Саїд Ісмагілов: «Мусульманам треба постійно пояснювати, що відбувається в Україні»

Інтерв’ю Дарці Гірній для проєкту «Стилет чи стилос» відбулося в середині січня на Донеччині, в Костянтинівській мечеті, будівля й господарські приміщення якої були пошкоджені внаслідок російських обстрілів у березні 2022 року. Саїд Ісмагілов розповів про прихід до ісламу, пропозиції співпрацювати з російськими спецслужбами і виконання трьох рівнів джихаду.

Прихід до ісламу

За радянських часів релігійне життя мусульман існувало в підпіллі, адже совєти забороняли будь-яку релігію. За словами Саїда, Донеччина була «заповідником радянщини», де виховували нерелігійних людей. Після депортації кримських татар у 1944 році вважалося, що ісламу в Україні немає, хоча насправді сотні тисяч мусульман проживали на території країни. До проголошення незалежності в Україні не існувало жодної офіційної мусульманської громади, не працювали мечеті. Носіями традицій ісламу були переважно літні люди, які трохи вміли читати Коран, знали деякі молитви й читали їх переважно під час похоронно-поминальних обрядів.

Перші роки незалежності України на Донеччині Саїд згадує як сіру буденність, позбавлену духовності, наповнену небезпекою і криміналом. Проте, на відміну від більшості своїх однолітків, яких це влаштовувало, Саїд усвідомлював, що так не має бути:

— Мені це дуже, дуже не подобалось. Я думав, що людина не має так жити — жити насильством, кримінальним «блатним» (таким, що стосується злочинного світу. — ред.) життям. Щось має бути інше в житті людини, бо людина — істота, яка дуже бажає справедливості, любові, розвитку своїх інтелектуальних можливостей.

Шукати відповіді на ці питання п’ятнадцятирічний Саїд почав у вченнях різних релігій світу. Аж поки під час навчання на техніка-механіка в Донецькому політехнічному технікумі зустрівся з мусульманами, які здебільшого були іноземцями, що приїхали навчатися в Донецьк. Від них Саїд отримав перші релігійні книги, дізнався цінності та традиції ісламу, які в комуністичний період заборонялося згадувати. Саїда дуже зацікавив іслам, тож він захотів його вивчати. Оскільки можливості поїхати в мусульманські країни не було, вирішив вступити в Московський вищий духовний ісламський коледж.

Пропаганда через релігію

Перші два роки навчання в коледжі, який на той час (у 1999 році) уже став Московським ісламським університетом, Саїд згадує як цікавий і пізнавальний час, повний спілкування й обговорень. Викладали переважно іноземці або росіяни, які вчилися за кордоном, — з ними можна було поговорити на будь-які теми. Однак, коли в 1999 році Путін змінив Бориса Єльцина на посаді президента Росії, одразу з’явилося обмеження свобод. Саїд згадує, що всі його знайомі, однокурсники та навіть викладачі почали боятися відкрито казати те, що думають, а особливо — критикувати владу. Додає, що все відбувалося настільки швидко, що люди, з якими він вільно спілкувався, буквально наступного дня ходили перелякані й боялися розмовляти:

— У росіян генетично це: боязнь влади, підкорення владі і страх (він у них сидить дуже глибоко). На противагу українцям, яких ще спробуй чимось злякати. Якщо нас намагаються злякати, ми, навпаки, не просто не лякаємось, а йдемо загрозі назустріч. Тобто ми ментально абсолютно інші.

Рівень релігійних свобод падав. Згодом співробітники ФСБ почали навідуватися до мусульманського навчального закладу, щоб вербувати студентів. Саїд згадує, що багато хто погоджувався на співпрацю з російською спецслужбою. Дехто навіть пишався цим, бо вбачав для себе перспективу, а релігійна освіта їх не зупиняла.

Саїду теж пропонували працювати на ФСБ, але він завжди відповідав, що його це не цікавить і що після закінчення навчання повернеться з Росії додому, в Україну, адже є її громадянином. Та навіть після повернення у 2001 році Саїд неодноразово отримував пропозиції про співпрацю з російськими спецслужбами. Останній раз це сталося у 2010 році, коли його вже обрали муфтієм:

— На той час у мене й гадки не було, що у нас може бути напад [Росії], що може бути війна, що релігійні діячі в Україні вербуються як агенти російського впливу. Я, звісно, все це переводив на жарти. Мені навіть таку фразу сказали: «Якщо ти хочеш залишитись муфтієм в Україні, тобі потрібно вже зараз співпрацювати з нами, тому що потім ми тебе приберемо з цієї посади».

Тільки у 2014 році Саїд зрозумів значення слів вербувальників.

Каже, що не цікавиться долею більшості російських знайомих, бо «не вірить в хароших рускіх і їх не шукає». Проте знає: дехто з них активно займається російською пропагандою, наприклад, його викладачі — Алі В’ячеслав Полосін і Шаміль Аляутдінов. Перший — російський ідеолог захоплення мусульманських культових об’єктів на тимчасово окупованих територіях України і підпорядкування їх російським релігійним структурам, а другий підтримує війну Росії в Україні.

Добре відомо, що Росія розв’язала не одну війну. Наприклад, коли Татарстан заявив про прагнення до суверенітету в 1991 році, Росія була проти — це призвело до двох Чеченських воєн (1994–1996 і 1999–2009). Саїд загадує, що під час навчання в Москві про ці війни багато не говорили, навіть татари боялися доносів. А тодішня українська влада не хотіла псувати начебто дружні відносини з Росією. Саїд вважає, що це було помилкою, адже росіяни насправді ніколи не були дружні до України. Ще під час навчання він відчував їхнє зверхнє ставлення до українців. У приватних розмовах вони висловлювали свою неповагу до України, вважали її незалежність непорозумінням, а мову — модифікацією російської.

До початку російсько-української війни, за словами Саїда, були ті, хто не вірив, що Росія вторгнеться на територію України, адже на них добре впливала пропаганда РФ:

— З’ясувалось, що ненависть до України та українців, вона завжди існувала і її просто потрібно було актуалізувати — от вона актуалізувалася зараз. Більше 70 % росіян просто радіють і підтримують вбивства українців. Тобто всі ці 30 років трансляції міфу про «братні» народи, про спільну історію, спільну культуру абсолютно зараз розбиваються.

Мусульманство в Україні

Мусульманами в Україні є кримські татари й казанські татари (або волзькі, з Волгоградського краю РФ, що на південному заході країни), турки і вихідці із Середньої Азії, Північного Кавказу й Азербайджану, а також з арабських країн. Більшість із них, за словами Саїда, проживали на території Криму й Донеччини:

— Мусульманська громада до 2014 року, тобто до початку війни, нараховувала приблизно до одного мільйона мусульман. У нас точної статистики не існує, а тепер взагалі невідомо як рахувати. Ну і взагалі чи варто рахувати? Що ще зараз порахуєш під час війни?

Через російсько-українську війну багато мусульман були змушені покинути свої домівки. За словами Саїда, когось переслідували, а хтось не міг далі жити на тимчасово окупованих територіях. Після початку повномасштабного вторгнення велика кількість мусульман (переважно жінок і дітей) виїхала за кордон. Тому зараз мусульманська громада в Україні зменшилася.

Саїд розповідає, що до початку війни, у 2014 році, було чимало мечетей у багатьох містах і навіть селах України. У Криму й на Донеччині розташовано більшість культових мусульманських споруд, найменше — на заході України. Зараз багато мечетей опинилися на тимчасово окупованих територіях, деякі постраждали від обстрілів, як-от Бахмутська мечеть, будівництво якої розпочали у 2020 році. Саме в цій понівеченій мечеті під звуки обстрілів Саїд прочитав фрагмент із Корану в кінці листопада 2022 року.

Мусульманських освітніх закладів в Україні небагато. Із 1999 до 2002 року існував Український ісламський університет у Донецьку, де Саїд встиг рік попрацювати викладачем, перш ніж заклад закрили. Усі кримські медресе — на тимчасово окупованій території півострова. У Києві діє мечеть «Ар-Рахма», де проводять безкоштовні лекції про іслам. Саїд каже, що мусульманська спільнота намагалася відкрити й інші навчальні заклади, але зіткнулася із двома основними проблемами:

— У нас, по-перше, не вистачає фінансування, по-друге, у нас не вистачає студентів, охочих навчатися в релігійних навчальних закладах.

Ставлення мусульманського світу до України

Саїда здивувала позиція ісламського світу щодо російсько-української війни, адже переважна більшість мусульманських країн підтримують Росію. Він пояснює, що на цих територіях давно працює російська пропаганда. Наприклад, арабська редакція телеканалу «RT» («Раша Тудей») доносить виключно потрібну РФ інформацію, в той час як українська точка зору там не представлена. У мусульманському світі пропагандисти Кремля досі підтримують міф, що Росія і її союзники виступають проти блоку НАТО, так само як Радянський Союз протистояв Америці. Саїд пояснює, чому так сталося:

— По-перше, через Іракську війну, через Афганську війну, в якій брали участь не лише Сполучені Штати, а й європейська коаліція. Через їхню участь і підтримку Ізраїлю в арабо-ізраїльському конфлікті. Усі ці наративи, що починаються десь з 1967 року, з першої арабо-ізраїльської війни, вони досі транслюються і живуть в мусульманському світі, де Америка, яка підтримує Ізраїль, вона погана, а Росія, що протистоїть Америці, вона гарна.

Коли Саїд говорив із жителями мусульманських країн, вони казали, що Україна бореться за Америку, воюють американські, а не українські солдати, і що насправді Україні просто не пощастило стати полем бою між Америкою і Росією. Мусульмани дивувалися, що Саїд — на фронті під українськими знаменами. Вони питали, навіщо він це робить, нащо воює нібито за Джо Байдена чи Володимира Зеленського. Оскільки жителі мусульманських країн не розуміють український контекст, щоб пояснити їм реальне становище, Саїд добирав зрозумілі приклади:

— Ти живеш, в тебе все нормально, в тебе є робота, родина… І раптом приходять окупанти, які в тебе все це відбирають. Твої дії? Що ти конкретно, ти — чоловік, що ти конкретно будеш робити? І тут починаєш їх витягувати на розуміння того, що українці захищають своє. Люди захищають своїх дітей, свої родини, своє право жити українцями на своїй землі.

Саїд вважає, що такі прості приклади допомагають подолати цю прірву нерозуміння. Лиш потрібно постійно розповідати мусульманам, що відбувається:

— [Ми] пояснюємо, що Україна — це незалежна країна. Інша культура, національність, історія у нас, інша мова. Ми захищаємось від ворога, який прийшов нас позбавити, того, що належить нам. [Тоді це] починають розумні люди [в мусульманських країнах] трохи розуміти.

Саїд каже, що така комунікація працює і на рівні особистого спілкування, і на рівні міждержавних відносин. Наприклад, щоб донести мусульманам правдиву інформацію про війну в Україні, на початку повномасштабного вторгнення посли Індонезії і ще деяких мусульманських країн просили його записати відеозвернення. До того ж, посол України в Індонезії, Василь Гамянін, скликав онлайн-пресконференцію, до якої приєднався Саїд та інші спікери, а місцеві журналісти могли ставити їм питання. Індонезійська журналістка запитала Саїда, чому українці не хочуть, щоб на їхній території була Росія, навіщо вони воюють. Він доступно їй пояснив:

— Я кажу: «От ви ж індонезійка? — Так. — У вас же є національні герої, у вас була визвольна війна. Навіщо ви від Голландії (Нідерландів. — ред.) звільнялися? Голландія — розвинена європейська країна, багата, сучасна. Чому у вас є день незалежності, чому ви так хизуєтесь, що ви індонезійці? А давайте ви би були голландською колонією?..». Коли переходиш на той рівень, який їм зрозумілий, вони починають розуміти. Поверни їх до їхньої власної історії — і вони починають тебе вже краще розуміти.

Позбавлення від російського впливу

Саїд переконаний: щоб убезпечитися від Росії, потрібно позбавитися від її впливу всюди — в культурі, мові, політиці, інформаційному просторі та в релігійній сфері. За його словами, мусульманська спільнота України ще не вирвалася з цієї пропагандистської «обробки», є агенти, які просувають російські наративи через релігію. Тому важливо, щоб держава втручалася і припиняла роботу російської церковної агентури, адже та добре маскується в релігійних структурах.

Додає, що набагато легше було позбутися російського впливу в релігії, зробивши це радикально ще на початку повномасштабного вторгнення:

— Зараз, коли вже москалі втекли з Київщини, проросійська церква відверто може скаржитися, висловлювати своє незадоволення. А якщо б це відбувалося 25 лютого [2022 року], то, я думаю, вони би нічого не сказали.

Щоб назавжди позбутися наслідків російського впливу на території України, зокрема на тимчасово окупованих населених пунктах, потрібно діяти рішуче. Пропаганда, вивезення дітей, знищення всього українського — все це має довгострокові наслідки, часто невидимі. Тому що краще українці протистоятимуть цьому, то кращим буде і їхнє майбутнє. Особливо тиск російської пропаганди відчутний на Донеччині і в Криму. Саїд переконаний, що влада України має взятися за викорінення цього кремлівського зла з усієї території України:

— По-перше, [треба] виключно український інформаційний вплив. Викладання української історії, літератури, мови, всього — українською мовою в усіх навчальних закладах. Вимога до всіх державних чиновників в усіх закладах — [працювати] лише українською мовою. [Ввести] покарання за будь-які антиукраїнські ідеї, висловлювання, сепаратизм і все таке інше. [Узаконити] позбавлення громадянства людей, які активно співпрацювали з окупантами або в інтересах окупантів.

Саїд вважає, що в Україні потрібно ввести паспорт негромадянина (як це зробили Естонія та Латвія) для тих, хто співпрацював із російським окупаційним режимом проти національних інтересів України:

— Ми не можемо дозволити, щоб поросійщені люди, які знаходяться під впливом російської ворожої інформації, обирали порядок денний на українських територіях, обирали владу, вимагали якісь вимоги і так далі. Ви можете жити, ви можете працювати, ви можете навчатися, але ви не можете обирати і бути обраними.

Про віру в перемогу й віру для перемоги

Саїд вирішив залишити пост муфтія ще до початку повномасштабного вторгнення. На це, каже, було дві причини: втома й бажання уникнути професійної деформації через тривале перебування на посаді (13 років). На його місце заступив Мурат Сулейманов — імам Львова та Галичини, хафіз, тобто той, хто знає весь Коран напам’ять мовою оригіналу — арабською, а також очільник Всеукраїнської асоціації з вивчення Священного Корану.

На запитання про те, яку боротьбу зараз веде Саїд, він починає відповідати з пояснення про базові речі ісламу, необхідні для його розуміння. Автентичних джерел про іслам є два — Коран і Сунна (священне передання ісламу у формі розповідей про життя пророка Мухаммеда). Творення негативного чи спрощеного образу релігії мусульман та нерозуміння її принципів зазвичай спираються на спотворене розуміння явища джихаду — боротьби за те, що для мусульманина є найблагороднішою метою. Саїд пояснював, що часто журналісти і політики західного світу перекладають його як «священна війна». Утім, насправді цей термін штучно накладений на слово «джихад», який у Корані означає докладання зусиль вірянина для покращення життя: свого, суспільства й держави. В ісламі існує три рівні джихаду. Найвищий — це боротьба зі власними пороками, середній передбачає діяльність, спрямовану на викорінення недоліків у суспільстві і проповідь ісламу, а найнижчий — збройний захист від агресора. Саїд розповідає, що насправді він виконує всі три ступені, хоча основним для нього є наразі третій:

— Людина може виконувати усі рівні джихаду: і боротись з власними недоліками, і нести справедливість, слово Боже, моральні цінності в суспільстві, і при цьому бути на війні. Кому потрібно більш за все Боже слово, це я точно хочу сказати, — це солдатам, тому що вони знаходяться в умовах жорсткого стресу, страху, смерті. Коли поруч гинуть, отримують поранення, коли сама людина отримує поранення, коли вона мерзне. В умовах цього стресу в людини виникає багато питань, і з нею потрібно розмовляти.

Релігійну позицію Саїда війна не змінила й не зменшила його віру. Адже він має стійкі погляди, сформовані роками. Чоловік не розуміє людей, які зневірилися через жахи війни:

— Я розумію, що, може, це перша війна, яку вони побачили у своєму житті, але це даже не тисячна війна в житті людства. Людство постійно воювало, і нам у школі на уроках історії постійно про це розповідали. Ми бачили фільми, читали книжки про це, чули розповіді від ветеранів, від людей досвідчених. І, зазвичай, здається, якщо людина поінформована, то вона підготовлена. Виявляється, що людина може бути проінформована і абсолютно не брати до уваги цю інформацію. Війна ж не 24 лютого [2022 року] почалась, війна почалась навесні 2014.

Саїд часто роздумує про становище України після війни:

— Яке майбутнє мусульман України і самої України? Що нам потрібно, щоб убезпечити себе від подальшої агресії? Що має статися в Росії з мусульманами Росії, щоби більше такого (війни. — ред.) не було?

Перемога для Саїда — це повне визволення територій України в межах кордонів 1991 року і розвал Росії. Однак, додає він, РФ завжди буде загрозою для України, адже через 7–10 років там виросте покоління дітей, яких зараз виховують в ненависті до України. Їх, на думку Саїда, мобілізують і знову розпочнеться війна:

— Населення Росії абсолютно готове до подальшої війни проти нас, до повного нашого знищення. Вони готові, вони бажають цього. Тому наша єдина можливість забезпечити свободне майбутнє без війни для наших дітей — це те, щоб Росія припинила своє існування як єдина держава, і щоб на її уламках постала купа незалежних держав.