–1929 роках, що пізніше заснувала Організацію українських націоналістів (ОУН). У 1941-му оунівці затвердили слова «Слава Україні» та відповідь «Героям слава» як офіційне привітання.

Пізніше совєти заборонили гасло, як і будь-які повстанські прояви. Воно відродилось на межі 80–90 років XX століття на мітингах і протестах за незалежність України на Галичині, Закарпатті, під час Революції на граніті в Києві, куди з’їхалися люди з усієї України. Тоді ж гасло доповнили вирази «Слава нації! Смерть ворогам!» і «Україна понад усе!». Таке продовження використовувала Українська націоналістична самооборона (УНСО) — силовий підрозділ партії УНА (Українська національна асамблея). Після розпаду СРСР це вітання переважно вживали націонал-демократи й націоналісти.

Зараз «Слава Україні — Героям слава» асоціюється з Помаранчевою революцією, Революцією гідності та російсько-українською війною. Гасло стало офіційним вітанням у ЗСУ та Національній поліції з 2018 року. Воно лунає на прощаннях з полеглими воїнами усіх підрозділів Сил оборони. Цими ж словами зустрічають звільнених військовополонених вдома.

«Слава Україні — Героям слава» уже багато років символізує боротьбу за незалежність і слугує місточком між минулим та сьогоденням. За результатами соціологічного дослідження 2021 року «Хто ми: портрет українців очима українців. Частина 2» від Українського інституту майбутнього, 50 % людей вважають гасло «Слава Україні» кредом сучасних українців.

Вислів важливий і холодноярцям у XX столітті, і сучасним українським захисникам. Із цими словами на вустах досі йдуть у бій і гинуть за Україну. Зокрема, гасло «Слава Україні» промовив український військовополонений Олександр Мацієвський, перш ніж його розстріляли росіяни.

«Герої не вмирають»

Фраза виникла під час Революції гідності. Словами «Герої не вмирають» 21 лютого 2014 року проводжали в останню путь героїв Небесної сотні, які загинули за європейське майбутнє України. Заходи з ушанування мітингувальників, убитих злочинним режимом експрезидента Віктора Януковича, називалися «Герої не вмирають». Також гасло лунає на прощаннях із українськими військовими, полеглими під час російсько-української війни.

Вислів має продовження: «Герої не вмирають — вмирають вороги». Точно не відомо, коли саме воно з’явилося, фраза трапляється в тексті однойменної пісні гурту «Перша лінія» у 2015 році.

«Хай живе вільна Україна»

Вислів зародився серед українських селян у часи боротьби з більшовиками. Ці слова писали на плакатах, ними завершували виступи лідери повстанського руху, наголошуючи на тому, за що борються українці.

У 1968 році в Києві політв’язень Василь Макух здійснив акт самоспалення, протестуючи проти русифікації України та вторгнення СРСР до тодішньої Чехословаччини. Чоловік, палаючи, ішов центром столиці та виголошував: «Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна». Цей випадок став першим у новітній історії Європи актом самопожертви проти національного гноблення.

Сьогодні гаслом «Хай живе вільна Україна» іноземні лідери завершують промови на підтримку нашого народу. Зокрема, ці слова лунали в привітанні президента Польщі Анджея Дуди до Дня Незалежності України у 2022 році. Іноді замість «вільна» говорять «незалежна» чи «самостійна», але всі ці слова — про свободу нашої країни.

«Батько наш Бандера»

У 2020 році в мережі з’явилася пісня «Батько наш Бандера — Україна мати», яку заспівали випускники Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Композиція, виконана до дня народження Степана Бандери, стала трендом у тіктоці. За словами співаків, уперше вони її почули від настоятеля Свято-Троїцького духовного центру Данила Галицького ПЦУ в Тернополі отця Анатолія Зінкевича.

Водночас фольклористи зазначають, що композиція схожа на пісні УПА, зокрема мелодія нагадує «Ой у лісі, лісі, під дубом зеленим, там лежить повстанець тяженько ранений». У 2021 році «Батько наш — Бандера» лідирувала за кількістю пошуків на ютубі, а у 2022-му — стала одним із символів боротьби українців проти російських загарбників. Ця композиція — приклад сучасного творення пісень, які згодом стають народними.

Над матерiалом працювали

Засновник Ukraїner:

Богдан Логвиненко

Авторка тексту:

Марина Кулініч

Шеф-редакторка:

Наталія Понеділок

Редакторка тексту:

Олеся Богдан

Більдредактор,

Фотограф:

Юрій Стефаняк

Контент-менеджерка:

Катерина Юзефик

Збір інформації:

Віталій Побережний

Марина Коваленко

Слідкуй за експедицією