Як Крим чинить опір окупації 

Із початком повномасштабного вторгнення росіян в Україну спротив окупантам у Криму став іще активнішим. Люди розвішують синьо-жовті прапори на вулицях міст, малюють графіті на підтримку Збройних сил України, а також провадять диверсійну роботу, знищуючи російських загарбників і колаборантів, шляхи перекидання додаткових військ і техніки ворога на материкову частину країни. Відомі як поодинокі випадки диверсії, як-от отруєння окупантів черешнею в тимчасово окупованому Криму, так і систематичні злагоджені дії партизанських угруповань. І це лише ті приклади, які потрапили в медійний простір. Ймовірно, випадків спротиву значно більше, але з міркувань безпеки вони не можуть бути оприлюднені під час війни.

Поширення української символіки

Один із найпоширеніших способів продемонструвати проукраїнську позицію — це національна символіка. До роковин повномасштабного вторгнення РФ у 2023 році на арці Графської пристані в Севастополі невідомі вивісили синьо-жовтий прапор.

У Грушівці неподалік Судака в березні 2023 року замайорів український стяг на вежі мобільного зв’язку. Речник оперативного командування «Південь», полковник Владислав Назаров зауважив, що прапор — один із символів опору російським загарбникам, який, незважаючи на кримінальні переслідування й утиски з боку РФ, не лише міцнішає, а й розростається.

Також партизани малюють графіті з українською символікою, нагадуючи окупантам, що Крим — це Україна, а ЗСУ вже близько. Такі малюнки протягом 2023 року помітили в Сімферополі, Севастополі, Ялті та Керчі.

Диверсії всередині російської армії. «Атеш»

У вересні 2022 року було створено військовий партизанський рух «Атеш» (від крим. «Вогонь»), який діє на тимчасово окупованих територіях і в РФ. До організації входять кримські татари, українці та росіяни, які мобілізувалися до російської армії, щоб «зливати» дані про позиції та склади окупантів Збройним силам України, чинити диверсії й розвалювати армію РФ зсередини. 

У листопаді 2022 року активісти ліквідували 30 окупантів, які перебували у військових шпиталях Сімферополя. У грудні вони спалили базу російських мобілізованих у селищі Совєтське. У січні 2023 року активісти ліквідували двох офіцерів Росгвардії, які їхали трасою із Севастополя до Сімферополя. У лютому вони підірвали залізничні колії неподалік від Сімферополя. Станом на початок лютого 2023 року чисельність організації, за її даними, досягла 2 тис. осіб — агентів у лавах російської армії та Росгвардії.

У травні 2023 року учасники руху «Атеш» пробралися на провідні фортифікаційні споруди російських загарбників у селі Молочне поблизу Євпаторії. Вони оцінили готовність ворога до відбиття українського десанту із Чорного моря та з’ясували, як РФ організувала оборону та де розташувала вогневі точки.

Крім того, активісти зафіксували на трасі Новоросійськ — Краснодар і в Красноперекопську перекидання техніки, боєприпасів і пального РФ до лінії фронту. Вони «переказали вітання» окупантам, котрі охороняють установки С-300 (радянський зенітно-ракетний комплекс із радіусом дії до 300 км) на красноперекопському аеродромі, з яких росіяни обстрілюють українські міста. Активісти наголосили, що не дадуть забезпечувати загарбників, які ведуть злочинну війну проти України.

Згодом, 18 травня, вони повідомили про підрив залізничних колій неподалік Бахчисарая, який на деякий час унеможливив рух на ділянці Севастополь — Сімферополь і перекидання російської техніки на Запоріжжя та Подніпров’я й Таврію.

У березні 2023 року партизани пробралися на будівництво російських укріплень біля моря в Євпаторії й опублікували відео. Напередодні 18 березня — річниці псевдореферендуму РФ щодо статусу Криму — активісти поширювали листівки з попередженнями про можливі удари по загарбниках. Трохи пізніше вони намалювали символ свого руху (знак «Ідея Nації») на автомобілі ще одного прихильника окупації.

Викриття та знешкодження колаборантів. «Кримські бойові чайки»

У вересні 2022 року на тимчасово окупованому півострові почав діяти рух спротиву «Кримські бойові чайки». Вони поширюють проукраїнські листівки, корегують удари по загарбниках і нагадують: Крим — це Україна, а росіянам і зрадникам тут не раді.

У вересні активісти закликали надати розголосу справі кримського політв’язня Богдана Зізи, який облив синьою та жовтою фарбами адміністрацію в Євпаторії. Вони попросили поширювати відео про хлопця в соцмережах із хештеґом #FreeBogdanZiza, щоб прискорити його визволення.

У жовтні 2022 року активісти скорегували удари по росіянах у тимчасово окупованому Севастополі та «порадили» загарбникам тікати, адже проукраїнські кримчани поряд і стежать за ними.

У листопаді того ж року учасники руху закликали «озиратися» псевдосуддю Ігоря Бражника із Севастополя, який виносить незаконні вироки українцям і кримським татарам. Вони зауважили, що знають адресу й номер телефона зрадника та знайдуть його будь-де.

У грудні 2022 року активісти оголосили полювання на Яніну Павленко — колаборантку, «голову адміністрації» Ялти.

У січні 2023-го вони оприлюднили контакти окупанта Олексія Верьовкіна з російського Іжевська, який із початком повномасштабного вторгнення РФ приїхав убивати українців.

У березні й травні того ж року в Сімферополі «кримські чайки» спалили автівки, на яких була нанесена літера Z — символ повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

У квітні активісти завдали ударів по об’єктах росіян у Севастополі. Вони зазначили, що для цього виконали ґрунтовну роботу: провели розвідку, залучили інформаторів і здійснили низку поїздок півостровом. До слова, активісти вдарили по ворожих об’єктах 29 квітня, у річницю підняття українського прапора над Чорноморським флотом. 

Ненасильницький спротив. «Жовта стрічка»

Дуже важливу роль у спротиві загарбникам відіграє рух «Жовта стрічка», створений у квітні 2022 року. Він дуже масштабний, адже діє на всіх захоплених територіях країни: і на Слобожанщині, і на Запоріжжі, і в Таврії. Активісти поширюють проукраїнські листівки, малюють синьо-жовті прапори на вулицях, нагадуючи, що тимчасово окуповані території належать Україні. У 2022 році рух відзначили Премією Сахарова як важливу складову українського спротиву.

У травні 2022-го активісти закликали виходити на мирний мітинг у Сімферополі, щоб заявити про право на свій дім, ушанувати пам’ять жертв депортації кримських татар, засудити вторгнення РФ і підтримати суверенітет України.

У липні «Жовта стрічка» оголосила безстрокову акцію «Крим — час додому». Активісти наголосили, що чекали на це вісім років, адже неможливо бути осторонь російського геноциду українців. Вони закликали розвішувати жовті стрічки та повідомляти про пересування військ РФ у боті «ЄВорог».

У серпні проукраїнські мешканці Криму оголосили винагороду $230 тис. за затримання колаборанта й самопроголошеного очільника півострова Сергія Аксьонова. Крім того, вони пообіцяли заплатити за інформацію про його точне місце перебування.

У березні 2023 року рух «Жовта стрічка» закликав жителів Криму уникати незаконної мобілізації до лав армії РФ і підготувала статтю з порадами про те, як це зробити. Активісти наголосили, що окупація тимчасова й кримчани знову житимуть у демократичній країні.

Також учасники руху розклеюють містами Криму проукраїнські листівки, які помітили в Керчі й Алушті. На півночі півострова, у Сімферополі та Севастополі вони намалювали патріотичні графіті та розвісили жовті стрічки.

Проукраїнські активісти висловлюють свою позицію, навіть попри переслідування з боку окупантів. У травні 2023 року «Жовта стрічка» повідомила, що учасницю руху Віолету, яка поширювала листівки, малювала графіті та чіпляла жовті стрічки на підтримку України, затримала ФСБ. Російські спецслужби намагалися вибити з неї зізнання та нав’язати проросійську позицію. Віолета була вимушена виїхати на підконтрольну українському уряду територію, але не змінила своїх поглядів.

Хай би там що брехали російські пропагандисти, навіть після 9 років окупації у Криму залишається чимало патріотів України. Вони чекають на звільнення півострова та в різні способи долучаються до його наближення, незважаючи на утиски з боку загарбників. Партизани піднімають бойовий дух проукраїнських мешканців тимчасово окупованих територій, а головне — сіють паніку серед окупантів, знижуючи їхні мотивацію та спроможність воювати.