«Рускій мір» в освіті. Опір України

14 травня 2022
Share this...
Facebook
Twitter

Освіта завжди була одним із ключових плацдармів гібридної війни Росії з Україною. Ще задовго до повномасштабного вторгнення Росія завдяки освіті одночасно вкорінювала імперіалістині настрої в росіян і використовувала будь-які способи й методи витіснення українського в Україні.

Іще до початку повномасштабної війни українці бойкотували все з маркуванням «сделано в России». Тим часом російська армія перейшла до фізичного знищення не тільки культурних пам’яток і носіїв культури й освіти України, а й освітньої інфраструктури та навчальних матеріалів. Щоб фіксувати всі ці злочини проти культури, Міністерство освіти і науки України запустило інтерактивну мапу зруйнованих і пошкоджених закладів освіти. За її даними станом на 12.05.22, окупанти повністю зруйнували або пошкодили близько півтори тисячі закладів освіти. Ці показники продовжують зростати, адже російська армія ні на день не зупиняє обстріли міст і сіл.

Не збавляє обертів і російська пропагандистська машина, яка щоденно тиражує десятки фейків і створює нові міфи, що викривляють реалії розпочатої Росією війни. Розповідаємо, як українці опираються російській пропаганді в освіті та як їх підтримує світ.

Інформаційний спротив

Поки українська армія стримує російських окупантів реальною зброєю, кремлівські пропагандисти посилено атакують на інформаційному фронті. Це класична тактика гібридних воєн, коли країна-агресор використовує «м’яку силу» (освіту, релігію, медіа) задля досягнення своїх цілей.

Росія створює пропагандистський освітній контент для дітей різного віку — від дошкільнят до студентів. Так виховують патріотизм і розповідають «правильну», тобто вигідну для РФ історію, зокрема про взаємозв’язки з Україною.

Українці не забарилися з відповіддю на російський пропагандистський мультфільм «Сказка про Ваню и Мыколу». Український мультфільм-відповідь, що саркастично висвітлює взаємини РФ і Україною, створюють ентузіасти.

Поки російська армія нещадно руйнує українські бібліотеки та палить книжки на окупованих територіях і в зоні бойових дій, українські видавництва намагаються адаптуватися до нових умов. За результатами опитування Читомо, 39 % українських видавництв продовжують працювати, 51,2 % змінили форму діяльності (тобто працюють частково). У перші тижні війни деякі з них зробили вільний доступ до всього або частини асортименту електронних і аудіокниг («ВСЛ», «Vivat», «Фоліо»), пропонували дні безкоштовної доставки («ВСЛ») або ж пропонували придбати книги за символічною ціною 1 грн («Видавництво Анетти Антоненко», «Фоліо», «Книголав»), щоб передати зібрані кошти на підтримку ЗСУ. Разом із цим в українському медіапросторі навіть під час війни з’являються нові освітні проєкти (подкасти, аудіозбірки тощо), які розвінчують міфи про симбіотичні відносини української та російської культур.

Майже 25 % видавництв після початку повномасштабної війни налагодили міжнародне партнерство. Видавнича спільнота в інших країнах підтримала ще одну важливу ініціативу — Польща та Литва погодилися друкувати книги українською мовою для дітей і дорослих, які через війну стали біженцями. Українські видавництва («Ранок», «ВСЛ», «Урбіно») надали файли для друку, а розповсюджуватимуть нові книги в різних країнах, які стали новим тимчасовим домом для українців.

Чимало видавців, письменників, художників, редакторів та інших представників культурних індустрій пристали до лав ЗСУ чи ТрО, паралельно закликаючи бойкотувати російську культуру. Очільники міст теж це підтримують, наприклад, мер Києва Віталій Кличко ініціював перейменування кількох освітніх об’єктів у столиці, зокрема одну з бібліотек, назва якої була пов’язана з Росією. Так бібліотека імені Саші Чекаліна стала бібліотекою на Пріорці.

Дерусифікація освіти та нові можливості

Міністерство освіти і науки України планує переглянути необхідність вивчення російської літератури в межах шкільної дисципліни «Зарубіжна література». Від вивчення російської мови у школі теж можна буде відмовитися — для цього потрібна згода батьків. Якщо ті, для кого російська — рідна, все ж захочуть навчати ній своїх дітей, то, як наголошує освітній омбудсмен Сергій Горбачов, кожен урок має починатися з нагадування, що Росія — країна-агресор, а її президент і народ — окупанти, винні у геноциді українців.

Поки російська влада «рятує» російськомовних українців на окупованих територіях і влаштовує українським освітянам літні табори «перекваліфікації» в Криму, реалії повномасштабної війни показують, що російським військовим варто було б освіжити знання правил російського правопису, адже, судячи із залишених ними послань у розграбованих і напів зруйнованих українських будинках і школах, їхній лексичний запас і рівень грамотності — на рівні середньої школи.

Освітнє вікно в Європу для російських студентів практично закривається. Більше 50 європейських і американських топових університетів засудили вторгнення РФ в Україну, частина з них — вивела з Росії свої інвестиції та обірвала наукові зв’язки з представниками країни-агресора. Натомість українські студенти отримали не тільки моральну підтримку, а й фінансову (стипендії, гранти, притулки біженцям), освітню (відкриті можливості для дистанційного навчання). З’явилося більше гнучких можливостей для навчання у провідних вишах Європи та США, серед яких — Оксфордський, Кембриджський, Гарвардський, Прінстонський та ін. Українські абітурієнти, студенти й науковці можуть долучатися і до ініціативи Ukrainian Global University, серед партнерів якої — 36 вишів із усього світу. Її ціль — підтримати українську молодь у здобутті якісної освіти задля подальшого відбудовування України.

Українські платформи неформальної освіти також запропонували різні формати доступу до всього навчального контенту чи його частини: від цілком безкоштовного (Creative Practice, Genius.Space, Projector Humanitarium та ін.) до консультацій за донат для ЗСУ (Projector). Також різні ГО, освітні платформи й бізнес-проєкти виклали у вільний доступ десятки курсів, лекцій і вебінарів із різних дисциплін.

Російських студентів, які на момент повномасштабної війни вже навчалися у закордонних вишах, поки не відраховуватимуть, однак нових набирати вже не планують.

Завдяки зусиллям Міністерства молоді та спорту України зупинено участь Росії у міжнародній програмі обміну Еrasmus+.

Усе це доводить, що після воєнної перемоги України боротьба на інформаційному та освітньому фронті може ще тривати довгі роки, адже кожен конфлікт — це протистояння наративів, ідентичностей і цінностей. Росія не лише ввозить на територію України танки, а й залучає власних вчительок для «перевиховання» українців. Це — окремий, не менш серйозний вид агресії, якій Україна має протистояти.

Над матерiалом працювали

Автор проєкту:

Богдан Логвиненко

Авторка:

Аня Яблучна

Шеф-редакторка:

Наталія Понеділок

Редакторка:

Катерина Легка

Більд-редактор:

Юрій Стефаняк

Контент-менеджерка:

Катерина Юзефик