Які об’єкти охороняє ЮНЕСКО в Україні?

ЮНЕСКО — заснована 1945 року спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй, місія якої — зміцнювати мир та безпеку через співробітництво країн в освіті, науці, культурі. Програми ЮНЕСКО спрямовані на доступ до освіти, міжнародну наукову співпрацю, збереження і захист об’єктів матеріальної і нематеріальної культурної спадщини, вільне поширення інформації тощо.

Організація має розгалужену мережу регіональних, кластерних і національних офісів, інститутів та партнерських організацій. До неї входять майже 200 країн-учасниць, що фінансують проєкти за спеціальною системою внесків.

ЮНЕСКО та Україна

Україна є членом ЮНЕСКО з 1954 року. За цей час країна ініціювала низку міжнародних програм і проєктів, зокрема, дала поштовх до розробки i прийняття у 1978 році Декларації про расу та расові забобони.

Деякі українські міста є учасниками Мережі креативних міст ЮНЕСКО, у країні функціонує мережа асоційованих шкіл і кафедр ЮНЕСКО, що беруть участь у міжнародних освітніх проєктах. Після тимчасової окупації Криму Росією ЮНЕСКО проводить моніторинги ситуації на півострові у сфері своєї компетенції.

Станом на 2020 рік шість українських культурних об’єктів і один природний належать до Списку всесвітньої спадщини, три елементи внесено до Репрезентативного списку нематеріальної спадщини людства, низка біосферних заповідників входять до Всесвітньої мережі біосферних резерватів. Чимало українських об’єктів віднесено до попереднього Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Культурна та природна спадщина

Світова спадщина ЮНЕСКО — це культурні та природні цінності, які вважаються надбанням усього людства. Кожен об’єкт Світової спадщини повинен відповідати хоча б одному з розроблених ЮНЕСКО культурних або природних критеріїв. Статус об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО додає гарантії збереження цього об’єкта, привертає до нього увагу влади та громади, дає пріоритет у залученні коштів для реконструкції і сприяє розвитку туризму.

Київ: собор святої Софії та прилеглі чернечі будівлі, Києво-Печерська лавра

Ці два комплекси в нинішньому історичному центрі Києва представляють культурну спадщину Середньовіччя та ранньомодерного часу.

Софійський собор, або Софія Київська, зведено князем Ярославом Мудрим в XI ст., незабаром після хрещення Русі. Святиня символізувала становлення Києва як столиці християнського князівства і до XIII ст. була головною церквою Русі.

Структура пам’ятки: Софійський собор та прилеглі чернечі будівлі збудовані у поєднанні стилів — візантійському і українського бароко. Архітектурний ансамбль собору сполучає функціональні будівлі: дзвіницю, будинок митрополита, трапезну, браму Заборовського, південну в’їзну вежу, келії соборних старців та бурсу, оточену кам’яною стіною.

Чим унікальний: Собор Святої Софії є однією з головних пам’яток архітектури та монументального мистецтва початку XI ст., що впливала на проєктування та оздоблення храмів Київської Русі, а згодом і Східної Європи. Софія Київська відобразила зміни візантійських архітектурно-художніх традицій, які набули нового сенсу під впливом місцевого бачення. У соборі збереглися старовинні інтер’єри і найбільша колекція мозаїк та фресок того періоду. Богоматір Оранта — найбільший збережений образ часів Київської Русі, що прикрашає головний вівтар Софійського собору.

Сучасність: Національний заповідник «Софія Київсь­ка» — це музейний комплекс, який об’єднує десятки пам’яток архітектури. Тут зберігають та експонують археологічні колекції, предмети декоративно-прикладного мистецтва тощо.

Києво-Печерська лавра — монастирський комплекс Української православної церкви, заснований 1051 року. Духовний та інтелектуальний вплив Києво-Печерської лаври сприяв поширенню православної культури і віри на Русі в період з XVII до XIX ст.

Структура пам’ятки: Основними пам’ятками ансамблю Києво-Печерської лаври є Успенський собор, Троїцька надбрамна церква, Велика дзвіниця, церква Всіх Святих, Трапезна церква, оборонні стіни монастиря з вежами, печерні комплекси, церкви Воздвиження Хреста та Різдва Богородиці. Стародавня церква Спаса на Берестові розташована за межами мурів лаври, проте вважається частиною її історико-архітектурного ансамблю.

Чим унікальна: Києво-Печерська лавра — архітектурний ансамбль двох унікальних підземних комплексів, монастирських будівель, сформований впродовж майже дев’яти століть, що показує зміни стилів в архітектурі, а також вдосконалення інженерних споруд. Тривалий час Києво-Печерський монастир був одним із найважливіших християнських культурних та паломницьких центрів у світі.

Сучасність: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник — музейний комплекс, в якому зосереджено понад сто пам’яток історії та культури. У розміщених у будівлях заповідника музеях можна побачити старовинні рукописи, ікони, вишивки, гравюри тощо. Також у Лаврі продовжують відправляти релігійні обряди: тут є діючі храми, чоловічий монастир, Київська духовна академія, резиденція митрополита.

Львів — ансамбль історичного центру

Ансамбль історичного центру Львова складається з основної частини, що охоплює Замкову гору, прилеглі території і середмістя, та собору святого Юра на Святоюрській горі.

Високий замок і Підзамче належать до найстарішої частини міста, розташованої у Львівській улоговині ще з V ст. До Підзамча примикає Середмістя, яке виникло у XIV ст. і є добре збереженим зразком східноєвропейського містобудування.

Структура: Високий замок і Підзамче — це Замкова гора з рештками замку XIII ст. та її околиці зі сформованою у XIII-XVII ст. системою вулиць і площ. Середмістя охоплює монастирі та резиденції епох ренесансу і бароко, парки, побудовані на місці середньовічних укріплень, а також споруди останніх двох століть.

Чим унікальні: Високий замок і Підзамче зберігають свою первинну топографію і давню забудову. Середмістя гармонійно поєднує сакральні, громадські та житлові будівлі різних національних громад, що мешкають у місті.

Сучасність: На верхній терасі парку Високий замок розміщені залишки оборонного замкового муру, телевізійна вежа, будинок львівського телецентру та штучний курган з оглядовим майданчиком. На нижній — головна алея, оглядова тераса, штучний грот, оточений скульптурами левів. В історичному центрі міста знаходиться міська ратуша, відомі сакральні споруди (Вірменська церква, Латинська катедра, Успенська церква, Домініканський костел, Бернардинський монастир), численні музеї, кав’ярні та ресторації тощо.

Собор святого Юра — архітектурний ансамбль періоду бароко, розташований на пагорбі на південний захід від центру середньовічного міста. Собор будувався у XVIII ст. за ініціативою митрополита Атанасія Шептицького та під керівництвом німецького архітектора Бернарда Меретина.

Структура: До ансамблю входять собор святого Юра, митрополичий палац у стилі рококо, митрополичі сади, дзвіниця з найстарішим в Україні дзвоном 1341 року, огорожа з двома брамами.

Чим унікальний: Собор був центром Української греко-католицької церкви (УГКЦ), а також залишається головною пам’яткою епохи бароко у Львові, де поєднуються східно- та західноєвропейські традиції архітектури та мистецтва.

Сучасність: Це діючий собор Галицької митрополії УГКЦ. Тут зберігаються мощі святих та ікони, відбуваються богослужіння, діють різні товариства і хор.

Геодезична дуга Струве

Це мережа опорних геодезичних пунктів, закладених протягом 40 років у XIX ст. астрономом Фрідріхом Вільгельмом Георгом Струве. Дуга довжиною 2820 км простягається через територію десяти європейських країн, від Баренцового до Чорного моря. Її південна межа знаходиться в Україні, на березі річки Дунай в селі Стара Некрасівка.

Структура: Дуга складається з 265 основних пунктів, з яких до списку Всесвітньої спадщини входять 34 найкраще збережених пункти. В Україні це «Катеринівка», «Фельштин» і «Баранівка» на Поділлі, а також «Старонекрасівка» на Бессарабії.

Чим унікальна: На основі вимірювань дуги 25-го меридіану вдалося майже точно визначити розміри і форму Землі. Цими результатами користувалися до кінця XX ст., їх змогли покращити лише завдяки сучасним супутниково-комп’ютерним дослідженням.

Сучасність: Опорні пункти дуги Струве промарковані різними способами: залізними хрестами, пірамідами з каменів або обелісками. Пункти «Катеринівка», «Фельштин» і «Баранівка» — це гранітні знаки, на яких зазначено назву пункту та його координати. Пункт «Старонекрасівка» — чавунний чотиригранний обеліск на кам’яному фундаменті.

Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи

Природний об’єкт світового значення, який спочатку охоплював заповідні карпатські території Пряшівщини в Словаччині і Закарпаття в Україні. Пізніше до нього приєднали лісові масиви Німеччини та ще дев’яти країн Європи (Австрії, Албанії, Бельгії, Болгарії, Іспанії, Італії, Румунії, Словенії, Хорватії).

Структура: До 2017 року до складу об’єкта входили шість лісових масивів, які охороняються в Карпатському біосферному заповіднику та Ужанському національному природному парку. Згодом приєднали ділянки національних природних парків «Синевир», «Зачарований край» і «Подільські Товтри» та природних заповідників «Ґорґани» і «Розточчя».

Чим унікальні: Букові праліси є взірцем недоторканих екосистем помірного кліматичного поясу, де зберігся цінний генофонд бука, а також найкращі умови для досліджень його еволюції.

Сучасність: Лісові масиви цього природного об’єкта розташовані у 12 європейських країнах, з них понад 25 % — в Україні. У порівнянні з іншими лісовими об’єктами Світової спадщини, ці ліси мають унікальну флору і фауну, зокрема види, пристосовані до життя у печерах.

Резиденція митрополитів Буковини та Далмації

Архітектурний ансамбль у Чернівцях, збудований у XIX ст. під керівництвом чеського архітектора Йозефа Главки. Центр Буковинської православної митрополії за часів Австро-Угорської імперії.

Структура: Резиденція складається з трьох монументальних корпусів — Митрополичого, Семінарського та Монастирського, і дендропарку. Вся територія оточена муром, має парадну браму. У Митрополичому корпусі знаходились житлові, адміністративні та репрезентативні приміщення. Семінарський корпус поділяли Греко-православний теологічний факультет Чернівецького університету — перший поверх, і духовна семінарія — другий. У Монастирському корпусі розташовувалися дяківська школа, єпархіальний музей, чернечі келії.

Чим унікальна: Ця резиденція — взірець архітектури, дизайну і планування XIX ст. В її будівлях, зведених у дусі еклектики, поєднані елементи архітектури та мистецтва різних народів, які мешкали у цій місцевості. Резиденція відображає культурну ідентичність православної церкви в Австро-Угорській імперії.

Сучасність: З другої половини XX ст. в резиденції розміщено окремі корпуси Чернівецького університету. На її території щоденно відбуваються екскурсії різними мовами.

Дерев’яні церкви карпатського регіону в Польщі та Україні

Розташований вздовж північного краю Карпат українсько-польський об’єкт Світової спадщини, який поєднує гуцульський, галицький, бойківський і лемківський типи сакральної дерев’яної архітектури.

Структура: 16 дерев’яних церков, з яких 8 знаходяться в Україні: Собор св. Архистратига Михаїла в селі Ужок і церква Вознесіння Господнього в селі Ясіня на Закарпатті, церква Різдва Пресвятої Богородиці в селі Нижній Вербіж, церква Зіслання Святого Духа в місті Рогатин, церква св. Юра в місті Дрогобич, церква Пресвятої Трійці в місті Жовква, церква Зіслання Святого Духа в селі Потелич та собор Пресвятої Богородиці в селі Матків у Галичині.

Чим унікальні: Це найкраще збережені дерев’яні церкви традиційного типу зрубів, завдяки яким можна дослідити історію архітектурного проєктування в Карпатському регіоні, а також православні традиції сакрального будівництва. Впродовж багатьох років дерев’яні конструкції церков ремонтували традиційними методами. Саме це зберегло їхню автентичність.

Сучасність: У більшості церков збереглися рідкісні іконостаси та ікони, які приваблюють туристів. У шести українських церквах зі списку досі відбуваються богослужіння, а церкви у Рогатині та Дрогобичі є музеями.

Стародавнє місто Херсонес Таврійський і його Хора

У південно-західному Криму, на території Севастополя збереглися залишки давнього міста-держави, довкола якого були сільськогосподарські околиці (хора). Херсонес Таврійський був класичним грецьким полісом з демократичною системою управління.

Структура: Об’єкт складається з двох основних частин: херсонеського городища — залишків античного міста Херсонеса Таврійського, заснованого наприкінці V ст. до н. е., і гераклейської хори — сільськогосподарської округи Херсонеса, розмежованої на окремі ділянки в ІV ст. до н. е.

Чим унікальний: Херсонес Таврійський був важливим політичним і економічним центром Північного Причорномор’я, де відбувався культурний обмін між Грецькою, Римською, Візантійською імперіями та населенням на північ від Чорного моря. Відіграв вирішальну роль у поширенні християнства в Південно-Східній Європі. Збережені елементи планування міста і хори за принципами Гіпподамової системи демонструють демократичну організацію земель давньогрецького суспільства.

Сучасність: На момент російської окупації Криму і, зокрема Севастополя, 2014 року у фондах Херсонеського історико-археологічного музею-заповідника зберігалось понад 200 тисяч знайдених під час розкопок експонатів. Тут розташовані залишки оборонних мурів, житлових кварталів, лазень, ремісничих споруд, християнських церков, театру тощо. У період окупації об’єкту Світової спадщини загрожує знищення через використання у військових і комерційних цілях. 2015 року вже було зруйновано одну з античних ділянок хори.

Нематеріальна культурна спадщина

Петриківський декоративний живопис

Петриківський розпис — різновид українського декоративно-орнаментального народного малярства, що виник у селі Петриківка на Подніпров’ї. Жителі Петриківки прикрашають свої будинки, предмети домашнього вжитку та музичні інструменти орнаментальними фантастичними квітами та іншими природними елементами. Побутові речі з таким розписом збереглися з XVII ст.

Чим унікальний: Історія розпису походить від давніх традицій настінних розписів, що сягають часів появи білої селянської «хати-мазанки». Орнаменти «петриківки» багаті символікою, що має захищати людей від горя і зла. Традиції і символіка живопису передаються та вдосконалюються від одного покоління до іншого та є безперервною культурною традицією Подніпров’я.

Сучасність: У селі діє Центр народного мистецтва «Петриківка», де майстри створюють авторські художні вироби на різноманітних матеріалах. Також у Центрі проводять виставки, екскурсії і майстер-класи. Колекції цього розпису зберігаються в музеях Петриківки та інших міст України, а також у приватних колекціях.

Детальніше читайте у лонгріді: Всесвітньо невідома Петриківка

Козацькі пісні Запоріжжя і Подніпров’я

Козацькими вважаються пісні про козацькі походи та битви, життя окремих полководців, козацький побут. Географія козацьких пісень охоплює все Подніпров’я, на території якого розташовувалися п’ять Запорізьких Січей. Раніше виконувалися чоловічим гуртом, зазвичай без музичного супроводу. Зараз їх виконують жінки, рідше — жінки та чоловіки разом.

Чим унікальні: Козацьким пісням притаманні розлогість мелодії та протяжний стиль виконання. Виконавці цих пісень мають зв’язок з минулим — предками та історією громади. Багатьом з них від 70 років, і вони практикували цей спів більшу частину свого життя.

Сучасність: Виконавцями козацьких пісень здебільшого є місцеві ансамблі та гурти «Криниця», «Знахідка», «Первоцвіт», «Богуславочка» та ін. В деяких селах носіями пісенної традиції є окремі виконавці або неформальні групи, що збираються час від часу на великі свята. Козацькі пісні визнані ЮНЕСКО такими, що потребують негайної охорони, оскільки ці пісні можуть зникнути в найближчому майбутньому.

Традиція Косівської мальованої кераміки

Традиція Косівської мальованої кераміки, зокрема, посуду, обрядових предметів, іграшок та плитки, виникла у XVIII ст. у селах Гуцульщини та має практичну і художню цінність.

Чим унікальна: Технологія виготовлення косівської кераміки полягає у розписі покритого білою глиною і підсушеного виробу лише трьома кольорами — зеленим, жовтим і коричневим, що символізують гори, сонце і землю. Сюжети керамічних виробів зображують історію, побут, фольклор, вірування і звичаї гуцулів, а також навколишню флору і фауну.

Сучасність: Традиції косівської мальованої кераміки зараз поширені в місті Косів, селищі Кути і селах Пістинь, Вербовець, Старий Косів та розвиваються як дрібне цехове виробництво і приватні творчі майстерні. У Косівському коледжі діє кафедра художньої кераміки. Окремий зал Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини присвячений косівській кераміці. Тут регулярно проводять виставки і фестивалі.

Детальніше читайте у лонгріді: Що таке косівська кераміка?