Як російська пропаганда намагається дискредитувати українців

Share this...
Facebook
Twitter

Російсько-українська війна почалася за 8 років до повномасштабного вторгнення, але передумови і факти російської агресії проти України й інших незалежних держав накопичувалися століттями. Інформаційна війна почалася значно раніше, ніж на українську землю заїхали ворожі танки. Розсварити українців, вкорінити їм комплекс меншовартості та дескридетувати в очах світової спільноти — ось ключові завдання російських пропагандистів. Із 24 лютого вони запрацювали ще потужніше.

!
Матеріал містить посилання на російські сайти, які можна переглянути через VPN.

Аналітики глобальної OSINT-спільноти Molfar із 24 лютого активно розслідують воєнні злочини росіян і спростовують вкиди російської пропаганди. Цього разу вони провели дослідження, щоб з’ясувати, як росіяни намагаються заплямувати репутацію українських біженців за кордоном, влади та іноземних лідерів думок, які підтримують Україну. Вочевидь, російським пропагандистам дуже муляє, що Україну підтримує низка країн — зброєю, гуманітарною допомогою чи інформаційно.

OSINT
З англ. Open-source intelligence — метод збору й аналізу інформації з відкритих джерел.

Команда Molfar досліджувала ключові антиукраїнські меседжі весни–літа 2022 року у різних соцмережах і переконалася, що більшість з них має російський слід.

Дослідники відстежували два ключові словосполучення — «українські біженці» та «українська влада» у Twitter, Facebook, Instagram, «Вконтакті» (VK) та низці інших ресурсів російською, англійською, німецькою та італійською мовами. Такий контент-аналіз передбачав огляд кількості і частоти публікацій із цими фразами, створених у травні-червні 2022 року, їхнього емоційного забарвлення (нейтральне, негативне чи позитивне) та місця розміщення. Таким чином, дослідники Molfar хотіли з’ясувати основні наративи російської пропаганди на різних онлайн платформах. Головним інструментом для глибинної аналітики даних був сервіс Social Searcher.

Кому не вгодили українські біженці?

Через російське вторгнення понад 14 мільйонів українців покинули свої домівки. Хтось із них став внутрішньо переміщеними особами, інші виїхали за кордон. Звісно, російські пропагандисти вирішили розіграти цю тему на свою користь, адже потік мігрантів — те, що давно турбує країни ЄС, і РФ часто маніпулює на цьому питанні, використовуючи його як інструмент «м’якого впливу».

Один із яскравих прикладів — сфабрикована у 2016 році «справа Лізи», яку вкинули в інфополе Німеччини, щоб дискредитувати цю країну в очах інших держав. Фейк-історія була про викрадення та зґвалтування арабами-мігрантами 13-річної дівчинки, яка походила з російської родини й мешкала в Берліні.

Ще від початку повномасштабного вторгнення українці отримали підтримку від багатьох країн, які прийняли чимало людей і створили для них спеціальні умови та різноманітні програми. Російські пропагандисти вирішили зіграти на емоціях обох сторін: і потерпілих українців, і іноземців, які приймали їх.

Окремі резонансні події, повʼязані з українськими біженцями та візитами знаменитостей в Україну, стали відправною точкою аналізу проросійських вкидів. Наприклад, «жовта» новина про українську біженку Софію Каркадим, яка евакуювалася зі Львова у Велику Британію і нібито розлучила тамтешню пару. Також популярними були новини про приїзд в Україну голлівудських зірок Анджеліни Джолі (30 квітня відвідала Львів із гуманітарною місією ), Бена Стіллера ( 20 червня відвідав Львів і Макарів, щоб зустрітися з українцями, потерпілими від війни) та Шона Пенна (27 червня відвідав Ірпінь та Бучу для зйомок свого документального фільму).

Результати дослідження

Цікавою й досить показовою стала вибірка медіа, які розганяли негативні новини про біженців з України. Це робили маловідомі видання без поважної репутації. Серед них два американські — YourTango та спільнота для мам Mommy Page, британське MSN UK, ірландське Extra.ie, австрійське The Adviser, а також нігерійські Pocotua та GHBase.Com. Авдиторія цих видань — від 50 тис. до 4 млн читачів (дані про трафік із січня по травень 2022 року). Серед них немає медіа з впізнаваним брендом, значущою історією чи перевіреною репутацією, тобто фактично це ноунейми. Прямих зв’язків цих сайтів із Росією виявити не вдалося, втім, у соцмережах без помітного російського сліду таки не обійшлося — там пропагандисти відпрацьовували повістку «на ура».

Публікацій про українських біженців у медіа всіма дослідженими мовами було чимало: протягом травня-червня словосполучення «українські біженці» знайшли 1955 разів, із яких щонайменше 369 згадок (~18,87 %) мали негативне емоційне забарвлення.

Найменше дискредитаційних публікацій було англійською мовою (~8,4 %), найбільше — російською (~39,8 %), італійською — (~27,1 %) та німецькою — (~24,6 %) (йдеться про % від кількості проаналізованих негативних публікацій, а не від загальної кількості публікацій. Із вибіркою публікацій можна ознайомитися за посиланням).

Дописи кожною з чотирьох мов аналізували окремо. У кожній групі виділили топ-3 соцмережі або медіа, де контрольні фрази траплялися найчастіше.

Цікаво, що найпопулярніші соцмережі, де було зафіксовано пости про українських біженців і українську владу — це Twitter (середнє значення для всіх мовних версій — 34,1 %, VK (26,5 %). Відповідно, найбільшу кількість негативних дописів про біженців спостерігали саме у Twitter (32 %) та VK (55 %). Такий вибір для розганяння пропагандистських повідомлень бачиться цілком логічним: Twitter має спрощений процес реєстрації, шалено популярний серед іноземців і його контент не модерують так жорстко як Facebook чи Instagram, а VK — досі найпопулярніша соцмережа в РФ (її щомісячна авдиторія — 85 млн користувачів).

Прагнучи погіршити ставлення Європи до України та українського народу, російські пропагандисти намагаються зіпсувати імідж українців. Заради цього не тільки скуповують ботів, які поширюють фейки, а й залучають до створення контенту блогерів і лідерів думок. Зібрали списки 10 найактивніших користувачів, які розповсюджували негативний контент. Серед них — Олексій Петрухін, Захар Прілєпін, Тетяна Монтян, Юля Вітязєва, що поширюють прокремлівські наративи.

Більшість користувачів, які поширювали дискредитаційний контент про українських біженців, були росіянами або проросійськи налаштованими мешканцями інших країн (на це вказує їхня стрічка у соцмережах, яка майорить атрибутикою російської війни — літерами «Z», «V» і згадками про «спецоперацію», а також залученість цих людей у проросійські пабліки). І ці результати не корелюють із мовою публікації, тобто користувачі могли публікувати власний чи репостити вже готовий контент будь-якою мовою, підтримуючи проросійську позицію.

З найпопулярніших дописів 30,8 % належали користувачам, які живуть в Росії. Локацію ще 48,1 % зʼясувати не вдалося, але наповнення їхніх облікових записів свідчить про те, що вони підтримують кремлівські наративи. Ще 21,2 % вказують різні локації.

Зі 100 проаналізованих Twitter-публікацій серед російськомовної вибірки про українських біженців — 52 % дописів мають негативне забарвлення. Найпопулярніший наратив — «украинские беженцы достали поляков». Однак можна побачити й такі приклади, як «украинские беженцы могут быть высланы в Руанду».

У соцмережі VK, яка до слова, заборонена в Україні з 2017 року, із негативним забарвленням — 68 % дописів. Тези приблизно такі ж: «голландцы начали выселять украинских беженцев из своих домов», «украинские беШенцы (орфографія збережена. — ред.) довели-таки уже и жителей Польши», «Польша отменяет бесплатный проезд», а також «от украинских беженцев в Бельгии требуют покинуть дома». Поширюють їх росіяни, проросійсько налаштовані користувачі з інших країн ті, хто не вказував місця проживання.

Як бачимо, пропагандисти не гребують використанням принизливої лексики, перекручуванням слів і емоційними, маніпулятивними формулюваннями, що не мають жодного фактологічного підґрунтя. Такі публікації висвітлюють проблему однобоко, з вигідної для РФ позиції.

Звісно, іноді російські пропагандисти працюють акуратніше: беруть за основу реальний інформаційний привід і додають дещо емоційні заголовки. Наприклад, як у випадку з новиною про відміну безкоштовного проїзду, негативних емоцій подекуди додають до реальних, загалом нейтральних новин. Це допомагає сіяти паніку серед вразливих людей, які з різних причин не готові критично осмислювати інформацію, однак в пориві почуттів швидко поширюють емоційні або недостовірні публікації.

Словосполучення «українські біженці» англійською у Twitter має лише 10 % негативно забарвлених згадок на 100 постів. Водночас негатив стосується насамперед міграційної політики держав, які приймають біженців, а не самих українців.

Німецькою у Twitter на 100 згадок негатив містять 32 % повідомлень. Основні тези: «Что в Европе держат в секрете. Поляки выходят на улицы из-за украинцев» та «#Польша #отменяет #помощь #украинским #беженцам. Бесплатное пользование местным общественным транспортом будет отменено» (авторська пунктуація збережена. — ред.). Спостерігаємо акцент на ті ж питання, які тоді були актуальними в Польщі — передусім про різні можливості для українських біженців. Тобто бачимо, що російські пропагандисти добре відстежують порядок денний у медіа і стараються якнайшвидше реагувати на інформаційні приводи.

VK у Німеччині більш російськоцентристський: 60 % публікацій — негативно забарвлені. Тези: «Європа втомилася від українців», «європейці виганяють українців із своїх домівок», «Великобританія відправляє українських біженців в Руанду». Тобто хочуть проштовхнути ідею про те, нібито українці нахабні та погано себе поводять за кордоном. Також набуло поширення відео нібито з польського паркінгу, де стоять дуже дорогі авто з українськими номерами. Справжність ролика не підтверджена. Так російські пропагандисти хотіли розігнати наратив про забезпеченість українців, яким не варто допомагати, якщо вони евакуюються в інші країни від війни з такими статками. Видно, росіяни ніяк не змиряться з такою разючою відмінністю рівня життя громадян РФ і України.

Цей же наратив поширювали і у VK італійською. Італійськомовний Twitter має 42 % негативних публікацій на 100 проаналізованих дописів. Основні меседжі майже ідентичні: «поляки проти українців» і «українські біженці в Польщі на дорогих авто». До слова, в Італії РФ має досить потужні сфери впливу: деякі політичні сили відверто симпатизують і підтримують країну-агресорку, чимало культурних інституцій просуває прокремлівські наративи, а італійці героїзують Путіна як сильного лідера.

Українська влада та «куплені» знаменитості

«Некомпетентність» української влади — ще одна тема, яку намагається просунути російська пропаганда. Це одна з ключових тез російських високопосадовців, яку підхоплюють і тиражують їхні медіа. Зруйнувати українську державність – неприхована ціль країни-агресорки. Тож апелювати до внутрішніх криз в Україні, поширювати фейки та зраду – дуже зручний спосіб нищити країну зсередини, руками самих українців.

Поряд із цим російські пропагандисти не оминають і спроб знецінити зусилля знаменитостей із різних сфер діяльності, які повсякчас виявляють символічну чи фінансову підтримку Україні та українцям, постраждалим внаслідок війни. Глузування та недолугі фейки — типова реакція росіян, які, вочевидь, не можуть спокійно реагувати на таку увагу іноземних зірок до України.

Результати дослідження

Дописи про українську владу поширювали значно менше, ніж про біженців. Якщо зі 100 російськомовних Twitter-публікацій про владу тільки 9 мали негативне забарвлення, то про біженців таких було аж 52 дописи. Схоже, що росіянам таки легше і приємніше критикувати простих українців, ніж українську владу, — це те, що їм, як кажуть, ближче і болить (не в сенсі емпатії, звісно).

У медіа словосполучення «українська влада» зʼявилося 401 раз, із них — лише 2,2 % публікацій у Twitter (постинг матеріалів із медіа на цій платформі) мали негативний характер і належали проросійським користувачам. Основні наративи: «укропы сдают Донбасс», «украинская власть сама начала бомбить свои города» та «украинская власть врет и распространяет фейки». Приклади показують дві незмінні тенденції: представники РФ продовжують перекладати вину за свої злочини на українців, а самих українців називати зневажливо.

Тему приїзду голівудських зірок в Україну російські пропагандисти «розіграли» двічі: і для поширення дискредитаційних історій про українських біженців, і про українську владу. Зокрема, у VK активно обговорювали візит Анджеліни Джолі до Львова. Говорили й про те, що: «владельцы львовской пекарни выставили на продажу унитаз, на котором сидела Анджелина Джоли», «владельцы львовской пекарни выставили на продажу круассан, который Джоли не доела», «Джоли обещала усыновить украинских детей, но перестала выходить на связь», — усе це, звісно, вигадки, мета яких — знецінити увагу й допомогу Україні зірок зі світовим ім’ям.

Також використовували наратив «братні народи», який користувачі соцмереж загортають у такі формулювання: «восемь лет мой народ убивает мой народ». Або ж, навпаки, поширювали абсурдні повідомлення, в яких Україна — «родина шаровар, кизяков и боевого гопака».

Візит посла доброї волі ООН Бена Стіллера для зустрічі з українцями-потерпілими від війни у Львові та Макарові обговорювали без конкретних тез, але 10 % публікацій у VK мають негативне забарвлення, зокрема виражають зневагу до актора та висміють його наміри (1, 2, 3, 4, 5, 6). Так само у Twitter та VK говорили про візит американського актора й кінорежисера Шона Пенна (1, 2). Ну і підсумовували, що всі знаменитості, які приїздять зараз в Україну, — «куплені», а доля України їм насправді байдужа. Жодних доказів меркантильного інтересу зірок, коментатори, звісно ж, не наводять. Натомість знаменитості продовжують відвідувати Україну та розповідати своїм фоловерам правду про війну, незалежно від своїх гуманітарних місій і зобов’язань перед ООН.

Одна з цілей російської пропаганди — будь-як зіпсувати імідж української влади. Тому серед проросійських блогерів і лідерів думок трапляються публікації-жарти, які, на перший погляд, начебто безневинні, як-от пост із кадрами з серіалу «Слуга народу» на сторінці блогера Олексія Петрухіна. Однак вони покликані принизити та висміяти українську владу, перекручуючи факти та первісний зміст повідомлення. Зокрема, у цьому випадку блогер використовує кадри без контексту, змішуючи образи серіального президента Голобородька та реального нинішнього очільника України Володимира Зеленського. Такі наративи — продовження пропаганди, яка називає українську владу «шайкой наркоманов и неонацистов».

Інша ціль пропагандистів — переконати якнайбільше людей, що у війні (яку вони все ще називають «спецоперацією») винен «коллективный запад». Так вони зміщують фокус: війна вже начебто відбувається не між Росією та Україною, а між Росією та західними країнами, які посягають на майбутнє «великой державы», тобто позицію нападника РФ намагається приховати за позицією жертви.

По-перше, цей наратив — спосіб принизити Україну, показати, що вона «нічого не варта», «недокраїна» (1, 2) і насправді війна точиться з «більш поважним» супротивником. По-друге, так Росія намагається зняти з себе відповідальність і вину за воєнні злочини, скоєні на території України, та відбілити репутацію перед своїм народом (1, 2, 3). Тому в багатьох російських блогерів та лідерів думок з’являються публікації на кшталт «у всьому винен захід» та нескінченні спроби-виправдання російського вторгнення в Україну.

Усе це вкотре доводить, що в гібридних війнах протистояння відбувається одночасно на кількох фронтах. І інформаційна боротьба має неабиякий вплив у коротко- і довготерміновій перспективі. І хай під час війни перевіряти інформацію в рази складніше, ніж у мирні часи, варто пам’ятати про базову інформаційну гігієну. Читайте лише перевірені й авторитетні джерела, не поширюйте анонімні повідомлення (та й загалом не поширюйте пости та новини, яким ви не довіряєте) і критично осмислюйте те, що ви бачите у медіа і соцмережах. Поширення фейків та емоційних повідомлень без підтверджених фактів — це пряма допомога ворожій пропагандистській машині. Уникайте необдуманих і гарячкових репостів та неконтрольованого споживання новин. Так ви збережете не лише власне ментальне здоров’я, а й допоможете нашій спільній перемозі.

Над матерiалом працювали

Засновник Ukraїner:

Богдан Логвиненко

Авторка тексту:

Олександра Власюк

Шеф-редакторка:

Наталія Понеділок

Редакторка тексту:

Анна Яблучна

Збір інформації:

Артем Старосєк

Дар’я Вербицька

Більдредактор:

Юрій Стефаняк

Графічний дизайнер:

Максим Стареправо

Контент-менеджерка:

Катерина Юзефик

Слідкуй за експедицією