Музеї і війна: зникнути чи стати бронею

Музеї зберігають цінності, накопичують та поширюють знання, вивчаючи і демонструючи унікальні пам’ятки матеріальної культури. У час війни, коли російські музейники створюють пропаганду, схвалюють агресію та беруть участь у незаконних переміщеннях українських колекцій, музеї України стають частиною національної безпеки. Разом із Міжнародною радою музеїв (ІСОМ) України зібрали історії українських музейників, які продовжують діяти у час війни.

У січні 2023 року у виданні The New York Times зазначили, що це пограбування культурної спадщини може бути найбільшим із часів Другої світової війни. За період повномасштабної війни в Україні станом на початок лютого російські окупанти знищили або пошкодили понад 30 музеїв, розповіла Ольга Гончар, директорка Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору» у Львові. Лише з Херсона росіяни вкрали понад 15 тисяч предметів образотворчого мистецтва й унікальних артефактів. Українські слідчі все ще каталогізують втрати, тому кількість викрадених речей може зрости.

Чернігівський обласний історичний музей ім. Василя Тарновського

Цей музей є одним із найстаріших в Україні — його засновано у 1896 році. Василь Тарновський-молодший був відомим українським громадським і культурним діячем, колекціонером і меценатом. Саме його колекція стала основою музею. Понад 230 тисяч пам’яток матеріальної і духовної культури є частиною двох експозицій: історичного та військово-історичного музеїв.

У перший день повномасштабного вторгнення Чернігів потрапив під обстріл російських військ. Майже місяць місто було в оточенні, мешканці залишилися без електропостачання, опалення і зв’язку. Від 24 лютого 2022 року директор музею Сергій Лаєвський жив у музеї і намагався зберегти експонати. Сергій розповів «Суспільному», що про початок повномасштабного вторгнення дізнався о п’ятій ранку: 

— Я зіскочив зі свого ліжка і вже до нього не повертався. Страху не відчув на той час, він прийшов пізніше трохи. Була зібраність. Ми в музеї відпрацьовували, що і як робити. Зранку колектив прийшов майже весь у музей, ми почали робити свою справу. 

Працівники відбирали найцінніші експонати і ховали, щоб їх не знищив ворог. У час, коли місто перебувало в оточенні, колектив музею укріплював будівлю і облаштував укриття. Навіть коли була можливість, Сергій не виїжджав із Чернігова:

— Я директор музею, я мушу бути на своїй службі, я відповідаю за ті музейні предмети, які у нас зберігаються. 

У перші дні повномасштабної війни колеги встигли сховати те, що було передбачено планами, а потім прибрали решту експозицій і перемістили експонати в безпечні місця. Завдяки силам оборонців Чернігова російські окупанти не змогли зайти в місто, а на початку квітня 2022 року Сіверщину було звільнено. Зараз Чернігівський обласний історичний музей ім. В. В. Тарновського працює у звичному режимі — відвідувачам доступні екскурсії і виставки. 

Харківський літературний музей

Музей з’явився у Харкові в 1988 році завдяки зусиллям харківських культурних діячів. Тут зберігається близько 30 тисяч експонатів, що представляють художню літературу та її історію на Слобожанщині. Виставки й освітні програми музею репрезентують творчість сучасних українських письменників, показують, як література впливає на життя людей і акумулює культурний досвід. 

Російські окупанти почали наступ на Харків вранці 24 лютого 2022 року. Крім постійних обстрілів житлових та адміністративних будівель, росіяни руйнували інфраструктуру міста, обстрілювали медичні і навчальні заклади, знищували пам’ятки історії та культури. Українські військові не допустили окупацію міста і завдяки успішному контрнаступу на Слобожанщині восени 2022 року відсунули росіян до кордону.

Директорка Харківського літературного музею Тетяна Пилипчук розповіла виданню The New Yorker, що за вісім днів до початку повномасштабного вторгнення працівники підготували план, як швидко зібрати колекції музею і переобладнати підвал будівлі в укриття. Потрібно було захисти від знищення архівні матеріали — листи, рукописи, рідкісні книги, оригінальні видання, зокрема митців доби Розстріляного відродження (Миколи Хвильового, Миколи Куліша, Майка Йогансена), які у ХХ столітті вдалося вберегти від радянської влади. Від 24 лютого 2022 року працівники зі своїми родинами — загалом вісім осіб — два тижні жили в підвалі музею, рятуючись від обстрілів.

Харківський літературний музей зачинений для відвідувачів, але персонал працює — проводить виїзні програми та онлайн-події.

Луганський обласний краєзнавчий музей

Музей було засновано в Луганську у січні 1920 року. У ньому зберігалося понад 180 тисяч пам’яток археології, етнографії, а також світлини, документи, твори мистецтва. Після початку російсько-української війни та окупації Луганська у 2014 році, музей було переміщено на підконтрольну Україні територію до міста Старобільськ. Інституція відновила роботу в березні 2015 року — у музейному просторі розмістили історичні матеріали й артефакти краю від найдавніших часів до сьогодення. 

Навесні 2022 року через повномасштабне вторгнення працівники музею евакуювалися до Львова. Олеся Мілованова, директорка Луганського обласного краєзнавчого музею, поділилася з нами своєю історією. Розповідає, що не поспішала виїжджати зі Старобільська, адже було багато роботи. Експонати містили дані про учасників Антитерористичної операції на сході України (2014–2018 р.) та операції Об’єднаних сил (2018–2022 р.), тож працівники музею приходили на роботу, щоб їх сховати. Аби убезпечити родини цих захисників, які залишилися в місті.

До другого переїзду колектив готувався завчасно. Експонати зібрали, домовилися з львівськими колегами про їхню евакуацію ще до 24 лютого. Але місто окупували російські війська, тому вчасно вивезти музейні предмети не вдалося. Проте вже дорогою до Львова Олеся почала збирати колекцію для нової експозиції. Це був парашут зі збитого навесні під Ізюмом російського літака Су-25. Той парашут музейниця побачила з автомобіля, коли із сином евакуювалася зі Старобільська.

Зараз Луганський обласний краєзнавчий музей працює на базі львівського Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору». Там формують нову «Колекцію перемоги», до якої входять артефакти з передової. Уже зібрано понад 70 предметів російських окупантів: каски, бронежилети, військова форма, рештки зброї, документи. Тепер в музеї можна побачити історію Другої світової війни (періоду комуністичного та нацистського терору) і експозицію на тему сучасної російсько-української війни.

Після перемоги України у війні та деокупації східної України Олеся планує повернутися до Луганська, а не в Старобільськ:

— Мене чекає музей у Луганську, наша чотириповерхова прекрасна будівля, наша колекція, наше майно. Виженемо всіх сепаратюг звідти, прийдемо новою командою. А Старобільський музей залишиться як відділ Луганського обласного краєзнавчого музею та буде розказувати про історії Старобільська та його околиць. А ми вже будемо в Луганську. 

Маріупольський художній музей ім. Архипа Куїнджі

Художній музей відкрили у 2010 році. Його колекція складалася із 2200 творів живопису, графіки, скульптури та декоративно-прикладного мистецтва різних художніх шкіл України. У музеї були представлені роботи Архипа Куїнджі, Тетяни Яблонської, Івана Айвазовського, Миколи Глущенка, Івана Марчука, Михайла Дерегуса та інших митців.

Російські окупанти почали обстрілювали Маріуполь 24 лютого 2022 року. Зранку того ж дня завідувачка Маріупольського художнього музею Тетяна Булі пакувала роботи художників, щоб сховати їх у безпечному місці. Як розповіла Тетяна виданню The Village, список робіт першочергової евакуації був підготовлений заздалегідь:

— Але все ж вторгнення почалося неочікувано. Уже о восьмій ранку 24 лютого я була в музеї. Разом із колегами ми почали готувати експонати до евакуації, але Маріуполь був під обстрілами з першого дня. Для того, щоби правильно зібрати та вивезти таку кількість робіт, потрібен час. У нас його не було. Так само й не було наказу про евакуацію. Я завідувачка музею, таке рішення ухвалити самостійно не можу. Моя безпосередня керівниця Наталя Капусникова, директорка краєзнавчого музею, запропонувала сховати основні роботи колекції в секретному місці. Я обирала місце для сховища. Як ми тепер знаємо, доволі вдало, бо роботи вціліли. Їх не спалив вогонь, не знищила вибухівка, але, на жаль, їх передали особисто в руки окупантам.

У квітні 2022 року Наталя Капусникова віддала росіянам оригінали робіт українського художника Архипа Куїнджі та інших митців. Передані ворогу картини перебувають у Донецькому краєзнавчому музеї на тимчасово окупованій Росією території.

За словами Тетяни Булі, будівля художнього музею знищена не повністю і підлягає відновленню. У музеї знесено дах, також постраждав фасад, обвалилась одна стіна, є отвір від влучання снаряда. Більшості працівників музею вдалося евакуюватися, але дехто перебуває на непідконтрольних Україні територіях.

Тетяна Булі сподівається, що після перемоги України й відбудови Маріуполя основу експозиції музею вдасться повернути з Донецька, який уже буде звільненим від російської окупації.

Херсонський обласний художній музей ім. Олексія Шовкуненка

Музей було відкрито у 1978 році. Олексій Шовкуненко — український живописець, уродженець Херсона. Його ім’я було присвоєне музеєві у 1981 році після того, як Олександра Шовкуненко, удова художника, передала в колекцію 60 його робіт. У жовтні 2021 року в будівлі музею почалися ремонтно-реставраційні роботи, які так і не встигли закінчити.

Російські війська почали наступ на Херсон у перший день повномасштабного вторгнення і зрештою захопили його. У листопаді 2022 року захисники ЗСУ визволили місто від російських окупантів. За тиждень до того, як у місто увійшли українські війська, росіяни завершили вивозити роботи митців із художнього музею. Із 31 жовтня по 4 листопада 2022 року звідти було викрадено понад 10 тисяч творів мистецтва.

Директорка Херсонського обласного художнього музею Аліна Доценко в інтерв’ю «Суспільному» розповіла, що впродовж пів року з початку великої війни її колеги, які залишалися в місті, не допускали росіян до рідкісної колекції. Усі роботи були запаковані і розміщені на першому поверсі, ще від початку ремонту. Аліна згадує в розмові, що 2 березня до музею увірвалися озброєні люди. Погрожуючи пострілами, вони змусили відкрити внутрішні двері, забрали у працівників ключі і пішли оглядати приміщення. Росіяни хотіли робити на верхніх поверхах будівлі укріплену вогневу позицію, але їм це не вдалося, тому вони побудували її біля музею.

Окупантам, які намагалися потрапити до фондів, розповідали, що директорка музею ще до початку ремонту все вивезла й опечатала приміщення, тож там порожньо. Аліні запропонували співпрацю з окупаційною владою 4 травня 2022 року. Вона відмовилася, через що її запросили до комендатури зранку наступного дня. Знаючи, чим це може загрожувати, зранку 5 травня Аліна виїхала з Херсона до Києва:

— Після мого виїзду з Херсона довірені співробітники та охоронці не допускали до колекції окупантів, повторюючи, що колекція відсутня.

Через колаборантів, серед яких було двоє працівниць музею, російські окупанти дізналися, що експонати досі в будівлі. За словами Аліни, 19 липня 2022 року до музею прийшли озброєні люди, зокрема троє представилися співробітниками ФСБ, троє — поліцейськими:

— Вони забрали у працівниці Ганни Скрипки ключі від фондів та відкрили сховища. У Скрипки забрали телефон, документи, посадили в машину і поїхали до її дому на обшук. Мабуть, шукали накопичувальні диски з даними. Коли Херсон окупували, ми з Ганною перенесли всю інформацію з наших комп’ютерів на накопичувачі та сховали, а з комп’ютерів видалили.

Проте звільнена у 2021 році за проросійські погляди співробітниця музею мала всі дані на власному комп’ютері та передала їх росіянам. Аліна розповідає, що мистецькі роботи вивозили буряти, майже 50 людей:

— Спочатку вони щось пакували у ганчірки, а потім валом валили до великих фургонів без номерів, які ми згодом побачили на відео біля входу до краєзнавчого музею в Сімферополі.

Серед вкрадених робіт — картина англійського художника XVII ст. Пітера Лелі «Дама з собачкою», роботи Івана Айвазовського, Миколи Пимоненка, Олексія Шовкуненка, Тетяни Яблонської та інших. Завдяки херсонцям, які знімали злочини росіян, працівники музею можуть ідентифікувати викрадені роботи.

Після визволення Херсона Аліна повернулася в місто. У перші кілька тижнів у музеї не було світла, зв’язку і комп’ютерів, бо їх викрали росіяни. Але майже з перших днів почала надходити допомога:

— Нам надали ноутбуки, генератори, павербанки, одяг. Нам допомагали колеги та посольства Латвії, Польщі, Німеччини, Нідерландів тощо. Останні надали нам грант у розмірі майже 20 тисяч євро — так ми закрили всі зруйновані вікна, що вилетіли після «прильоту» 30 листопада.

До початку повномасштабного вторгнення експозиція музею включала майже 14 тисяч робіт. Аліна Доценко називає всі роботи цінними:

— Ми ніколи не робили звання людям, не збирали колекцію заради чисельності, щоб підняти собі категорію чи зарплатню. Ми працювали через цінності. На другий день після звільнення Херсона наша поліція показала мені службові приміщення по телефону, а вже 16 листопада ми зайшли в музейні фонди за саперами. Коли побачила порожнечу, у мене було відчуття, ніби мене вбили, але не до кінця.

Міністерство культури та інформаційної політики України разом з Національним агентством з питань запобігання корупції створили робочу групу Art Sanct Task Force, щоб відстежувати торгівлю предметами мистецтва, які були викрадені росіянами. Міжнародні й українські правоохоронні органи та профільні організації працюють над тим, щоб притягнути Росію до відповідальності, запобігти міжнародному трафіку викраденого з українських приватних і державних колекцій та повернути цінності в Україну.