На четвертий день повномасштабної війни з РФ українські медіа облетіла прикра новина про те, що російські окупанти знищили в Іванкові історико-краєзнавчий музей із картинами Марії Примаченко — відомої на весь світ художниці наївного мистецтва. Історія, однак, несподівано отримала радісне продовження: місцеві жителі, ризикуючи життям, врятували частину робіт талановитої мисткині.
Росія, яка з 1954 року є членом ЮНЕСКО, під час повномасштабної війни свідомо й системно руйнує українську культурну спадщину. Нищать навіть ті пам’ятки культури, які, здавалося б, мали би шанувати з огляду на наративи, якими вони керуються — наприклад, церкви РПЦвУ чи пам’ятники воїнам Другої світової війни. Майже за два місяці протистояння окупанти зруйнували або пошкодили більше 160 культурних об’єктів, і це тільки задокументовані випадки.
Долею історико-краєзнавчого музею в селищі Іванків, що на північному заході від Києва, цікавилося дуже багато людей, адже саме там зберігалася колекція творів художниці Марії Примаченко (1909–1997). Вона працювала в стилі наївного мистецтва (примітивізму) і за життя створила понад 1000 робіт, серед яких малюнки й розписи. Чимало з них експонували за кордоном. Ім’я Марії Примаченко внесено у Всесвітню енциклопедію мистецтва, на її честь названо астероїд, відкритий в кінці 90-х, а також вулиці в кількох містах України. Творчістю української художниці захоплювалися культові митці — Пабло Пікассо і Марк Шагал.
слайдшоу
Колекція творів Марії Приймаченко, яка зберігалася в Іванкові — це тридцять три роботи: тридцять одна картина та дві розписні тарілки. За попередніми даними, частину картин вдалося врятувати.
Іванків, музей і війна
Селище, що приблизно за 85 км від Києва, російські військові почали обстрілювати на другий день повномасштабного вторгнення — 25 лютого. Відтоді жителі Іванкова опинилися в окупації на 35 днів.
Наталія Харитонова, мешканка Іванкова і заступниця директора Центру дитячої та юнацької творчості, переживала всі ці події разом із односельчанами. Жінка розповідає, що коли люди зрозуміли, що на їхню землю прийшли окупанти і марно чекати від них чогось доброго, то картини Марії Примаченко вирішили скласти разом і заховати в музеї окремо. На жаль, передчуття іванківців справдилося. 25 лютого, коли вони сиділи в укриттях через обстріли, один зі снарядів потрапив у дах музею. Через сильний вітер миттєво почалася пожежа, але селяни марно обривали дзвінками телефонні лінії — тоді ніхто так і не зміг приїхати.
— Щоб уже не чекать, що буде далі, бо ми знали, що там картини, ми підбігли сюди (до музею. — ред.). Вирвали грати з цих двох вікон, і потім уже чоловіки вибили ці два вікна і почали звідти виносить експонати, які змогли врятувати. Просто ми знали, де картини заховані, і тому їх відразу витягнули. І першими, шо врятовано, то були, звичайно, картини Марії Примаченко.
Жінка наголошує, що у зруйнованій споруді, окрім колекції картин Марії Примаченко, зберігалися й інші цінні твори мистецтва.
— От рушники Ганни Верес були, картини Анни Ігнатюк були… Не встигли їх винести, на жаль. Там зараз є трактор, один з перших тракторів, які були. Він залишився, але дуже згорів. Ну я надіюсь, що його ще можна буде реставрувати, тому що він унікальний. Було багато експонатів, присвячених аварії на ЧАЕС. Там були і матеріали про людей зібрані, про ліквідаторів.
Серед усіх людей, які зібралися біля охопленого пожежею музею, рятувати експонати наважилося два місцеві чоловіки. Це Ігор Ніколаєнко та Анатолій Харитонов. Вони пригадують, що часу на роздуми було обмаль, адже пожежа швидко пожирала будівлю.
Ігор каже, що спершу вибили решітки у вікнах. Рятували експонати з тієї сторони музею, куди ще не дісталося полум’я, адже в іншу частину споруди влучив снаряд, тож іти туди було смертельно небезпечно. За словами чоловіків, усе зайняло близько 20 хвилин, після чого стеля, пошкоджена вогнем, почала прогинатися. Ігор додає, що старалися врятувати все, що було можливо:
— Ці роботи і цінні речі, які там знаходилися — це єдине, що залишилося з нашої історії Іванківського району. І деякі з цих експонатів — роботи Марії Примаченко, Анни Ігнатюк — відомі на весь світ. Тому це загалом саме цінне, що було. Ну, нічого, все відбудуємо, щось для музея знайдемо, і все буде добре.
Майбутнє музею
Праонука Марії Примаченко Анастасія опікується збереженням її спадщини і є засновницею та очільницею «Благодійного фонду “Творча спадщина родини Марії Примаченко”». Вона дізналась про бойові дії біля Іванкова, перебуваючи у Львові. Дівчина хотіла потрапити у селище, щоб врятувати цінні речі своєї родини, але було запізно — Іванків уже був перекритий, тож вона була змушена повернутися. Дівчина каже, що в якусь мить уже змирилася, що цей безцінний творчий спадок уже втрачено назавжди. Про те, що частину картин геніальної прабабусі вдалося врятувати, вона дізналася телефоном:
— Я більше переживала за людей. Це правда, тому що я побачила, що в мене на комп’ютері є фотографії цих (представлених у музеї. — ред.) картин, які б вони не були. І мене просто розпирала гордість за таких людей, які живуть в Іванкові.
Анастасія, підтримуючи ентузіазм жителів Іванкова, підтверджує: вщент зруйнований росіянами музей відбудують. Уже зараз Анастасія активно налагоджує міжнародну співпрацю, даючи дозволи на відтворення й тиражування робіт Марії Примаченко, які вже вважали назавжди втраченими. Виручені за це кошти будуть спрямовані на відбудову. Також роботу всесвітньо відомої художниці представлять на цьогорічній Венеційській бієнале.
Анастасія каже, що має чимало ідей, аби і створити нову хвилю інтересу до робіт відомої художниці, і якнайкраще зберегти її доробок, в якому є не тільки картини, а й пісні, вишивки, розписи посуду тощо. На її думку, такі історії, якими б сумними вони не були, вкотре нагадують про цінність не тільки мистецтва, а й людського життя.
