Ми показували історії жінок-лідерок під час війни спільно з ООН Жінки в Україні, а також Міністерством закордонних справ Канади та Урядом Данії. Це були розповіді про те, як по-різному можна допомогти українцям і як це важливо для нашої перемоги. Волонтерки, лікарки, активістки й інструкторки — кожна на своєму місці вирішує нагальні потреби та підтримує спільноту.
Публікуємо добірку найяскравіших цитат жінок-лідерок, які стали героїнями наших матеріалів.
Фото: Сергій Коровайний.
Галина Федушка
Дитяча неврологиня. Працює у Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» (Охорона матері та дитини) у Києві. З перших днів вторгнення колектив лікарні залишається на роботі і приймає поранених дітей та дорослих, а часом навіть цілі сім’ї, які потрапили під російські обстріли. Разом із командою «Охматдиту» Галина координує доставку медикаментів, лікує пацієнтів у стаціонарі та консультує онлайн.
«Тривожну валізку попередньо не складала. Вже 25 лютого, коли вирішила залишатися на роботі й нікуди не евакуйовуватися, тоді вже зібрала те, що могла. Одразу вирушила на роботу.»
«Усі важливі. І позиція кожного важлива. Лікарі, військові, волонтери, вчителі… Усі важливі, і кожен наближає нашу перемогу.»
Читайте історію Галини за посиланням.
Фото: Сергій Коровайний.
Євгенія Таліновська
Співзасновниця «Зграї» — однієї з найбільших волонтерських ініціатив в Україні зі штабом у Києві. Вона виникла 2014 року під час Революції Гідності. Волонтери не працюють постійно, а швидко збираються, коли виникає потреба, адресно допомагаючи людям у різних регіонах. Із 24 лютого 2022 року волонтери постачають мирним жителям ліки, продуктові набори та допомагають із евакуацією.
«Волонтерський рух після Майдану — це, напевно, одне з найбільших наших надбань. Суспільство змінилося дуже сильно. У нас з’явилися культура волонтерства і дуже багато крутих ініціатив. Люди нарешті зрозуміли, що можна допомагати і не треба абсолютно все перекладати на державу.»
Читайте історію Євгенії за посиланням.
Фото: Богдан Граб.
Марія Дискант
Очільниця Заболотцівської сільської об’єднаної територіальної громади (ОТГ) на Галичині. Під час повномасштабної війни вони прийняли сотні переселенців із тимчасово окупованих і прифронтових територій України. Жителі громади з перших днів вторгнення РФ активно волонтерили: облаштовували місця для ночівлі переселенців, збирали кошти і гуманітарну допомогу, а також готували їжу бійцям Сил ТрО та ЗСУ.
«Важливо щось залишити, щоб потім наші діти й онуки не соромилися, що ми згаяли можливості, які нам подарував час, в якому живемо. Ми маємо шанс змінитися. Я вірю, що після цих випробувань ми будемо тою країною, про яку мріяли покоління українців.»
Читайте історію Марії за посиланням.
Фото: Василь Салига.
Валентина Добридіна
Представниця Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю в Чернівецькій обласній військовій адміністрації. Також очолює «Чернівецьку обласну організацію людей з інвалідністю «Лідер». 26 років тому жінка отримала травму хребта і стала пересуватися на колісному кріслі. З того часу вона вирішила допомагати людям, які також мають інвалідність. Із перших днів російського вторгнення до Валентини звернулося багато людей із різних регіонів, які евакуйовувалися і шукали безпечніші міста. Подружжя Добридіних допомагало їм знайти необхідне: крісла колісні, ліжка та житло.
«Зараз немає байдужих людей. Зараз усі стараються. Кожен щось робить для того, щоб допомогти.»
«Для людей з інвалідністю це (умови життя. — ред.) дуже важливо, як і для кожної людини. Кожна людина має відчувати себе гідно.»
Читайте історію Валентини за посиланням.
Фото: Микита Завілінський.
Марія Назарова
Бойова медикиня та інструкторка з тактичної медицини. Постійно готує бойових медиків у різних регіонах України, також долучалася до розробки програм із тактичної медицини Генштабу ЗСУ. За час викладання Марія підготувала вже тисячі бійців. До того, як стати бойовою медикинею, Марія Назарова була активісткою, працювала заступницею директорки Українського ветеранського фонду і у благодійному фонді «Повернись живим», якому тепер допомагає як волонтерка, координує інших благодійників, щоб ті передавали захисникам якісні речі для домедичної допомоги.
«Я люблю викладати. Я прямо рахую кількість людей, які можуть мати більше шансів на виживання після навчання. Мені часто пишуть, дзвонять, дякують люди, які надавали допомогу самі, тому що я їх там чомусь навчила, і оце мені радує ще більше, ніж мої пацієнти, які мені дякують.»
Читайте історію Марії за посиланням.
