Росія роками «перевиховує» своїх освітян, перш ніж ті почнуть виховувати дітей. За висвітлення історичної правди, пацифістські погляди чи навіть написи на одязі загрожує штраф або ув’язнення. Разом із цим влада РФ робить усе, щоб русифікувати освітній процес в Україні: «перевідкриває» школи у тимчасово окупованих територіях і навіть в таких гарячих точках бойових дій як Маріуполь, а ще планує відправляти вчителів Харківської, Херсонської та Запорізької областей у літні «табори перекваліфікації» в окупованому Криму.
Освіта — один із потужних інструментів російської пропаганди поряд із релігією та медіасферою, націлений на «правильне» виховання громадян РФ. Дітей ще змалечку привчають сліпо підтримувати культ президента-тирана й безапеляційно вірити у вищість своєї країни над іншими. Дитячі садочки, школи, університети та неформальні молодіжні об’єднання — усі ці інституції доповнюють мозаїку величезної пропагандистської системи РФ.
Любов до «вєлікой родіни», Путіна та вдячність дідам, що принесли перемогу у Другій світовій — три підвалини, на які Росія поставила свою освіту. Виховний процес «запатріотизований» настільки, що діти ще з дитячого садка майже щодня бачать свого президента — його портрети не тільки прикрашають стіни, а й стоять серед стелажів із іграшками, більше нагадуючи вівтарі вождя. У шкільну програму швидко інтегрують уроки «правдивої» сучасної історії, а в університетах закривають спеціальності, що вчать журналістів бути четвертою владою і мислити критично. А якщо діти наважуються бунтувати проти таких освітніх практик, то їх гарантовано чекає виховна робота — і з керівництвом навчального закладу, і у відділку поліції.
Дитсадок
Тематичні заняття про «Велику Вітчизняну війну», розучування пісень і танців про героїчну війну, а зараз — імпровізовані фотосесії вишиковуванних дітей у літеру «Z» — усім цим нашпигована освітня програма російських дошкільників. На сайтах деяких російських дитсадків — хвалебні пісні й вірші про російську армію, а в соцмережах — пости-звіти про святкування Дня захисника вітчизни (день радянської армії 23 лютого, який успадкувала Росія. — ред.) і навіть тести на знання армії РФ.
Велика Вітчизняна війна
Термін з радянської історіографії для окреслення німецького-радянського фронту 1941—1945 років у межах Другої світової війни.
Маленькі росіяни опиняються в імперіалістичному контексті ще задовго до того, як підуть у дитсадок. Так, для немовлят на ринку Росії є спеціальні патріотичні пеленальні «конверти» у стилістиці армії РФ. Воювати і віддати життя за свою країну — один із поширених пропагандистських наративів. Звісно, патріотичне виховання молоді є у всіх країнах, однак у Росії воно має радикальні прояви, коли критичне мислення поступається безвідмовному виконанню наказів. Патріотизм у РФ виховують не на любові до своєї країни, а на вихвалянні подвигів минулого («дєди воєвалі») та сучасної російської армії у війнах, які вони самі ж розв’язували. Мілітарні атрибути (одяг, іграшки, навчальні матеріали) в РФ пропонують для дошкільнят різного віку.
На десятий день повномасштабної війни російська пропаганда випустила мультик «Сказка про Ваню и Мыколу». За словами авторів, він «пояснює складні речі простою мовою», а на ділі — дає спотворене уявлення про взаємини України й Росії, виправдовуючи агресію РФ.
Школа
Росія роками подавала у школі відбілену на свій манір світову історію. Фактично наслідуючи пропагандистські методички нацистів, кремлівська влада в такий спосіб виховує «ідеологічно правильну» молодь, яка має продовжити курс розвитку їхньої країни. Посилення пропаганди в освітніх закладах відбулося з початком повномасштабної війни в Україні. Вочевидь, розуміючи, що задуманий ними бліцкриг не вдався, представники російської влади вирішили зміцнити віру в себе, транслюючи вигідні їм наративи школярам різного віку.
Наприклад, їм вирішили пояснити, що таке «спеціальна визвольна місія» в Україні. Міністерство просвіти РФ готує багато відкритих уроків у межах федерального проєкту «Патриотическое воспитание граждан Российской Федерации». Один із них — всеросійський відкритий урок «Защитники мира», який, за даними міністерства, подивилися більше 5 мільйонів школярів. Ключові меседжі цього уроку дублюють пропагандистські ідеї російських медіа: «спільна історія», «виникнення України в ХХ столітті», «Росія — старший брат», а «українці — зрадники та шовіністи».
Вчителі отримали спеціальні інструкції для виховної роботи з дітьми. У соцмережах російських шкіл — безліч фото з таких «просвітницьких заходів». На деяких із них дітей навіть вишиковують у формі літери «Z», яка стала символом вторгнення РФ в Україну.
Ще одна добровільно-примусова акція — «Zащитникам отечества» — написання листів російським військовим.
Є школи, які приєдналися до «ностальгійної» пропагандистської акції «Век пионерии: 100 лет за 100 дней»: ще на початку лютого 2022 року в Росії почали проводити заходи з назвами «Назад в СССР», «История пионерии» тощо. Шкільні адміністрації та поліція тиснуть на сім’ї школярів, які ставлять «незручні» запитання про війну РФ в Україні.
Ще одне заплановане нововведення — позакласні уроки історії, на яких розповідатимуть про «спецоперацію» в Україні. Якщо ідею реалізують, то додаткову порцію інформації, яку подають під соусом «збереження історичної пам’яті» й «історичного просвітництва», російські школярі отримуватимуть уже з першого класу. Шкільні підручники також обіцяють оперативно доповнити відомостями про «спецоперацію Росії з порятунку України».
До слова, з 2016 року в РФ діє «Юнармия» — всеросійський дитячо-юнацький воєнно-патріотичний рух, створений за ініціативи російського міністра оборони. За даними РФ, до нього приєдналося більше мільйона російських дітей і підлітків віком від 8 до 18 років. Уже в кінці березня повнолітніх юнармівців почали мобілізовувати, щоб вони воювали в Україні, зокрема на Слобожанщині.
Однак пропагандистська система освіти РФ час від часу таки дає збій. Йдеться про «патріотичність» школярів, що відкидає здоровий глузд. Яскравий приклад — історія вчительки англійської мови в Пензі, яку школярі «здали» ФСБ за те, що вона висловила об’єктивну позицію про війну в Україні. На основі введеного закону РФ «Про фейки» їй тепер загрожує штраф і ув’язнення до 10 років.
Університет
Політична агітація офіційно заборонена російським «Законом про освіту», однак це не викорінює пропаганду в російських ВНЗ. У різних університетах періодично читають позапрограмні лекції про «ворогів народу», «Росію як взірець демократії», «особливості країн заходу» тощо. Ключові наративи цих лекцій типові для РФ — велич, міць і винятковість країни на чолі з Путіним, який творить і береже світовий порядок. Сюди притягують ідею сучасної Росії як наддержави, що постала через трансформування з імперії у СРСР.
Як і у школах, тут теж інтенсифікувався пропагандистський вплив у зв’язку з початком повномасштабної війни в Україні.
Російський союз ректорів оприлюднив звернення, в якому підтримав дії Путіна щодо вторгнення РФ в Україну. Провідні російські заклади вищої освіти на своїх інтернет-сторінках опублікували слова ректорів, які закликають пережити «тяжкі часи» й утриматися від несанкціонованих мітингів. Вища школа економіки, наприклад, радить студентам, як організовувати навчальний процес в «текущей международной обстановке». Таким чином професура і студенти підтримують провладну систему та війну в Україні. Вони проводять акції (вишиковуються в літеру «Z»), записують звернення до президента Зеленського з вимогою зупинити війну, яку, на їхню думку, почала Україна ще 8 років тому.
Студентську тему підхоплюють пропагандистські російські медіа. Наприклад, LIFE оприлюднили відео із темношкірими студентами в Сумах. За цим сюжетом, українська армія нібито забороняє їм евакуюватися, а мер міста погрожує розстрілами, якщо вони намагатимуться виїхати «зеленими коридорами». Розпалювання ворожнечі на національному й расовому підґрунті — класичний прийом російської пропаганди, який використовують, щоб заплямувати демократичні цінності європейських країн. Іноземці різного віку і статусу спростовували міф про расизм в Україні ще в перші дні повномасштабного вторгнення РФ.
У той час, як світові ВНЗ розривають будь-яку співпрацю з російськими науковими інституціями та російськими студентами зокрема, РФ намагається всіляко підтримувати статус «усе йде по по плану». Деякі їхні рішення в царині освіти подають як благородний жест щодо постраждалих українців під час війни. Наприклад, Міністерство науки і вищої освіти РФ заявило, що всіх евакуйованих студентів із так званих ЛНР і ДНР зарахують у російські ВНЗ. Очевидно, що за цим актом доброї волі — бажання зробити українську молодь буквально і ментально підконтрольною Росії.
слайдшоу
Усе це підказує, що «точки сили» РФ — не тільки армія й силовий апарат, церква й паралізований пропагандою медіапростір, а й освіта. Вся ця конструкція тримається на власних законах і правилах, однак абсолютно розминається з демократичним курсом розвитку суспільства й держави.
