Хаб «Вокзал»: гуманітарка під обстрілами

Харків розташований усього за 30 км від кордону з країною-окупанткою. Російські військові планували захопити місто за кілька днів, та були відкинуті українськими захисниками. Разом із тим, із початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну ворожі ракетні удари по Харкову не припиняються, руйнуючи будинки та людські життя. Це змусило близько 40 % його мешканців (станом на липень 2022) покинути свої домівки. Та ті, хто лишився — вимушено чи свідомо, — не здалися і продовжують боротьбу.

Щодня харківські рятувальники ліквідовують пожежі після обстрілів, сапери розміновують місто та його околиці, комунальники ремонтують пошкоджені мережі, правоохоронці патрулюють місто, медпрацівники рятують життя, а військові відбивають напади ворога. Крім того, у Харкові є чимало корисних ініціатив, які безперервно дбають про підтримку тих, хто цього потребує. Одна з них — логістичний хаб «Вокзал» — з перших днів повномасштабного вторгнення допомагає жителям прифронтових, тимчасово окупованих і деокупованих територій біля Харкова.

Хаб «Вокзал» — це незалежний волонтерський логістичний центр Харкова, створений у перші дні повномасштабної агресії Росії. Волонтери надають гуманітарну допомогу мешканцям об’єднаних територіальних громад регіону, а також логістичні послуги іншим волонтерським організаціям та ініціативам, співпрацюючи з Укрзалізницею.

Станом на серпень 2022 року команда складається з 21 волонтера. Їхнє основне завдання — приймати, сортувати, розподіляти та доставляти гуманітарні вантажі у громади, що проживають на деокупованих територіях і в «гарячих» точках регіону, а також у населені пункти з великою кількістю внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Ризикуючи власним життям, волонтери доставляють засоби першої необхідності й на окуповані росіянами території.

Волонтери у режимі 24/7 опрацьовують заявки від мешканців 22 громад Харківщини — в середньому тисячу на день. Щоб робити це максимально ефективно, волонтери створили гугл-форму, яку заповнюють безпосередньо громади. Там вони вказують перелік потреб і відповідальну особу, акредитовану місцевим самоврядуванням, чи голову громади особисто. Якщо запитувані речі та продукти наявні, команда хабу формує вантаж і уточнює, чи потрібна допомога волонтерів у логістиці.

Роботу хабу координують Микола Благовестов, Сергій Овсянніков і Яна Білецька. Усі вони мають багаторічний досвід громадської діяльності, а відтак швидко зорганізуватися для спільної роботи. Микола згадує дні, коли вони тільки починали:

— Перший день їжджу — прикольно. Другий день їжджу — нормально. Третій день — чогось не вистачає. Не вистачає партнерів, тих людей, з якими я звик (працювати). Утім, логістикою ми не займалися, великих партнерів по гуманітарній допомозі не мали, куди йти і куди бігти, не знаємо, бензу немає, зарплат немає, нічо немає. І ми почали думати, комунікувати і потроху набирати обертів.

Микола Благовестов до вторгнення очолював харківську громадську організацію «Асоціація молодіжних лідерів України». Він не очікував наступу на Харків і 24 лютого спершу не повірив дружині, що місто бомблять. Та сумніви швидко розвіялись, і з’явилося рішуче бажання діяти. Вже наступного дня він почав розвозити гуманітарну допомогу у рідній Височанській громаді. Згодом залучив Сергія та Яну, з якими й раніше активно співпрацював у багатьох молодіжних і спортивних проєктах.

— І круто те, що я якусь частину можу знайти, Сергій Овсянніков може знайти, Яна Білецька. Тобто така синергія, об’єднання сил заради спільної справи дає насправді результат. Адже якщо ми разом, якщо ми об’єднані, ми можемо набагато більше.

І вони змогли! Якщо на початку діяльності волонтери хабу розвозили 50 замовлень на тиждень, то у серпні показник за місяць сягає трьох тисяч. Організація не має наміру зупинятися, а навпаки — нарощує оберти. Хаб «Вокзал» підтримують не лише українці (із Монастирища, Червонограда, Полтави, Києва, Львова тощо), а й міжнародні партнери. Зокрема міжнародні неурядові організації «Лікарі без кордонів» (Франція), Blue/Yellow for Ukraine (Литва) та Фундація Дім Рональда МакДональда в Україні скеровують до хабу продуктові набори, а волонтери розподіляють їх відповідно до запитів ОТГ. Зі швидкою та безкоштовною доставкою гуманітарних вантажів також допомагає «Нова пошта» за програмою «Nova Poshta Humanitarian», що діє з початку повномасштабної війни в Україні і є частиною проєкту «Гуманітарна пошта України», створеного ще у 2014 році.

Яна Білецька розповідає, що пошук партнерів — справа непроста і потребує тривалої комунікації. У цьому процесі важливо донести, наскільки ефективною є діяльність організації.

— Це щоденна праця всього нашого волонтерського хабу. Коли ми пишемо листи, розповідаємо про нас, нашу ініціативу, про те, що відбувається у Харкові та регіоні, в яких об’ємах ми потребуємо допомоги. Це все праця, і все не дається просто так. Але ми завдячуємо всім нашим партнерам, які підтримують ініціативу, тому що оце й доводить, що ми єдині.

Лікарка-стоматолог за фахом, Яна має понад п’ять років волонтерського стажу. Її громадська діяльність передусім скеровувалася на популяризацію здорового способу життя. Разом із командою харківської ГО «Здорова нація — майбутнє України», що налічувала 20 волонтерів, Яна організовувала соціальні молодіжні проєкти, проводила безкоштовні фітнес-тренування в різних регіонах України. Вона ні миті не вагалася, коли зателефонував Микола Благовестов із пропозицією об’єднати зусилля.

— Я вважаю, що без волонтерства не було б міцного тилу нашим військовим. Волонтерство об’єднує, воно зміцнює нас, виховує, допомагає країні скоріше розвиватись. Тобто волонтерство — це така міць, яка може змінювати світ на краще.

Допомагати попри небезпеку

Аби забезпечити громади найнеобхіднішим, волонтерам часто доводиться вирішувати нестандартні завдання: будувати маршрути, звідки буде надходити ця допомога від місцевих партнерів, чи шукати паливо для фірми, що безкоштовно перевозить гуманітарну допомогу. Подекуди волонтери свідомо ризикують, щоб доставити продукти для мешканців прикордонних із Росією громад, як-от Дергачівської, що на третину захоплена окупантами, а на частині її території тривають бойові дії. Життя в постійній небезпеці під обстрілами, що не вщухають, без магазинів, пошти та інтернет-зв’язку — реальність мешканців цих громад сьогодні. Цих людей не можна лишати напризволяще, переконана Яна Білецька:

— Люди, які перебувають там і які залишились, найбільше потребують нашої допомоги та підтримки. Звичайно, вони ризикують. Ну і ми, значить, будемо ризикувати і доставляти їм продукти, які їм так необхідні для виживання. Тому, звичайно, для мене Дергачівська громада є основним форпостом нашої війни — вони найперші зустріли ворога і не дали йому пройти.

У продуктових наборах, які розвозять волонтери, є усе необхідне для харчування сім’ї на кілька днів: кілограм борошна, літр молока, паштет, крупи, цукор, макарони. Ці набори волонтери отримують від партнерських організацій. На додачу йдуть картопля та домашня консервація, які передають небайдужі люди: огірки, помідори, різні смаколики, варення.

— Саме консервація наразі дуже необхідна в деокупованих територіях, тому що там люди жили в окупації і вони всі свої запаси (втратили). Здається, в селі це норма, але після деокупації люди не відмовляться від консервації, тому що це їжа, це те, що вони можуть відкрити і відразу з’їсти.

Волонтери не лишають без уваги громадян, які вимушено покинули домівки і практично з нуля починають життя на новому місці. Серед них багато безробітних, літніх людей і багатодітних сімей — вони також отримують допомогу та підтримку волонтерів. Один із координаторів хабу Сергій Овсянніков знає про цю проблему не з розповідей, адже його рідний Куп’янськ наразі окупований. У перші дні вторгнення Сергій працював у Товаристві Червоного Хреста України як представник від Куп’янського району. Об’єднавшись із командою хабу, він продовжує підтримувати куп’янчан, які вимушено виїхали з тимчасово окупованого міста.

— Деякі населені пункти прийняли внутрішньо переміщених осіб по кількості рівній або навіть більшій, ніж місцеве населення. Я хотів би звернути увагу, що і окупованим територіями ми допомагаємо. Там є певні особливості, проте ми допомагали ще з самого початку і зараз допомагаємо.

Сергій розповідає, що ще один важливий напрям діяльності хабу — це допомога іншим волонтерським організаціям та ініціативам у прийманні вантажу, який приходить Укрзалізницею. Власне, звідси і походить назва — «Вокзал». Така координаційна роль організації була особливо важливою на початку повномасштабної війни, адже більшість гуманітарної допомоги транспортувалась саме залізницею, а серед волонтерів ще не було злагоджених дій у логістиці.

Сьогодні ж хаб «Вокзал» об’єднується з іншими волонтерами, які активно допомагають військовим і цивільним по всьому регіону. Так, 25 волонтерських команд наприкінці липня 2022 року підписали меморандум про співпрацю. Документ, серед іншого, передбачає створення координаційно-консультативної ради волонтерів регіону, яка буде узагальнювати та систематизувати наявні проблеми волонтерів для подальшого їх вирішення.

Команда хабу не втрачає оптимізму, вірить у перемогу та щиро мріє про знову мирний квітучий Харків. Адже розбомблені історичні будівлі, музеї, школи та храми — це болючі рани на серцях усіх харків’ян. Волонтерка Яна переконана, що війна змінила не лише місто, а й його мешканців.

— Коли ми переможемо, ми будемо відбудовувати місто. Хтось буде малювати плани нових архітектурних споруд, хтось буде брати інструмент і «лупати ту скалу». Хтось, я сподіваюсь, займеться нашою інфраструктурою і взагалі урбаністикою міста, яка буде зручна для всіх: не тільки для машин, а й для пішоходів і велосипедистів. Це от наша мрія!