Як зберегти цифрову спадщину

Share this...
Facebook
Twitter

Станом на 6 липня 2022 р. щонайменше 407 об’єктів культурної спадщини України зруйновано, пошкоджено чи викрадено з початку повномасштабної російсько-української війни. Від влучань російських ракет знищуються зразки давніх ремесел, унікальні пам’ятки архітектури, цілі архіви, які відновити вкрай важко чи взагалі неможливо. У таких умовах потреба збереження культурної спадщини є особливо гострою. Це можливо завдяки сучасним технологіям оцифрування. Проте і цифрові дані можуть бути пошкоджені: фізично (якщо їх зберігають на носіях) або через кібератаки російських хакерів. Тому важливо убезпечити вже оцифровані дані від можливих загроз і зберегти їхню цілісність.

У цьому матеріалі розповідаємо про методи оцифрування культурного надбання і зберігання цифрових даних, а також про українські ініціативи, які оцифровують пам’ятки, сканують архітектурні споруди, створюють 3D-моделі пам’ятників і будівель, аби зберегти всі ці дані для тих, хто відновлюватиме пам’ятки у майбутньому.

Поняття цифрової спадщини означає культурну спадщину у цифровій формі чи створення електронних копій документів і артефактів (оцифрована культурна спадщина). На міжнародному рівні визначення «цифрова спадщина» закріпили під час Генеральної конвенції ЮНЕСКО 15 жовтня 2003 року в «Хартії про збереження цифрової спадщини» (Charter on the Preservation of Digital Heritage). Одним із головних завдань цифрового архіву культурної спадщини є його доступність для нинішніх і майбутніх поколінь.

Зразком цифрової спадщини може бути як електронна копія паперових документів, пам’яток, картин тощо, так і оригінал, який існує тільки в цифровому виді. Наприклад, із початком повномасштабної війни підвищився інтерес до такого явища, як NFT. Українські митці часто використовують його ще й як засіб зібрати гроші на потреби ЗСУ.

NFT (невзаємозамінні токени)
Унікальна цифрова інформація, яка має цінність у криптовалюті. Сфера цифрового мистецтва була першою, де почалося масове використання NFT.

Збереження пам’яток було актуальним і до російсько-української війни, адже завжди існує загроза знищення чи пошкодження, як-от пожежа, повінь, посилення техногенного впливу на довкілля, викрадення тощо. Крім того, сусідство з країною-агресоркою змушує грати на випередження і подбати заздалегідь про оцифрування і збереження культурного фонду країни.

Зараз, під час повномасштабної війни Росії проти України, це питання особливо на часі. Якщо Росія влучає ракетою по історичній будівлі, ми можемо безповоротно втратити знання про те, який вигляд вона мала, як і з чого була зроблена; якщо влучає у галерею чи музей — можна втратити фонди. Також є загроза знищення історичних архівів: наприклад, під час окупації Бучі російські війська обстріляли будинок, у якому містився архів українського політика В’ячеслава Чорновола та дисидента-шістдесятника, політв’язня Миколи Плахотнюка.

Якщо цифрова спадщина зберігається на жорстких дисках, вони можуть бути фізично зруйновані. Окрім цього, сайти-носії певної цифрової або оцифрованої спадщини (тексти, скан-копії, фото, відео, моделі тощо) можуть стати цілями кібератак. Наприклад, 16 березня етномузикологиня Марічка Марчик повідомила, що невідомі знищили вміст сайту, на якому зберігався архів старовинних пісень з усіх регіонів країни. На щастя, завдяки наявності копій музичний архів вдалося відновити вже наступного дня.

Хоча цифрове збереження не замінює фізичного об’єкта, воно може допомогти зберегти пам’ять, повернути викрадене та відновити зруйноване. Аби мати змогу відбудувати все зруйноване чи пошкоджене російськими загарбниками культурне надбання українського народу, необхідно зберегти якомога більше точних цифрових даних для нащадків.

Фото: Петро Чекаль.

Як оцифрувати культурну спадщину і зберегти цифрові дані

Волонтери та креативні команди оцифровують не тільки документи, мапи, книжки, твори живопису, музики, кіно, а й цілі пам’ятки і будинки. Для цього використовують зокрема такі методи: 3D моделі, 3D-сканування, бази даних і цифрові паспорти, доповнену реальність, зйомку за допомогою дрона, лазерне сканування, фотограмметрію, цифровий сторітелінг, VR (детальніше з ними можна ознайомитися в матеріалі Gwara Media). Наприклад, волонтери й активісти Львова сканують архітектурні пам’ятки свого міста на 3D-сканерах.

Важливо, щоб у першу чергу самі музеї та державні установи дбали про збереження своїх архівів, зокрема й цифрових. Відповідно, фінансування на це мають виділяти теж вони, а їх, у свою чергу, має фінансувати держава Така практика поширена у європейських країнах. Зокрема, у Литві є Віртуальна електронна система культурної спадщини: тисячі оцифрованих об’єктів містяться у мережі у відкритому доступі. Такий величезний цифровий архів вдалося зібрати завдяки державній стратегії оцифрування литовської культурної спадщини. У травні 2022 року Україна презентувала партнерам із Польщі та Литви проєкт єМузей, у межах якого планують створити Єдиний портал культурних цінностей Музейного фонду України. Діджиталізація української культурної спадщини фінансуватиметься зі спеціально створеного фонду «Люблінський трикутник».

Міністерство культури та інформаційної політики 12 липня анонсувало створення цифрової платформи управління національною культурною спадщиною у співпраці з ЮНЕСКО. На платформі збиратимуть, генеруватимуть, контролюватимуть і зберігатимуть інформацію про культурну спадщину, доступ до неї буде відкритим.

Голова правління громадської організації «Український центр розвитку музейної справи» Владислав Піоро каже, що найкращим рішенням є будувати стратегію збереження цифрової спадщини від самого початку її створення. Одразу треба створювати резервні копії носія цифрової інформації, яку ви хочете зберегти.

Організація «Штаб порятунку спадщини» зазначає, що цифрові дані, що зберігаються на флешках, дисках, вінчестерах або серверах в Україні, перебувають під загрозою втрати. Безпечнішим є збереження даних у хмарних сховищах на закордонних серверах, як це зробили, наприклад, засновники електронного ресурсу «Цифровий архів фольклору Слобожанщини і Полтавщини», де зібрали автентичний музичний фольклор східних регіонів України. Цифрові дані на сайті доступні всім охочим, а копії надійно зберігаються за межами України.

Команда Ukraїner теж вирішила перенести всі дані, зібрані під час експедицій Україною, на закордонні сервери, аби вберегти їх від можливої небезпеки. До початку повномасштабного вторгнення учасники експедицій зберігали усі відзняті матеріали на жорстких дисках в кінці кожного знімального дня, а потім завантажували дані на хмарне сховище і робили детальний їх опис (дата, місце зйомки, інша важлива інформація). Зараз усі матеріали фактично мають три бекапи: на жорстких дисках, на хмарі та польських серверах. Такі заходи максимально захищають унікальні дані від загроз: випадкового видалення, фізичного пошкодження внаслідок обстрілів, хакерських атак тощо.

Керівники інституцій можуть вирішувати самостійно, який інструмент збереження використовувати. Якщо музей обрав локальне сховище, сервер чи локальні жорсткі диски, тоді постане питання убезпечення самих копій. За словами Владислава Піоро, зараз є ціла низка пропозицій для некомерційних організацій з надання ліцензій від провідних гравців на ринку, як-от Microsoft і Google. Вони надають зокрема і безкоштовні пакети для зберігання своїх даних у хмарі.

Google Drive: забезпечує зашифрований і безпечний доступ до файлів, а також сканує файли, до яких вам надали доступ, на наявність шкідливого програмного забезпечення. Користувачі Google можуть зберігати до 15 ГБ даних безкоштовно.

Microsoft OneDrive: опція додаткового захисту «Сейф» дає змогу встановити автентифікацію за допомогою біометричних даних чи SMS-коду. Файли надійно шифруються і перевіряються на віруси. Безкоштовно можна зберігати 5 ГБ даних.

Dropbox: доступні опції віддаленого стирання даних, якщо ваш пристрій вкрали чи пошкодили, та відновлення протягом 30 днів випадково видалених або пошкоджених вірусами файлів.

Amazon Drive: пропонує двофакторну аутентифікацію. Передплатники Amazon Prime можуть зберігати у сховищі весь свій фотоархів та 5 ГБ відео.

Mega: шифрує дані ключем, отриманим з вашого пароля, до якого не має доступу навіть саме сховище. Такий захист даних має високий рівень надійності, проте доступ до облікового запису неможливо буде відновити в разі втрати пароля і ключа відновлення. Користувачі можуть безкоштовно зберігати 50 ГБ даних протягом першого місяця та 20 ГБ у наступні.

iCloud: використовує наскрізне шифрування, яке потребує двофакторної аутентифікації для Apple ID і коду доступу, встановленого на пристроях користувача. Власники гаджетів Apple можуть використовувати 5 ГБ безкоштовно.

У процесі створення архіву варто переглядати актуальність самих архівних даних на локальних носіях і поповнювати їх новою інформацією про об’єкти.

— Мало вберегти дані, треба пам’ятати, про що саме йшла мова, коли оцифровували. Дуже часто у нас оцифрування зводять до зовнішнього вигляду об’єкта. Але важливо знати, що це, в якому контексті оцифровано. Це питання описових і метаданих. Воно є особливо важливим для довготривалого збереження.

Владислав Піоро наголошує, що час від часу варто перевіряти:

– чи створюються резервні копії цифрового архіву, чи коректно вони відкриваються;
– налаштування прав доступу до цифрового архіву, щоб запобігти витоку даних;
– чи відбувається сканування на віруси чи підозрілу активність програмного забезпечення;
– наявність вільного місця на хмарному сховищі.

Збереження цифрової культурної спадщини — це процес, який ніколи не закінчується. Адже з часом може змінитися сам об’єкт оцифрування, його стан або наше уявлення про нього, що впливає на описовість даних. Тому будь-яка нова інформація має бути зафіксована в цифровій формі.

Ініціативи з оцифрування і збереження спадщини

Зберігати культурну спадщину можуть не лише працівники мистецьких установ або експерти. До цього процесу може долучитися і сама громада. Так, у деяких великих українських містах є локальні проєкти, які роблять мапи втраченої культурної спадщини і роблять кроки для того, щоб відновити її.

В Україні є низка ініціатив, які займаються оцифруванням культурної спадщини. Деякі з них з’явилися з початком повномасштабної війни, коли потреба збереження і захисту культурних об’єктів стала особливо гострою.

Команда Skeiron популяризує нові методи роботи з архітектурною спадщиною, створює візуальний архів 3D-моделей пам’яток України, щоб надалі можна було відновити ці об’єкти.

Фото: Петро Чекаль.

Проєкт займався оцифруванням у проєкті «Відчуй Україну на дотик». Спільно з командою Polyspace Studio вони створили 3D-моделі архітектурних споруд для незрячих. Skeiron вдалось оцифрувати такі об’єкти у Львові: державний цирк, Будинок органної та камерної музики, пам’ятники Адаму Міцкевичу та Івану Франку, Латинський кафедральний собор, церква Вознесіння Христового та Порохова вежа.

Громадська організація Pixelated Realities вдосконалює методи збереження культурної спадщини через застосування 3D-сканування, цифрового виробництва, віртуальної і доповненої реальності. Вони створюють та розвивають спільноту митців та креативних спеціалістів, чиновників та замовників, що вміють працювати з цифровими технологіями. Також команда сканує одеські будівлі та скульптури, першим їхнім проєктом був відсканований монумент Дюка. Під час повномасштабного вторгнення вони втілюють проєкт з екстреної консервації спадщини та збору даних про нову воєнну спадщину — Museum of Ukrainian Victory.

Матеріали ГО «Піксельовані Реальності»

Організація AERO 3D надає комплексні послуги з 3D-сканування, 3D-моделювання і 3D-візуалізації. Вони займаються оцифруванням культурної спадщини більше трьох років: оцифровують музейні об’єкти, пам’ятки архітектури та цілі території. Команда визначає свою місію як «збереження культурної спадщини України та інших країн для нащадків, збільшення інтересу до культури, зробивши її доступною для кожного, допомога людям пізнавати реальний світ за допомогою новітніх цифрових технологій».

Один із проєктів організації, оцифрований Монумент Незалежності, увійшов до 10 найкращих оцифрованих моделей культурної спадщини за версією платформи 3D-моделювання Sketchfab.

Ще один проєкт, який із початком повномасштабної війни займається збереженням культурної спадщини, — «Врятувати українську культурну спадщину онлайн» (SUCHO). У спільноті — понад тисяча програмістів, фахівців із архівування та комп’ютерників-аматорів. Команда проєкту зберігає культурні надбання, що опинилися під загрозою, архівуючи їх у цифровому вигляді. У SUCHO відкриті до співпраці і за потреби можуть надавати консультації і зворотний зв’язок тим, хто зацікавлений в архівуванні цифрових даних.

Долучитися до оцифрування культурного надбання може і кожен охочий завдяки проєкту Backup Ukraine, який виник у колаборації ЮНЕСКО та Blue Shield Danmark як реакція на нові виклики, пов’язані з повномасштабною війною. Він покликаний захистити культурну спадщину України на тлі військових дій. Усі охочі можуть просканувати будівлі та пам’ятники, щоб зробити їхні 3D-моделі. Для цього потрібно лише записатись у волонтери. Щоб просканувати об’єкт, треба завантажити застосунок Polycam — LiDAR & 3D Scanner і створити там профіль. Далі натиснути Record і рухатися навколо обʼєкта. Цифрові копії зберігатимуть у відкритому онлайн-архіві.

Команда ЄС зі збереження культурної спадщини 4CH одразу після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну ініціювала проєкт «ЗПУ — Збережемо пам’ятники України». Мета ініціативи — зберегти цифрову документацію про українську культурну спадщину, зберегти її пам’ять та підтримати майбутнє відновлення майна від пошкоджень, завданих війною. Терабайти цифрового контенту вже передані і зберігаються на безпечних серверах у ЄС, а робота з оцифрування українських пам’яток триває. Щоб отримати консультацію або відповіді на запитання, пов’язані зі збереженням цифрової спадщини, можна написати на пошту проєкту [email protected].

Альбертський університет у Канаді у межах свого проєкту U-ART (Ukraine Archives Rescue Team) надасть безпечне сховище для збереження великих електронних архівів даних про українську культурну спадщину, а також допоможе з придбанням обладнання для її оцифрування.

Крім культурної спадщини, яка щодня перебуває під загрозою знищення чи пошкодження, оцифрування і збереження потребує інформація про події, що відбуваються просто зараз, під час російсько-української війни. Ці дані становлять неабияку цінність для майбутніх досліджень цих подій, а також слугуватимуть доказами скоєння воєнних злочинів РФ на міжнародних судах. Зокрема хроніку нинішніх подій — «Архів війни» — збирають та впорядковують організатори кінофестивалю Docudays UA.

Росія системно намагається знищувати все українське. А тому захист культурної спадщини, в тому числі цифрової — один із фронтів боротьби проти російської агресії.

Над матерiалом працювали

Автор проєкту:

Богдан Логвиненко

Авторка:

Тоня Андрійчук

Шеф-редакторка:

Наталія Понеділок

Редакторка:

Катерина Легка

Більд-редактор:

Юрій Стефаняк

Контент-менеджерка:

Катерина Юзефик