БУР. Змінювати Скадовськ

Всеукраїнська волонтерська програма «Будуємо Україну разом» (БУР) виникла у 2014 році як ініціатива благодійної організації «Львівська освітня фундація» (ЛОФ). Початковою метою спільноти було відновлення будинків, зруйнованих війною на Сході України. З 2016-го БУР переріс у масштабний всеукраїнський волонтерський рух, який поєднує три напрями: допомога сім’ям у скруті, відновлення міського простору та вуличне мистецтво.

Щороку з моменту заснування БУР організовує 1–2-тижневі будівельні табори. Вони проходять влітку в одному з населених пунктів країни, заздалегідь обраному командою, та залучають молодь з різних куточків України, а також місцевих жителів до волонтерства. Гуртом ремонтують помешкання сімей, які цього потребують; відновлюють громадські простори, мурали; допомагають облаштувати молодіжні платформи. Окрім фізичної праці, волонтери збираються на спільні перегляди фільмів, ватру, екскурсії містом та знайомляться з місцевими. Вікових обмежень для участі немає, та зазвичай це молодь від 16 років. Щоб потрапити на БУР-табір потрібно заповнити анкету на сайті.

Що таке БУР?

Ідея будувати Україну разом зародилася у директора ЛОФ Віталія Кокора ще до 2014 року. Він вивчав волонтерський досвід США, де допомагати людям з інших штатів, відновлюючи їхні будинки, є звичною справою. Також Віталій був учасником програми обміну на Балканах, де проводились табори праці та молитви, щоб налагоджувати контакти між ворогуючими етносами — сербами та хорватами. Повернувшись додому, Віталій загорівся ідеєю започаткувати схожі табори у нас, щоб налагоджувати комунікацію між молоддю різних регіонів України. Після цього ЛОФ розпочала обміни між Сходом та Заходом, і в 2013 році до Львова приїхала група волонтерів із Краматорська та Слов’янська. Один із них, Микола Дорохов, наступного року став співорганізатором БУРу в Краматорську, де згодом виникла перша молодіжна платформа «Вільна Хата».

Поштовхом для організації першого БУР-табору стала окупація міст на Сході України — Слов’янська та Краматорська. Одразу після їх звільнення влітку 2014 року команда ЛОФ вирішила поїхати до Краматорська, аби допомагати на місці. Спочатку місцеві жителі ставилися до волонтерів із недовірою і допомогу приймали неохоче. Проте після ремонту першої квартири містяни почали долучатися до ініційованих бурівцями будівельних робіт.

Спершу планували відновлювати помешкання лише у прифронтових зонах. Проте наприкінці 2015 року вирішили розширити рух на всі регіони і не тільки допомагати у відбудові помешкань, а й підтримувати місцеві культурні ініціативи.

Юрко Дідула, один із засновників проєкту, окреслює місію БУРу як шлях трансформації суспільства на трьох рівнях. Перший рівень — внутрішня мобільність, коли кожен волонтер має змогу працювати в різних регіонах. Таким чином здійснюється культурний обмін, бо волонтер, який живе у західній частині України, може побувати на сході країни, і навпаки. Другий рівень — лідерство, яке розвивається завдяки комунікації команди та волонтерів. Адже табір — це не лише фізична праця, а й неформальна освіта та формування культури під час програми та після неї. І третій рівень — це організація таборів по всій Україні. З одного боку, це відбір міст-учасників, куди може поїхати БУР, з іншого — можливість для кожного волонтера, який познайомився з рухом, організувати табір у своєму місті.

БУР у Скадовську. «Молоді Ініціативні»

Влітку 2020 року місцем для проведення БУР-табору команда обрала Скадовськ, що на Таврії. Скадовськ — курортне місто та морський порт на Чорному морі, на березі Джарилгацької затоки, яка відділяє місто від острова Джарилгач — найбільшого в Україні. Упродовж останніх п’яти років у Скадовську відбуваються культурні зміни. Проактивна молодь створює багато ініціатив, щоб розвивати місто і популяризувати його як туристичний напрямок. Одна з найактивніших громадських організацій міста — «Молоді Ініціативні» під головуванням Артема Костюченка. Тож одним із завдань БУР-табору стала допомога «Молодим Ініціативним» у реалізації соціальних проєктів.

Артем Костюченко — місцевий активіст, фрілансер та викладач інформатики. В організації він координує людей, налагоджує робочі процеси, шукає грантові можливості та залучає нових волонтерів. Основний напрям діяльності спільноти — це розвиток молоді, розбудова громадянського суспільства.

Зусиллями «Молодих Ініціативних» у Скадовську був створений молодіжний центр «Light House. Дім світлих ідей». Задум виник ще 2018 року, коли учасники організації дізналися про існування таких центрів по всій Україні на фестивалі «Медіа для молодіжних рад». Одразу після фестивалю почали шукати приміщення та працювати над втіленням такої ініціативи в своєму місті. Центр у Скадовську запрацював у 2020 році. Тут проходить багато культурних і освітніх подій, які залучають місцеву молодь: кіноклуб, медіашкола, майстер-класи тощо.

Серед важливих проєктів «Молодих Ініціативних» — фестиваль брейк-дансу «Битва за море», а також «Воєнка Basket», де можна навчитися грати в баскетбол, отримати досвід гри з іншими командами та реалізувати свій потенціал.

— Колись це було дуже популярно в Скадовську, тепер ми хочемо підняти цей рівень популярності баскетболу.

Краудфандинговий проєкт «I love Skadovsk» — арт-інсталяція, а також селфі-зона, яка створює позитивний імідж міста. Фотопроєкт «Єдині у кадрі», що реалізується з 2014 року, дав змогу молоді спробувати себе у ролі фотографів, а потім організувати виставку світлин, які й зараз використовують для газет, журналів чи інших інформаційних ресурсів. Є й такі проєкти, як «Взаємодія поколінь». Тут навчають людей старшого віку комп’ютерній грамоті. Після таких курсів вони не тільки вміють правильно вмикати чи вимикати комп’ютер, а можуть навіть вести власний блог і заробляти на цьому.

Про БУР місцеві активісти знали давно і запрошували волонтерів у Скадовськ ще 2018 році, але за першим разом отримали відмову. Бурівці вважали, що на той час «Молоді Ініціативні» ще не були готові до усвідомленої співпраці. Наступного року команда чіткіше сформулювала цілі і мету проєкту, знайшла приміщення, а вже потім подала заявку до БУРу. Після її розгляду і особистого знайомства представників БУРу з місцевими активістами місто було обране як локація для наступного літнього табору. Проте пандемія відтягнула плани у Скадовську, тому простір Light House місцеві добудували і відкрили власними силами, а БУР вже допомагав зі створенням дворика Public Space. БУР допоміг розчистити територію двору від хащів і мотлоху, а також збудувати там сцену. Крім цього, зробили гарну піч для барбекю, і тепер команда простору влаштовує тут затишні заходи та ярмарки.

Місцевий житель Андрій, який виконував роль кухаря на таборі, ділиться враженням від візиту бурівців:

— Скадовськ трошки відірвано від всіх центрів України. Найближче більш-менш місто — за 100 кілометрів, і ми тут відчуваєм, як ніби до нас приїхала Україна. Це трошки інша Україна, і ви (волонтери. — ред.) нагадали нам, якою вона може бути: красивою, енергійною, вмотивованою.

Андрій. Створювати мурали

Одним із напрямів діяльності БУРу є вуличне мистецтво. У Скадовську волонтери ініціювали створення муралу на будівлі молодіжного простору Light House». На фоні космосу зображено кита, якого освітлює сяйво маяка. Стінопис символізує відкритість до всього нового.

Художник-мураліст із Тернополя Андрій Буняк розповідає, що мурали покликані додати стінам міста змістовності та просто зробити їх яскравішими, адже зазвичай сірі будинки радянської архітектури створюють похмуру атмосферу:

— Я часто згадую пісню Скрябіна, де співається: «Якщо все сіре і кольору бракує, тоді хіба що намалюєш». І в мене так само, але в мене — «і хіба що доповниш сенсу».

За допомогою муралів часто замальовують нецензурні вислови чи рекламу заборонених речовин на стінах. У Скадовську мета такого арт-об’єкту — привернути увагу до молодіжного простору.

На думку Андрія, БУР-табори мають величезне значення для розбудови маленьких міст. Молодь тут проходить своєрідну трансформацію, потрапивши в середовище відкритих людей та однодумців, які діляться своїм добром із іншими:

— Ти приймаєш це і продовжуєш жити з оцим духом носіння добра іншим, не чекаючи, що взамін тобі теж буде добре.

Олександр і Ніна. Відбудувати дім

Волонтери-бурівці приїхали в Скадовськ не тільки для оздоблення молодіжного центру, а й щоби допомогти малозабезпеченим сім’ям із ремонтом їхніх помешкань.

Перш ніж приїхати на табір, БУР ставить завдання місцевій команді знайти родини, які потребують допомоги, — зазвичай по дві у кожній громаді. На першому етапі відбирають 4–5 сімей, серед яких багатодітні, малозабезпечені, сім’ї ветеранів АТО та ООС, постраждалі від обстрілів чи надзвичайних ситуацій, внутрішньо переміщені чи родини, у складі яких є особи з інвалідністю. Координатор Артем Костюченко згадує, що непросто було вибрати дві сім’ї з багатьох у їхній громаді:

— Деякі люди реально опинилися в складних ситуаціях. Життя їх поставило в таку ситуацію, з якої вони не можуть вийти без допомоги когось.

У Скадовську вибрали сім’ї Ніни Манаєнко та Олександра Горбачевського. Ніна самотужки опікується будинком сімейного типу в селі Красне, яке за 13 кілометрів від Скадовська на березі Джарилгацької затоки. Колись вони разом із чоловіком мріяли про велику сім’ю і готельчик біля моря. Та після смерті коханого Ніна виховує шістьох прийомних дітей сама, допомагають власні діти. БУР залучили, щоб відремонтувати фасади двох стін, вирівняти підлогу, залатати діри на даху, допомогти з ґанком і зробити монтаж перемички над вікном, яке колись неправильно встановили. Усі вихованці Ніни брали участь у таборі разом із волонтерами.

Олександр Горбачевський — ветеран війни, який проходив службу на Сході України та був важко поранений зі снайперської зброї під час військової операції у 2018 році. Шанси 21-річного хлопця на виживання після наскрізного поранення мозку лікарі оцінювали в один відсоток. Проте жага до життя не дала йому померти, а держава допомогла з реабілітацією.

Після одужання Олександр придбав будинок в Улянівці, за 15 кілометрів від Скадовська. Помешкання було в дуже занедбаному стані, проте на той час не було ні коштів, ані можливості його відремонтувати. Спілкування з Олександром відбувалось через його дідуся, оскільки в пораненого паралізована права половина тіла та є певні когнітивні порушення. БУР допоміг зробити ремонт кімнат і добудувати коридор, також вдалося відремонтувати частину даху, провести газ. Інші роботи планують завершити після пандемії, а місцевий художник зголосився розмалювати стіну будинку.

Спільнота і програми БУРу

БУР 2021 року — це понад 4 тисячі волонтерів та 12 локальних команд (осередків), які залучають молодь міст та сіл до участі у волонтерстві та громадському житті. Такі осередки є у Києві, Харкові, Запоріжжі, Івано-Франківську, Закарпатті, Львові, Тернополі, Одесі, Чернігові, Охтирці, Смизі та на Сході України.

Спільнота підтримує зв’язок між учасниками через Telegram: публікує плани БУРу, іншу актуальну інформацію, в тому числі про можливості долучитися до програми по всій Україні. Є також окремі Telegram-канали осередків, де пишуть про ситуацію у певному населеному пункті та анонсують майбутні БУРчики — локальні волонтерські акції тривалістю 1–2 дні.

У вересні 2020-го стартувала спеціальна програма менторства, яка тривала 6 місяців у форматі особистих онлайн/офлайн зустрічей. Ментор (наставник), який зазвичай уже брав участь в інших проєктах або активностях організації, ділиться своїм життєвим чи професійним досвідом і знаннями з менті (вихованцем). Менті може обрати собі наставника зі списку затверджених менторів — спеціалістів у певній галузі: психології, проєктному менеджменті, соціальному підприємництві тощо.

Ще одна щорічна програма — це «Лабораторія відповідальності BUR.LAB». Її суть полягає в навчанні проєктного менеджменту у сфері громадської діяльності та підприємництва, які спрямовані на розвиток громад, культури, освіти, інновацій та бізнесу. Кожна команда має складатися з 2–5 учасників, які працюватимуть над спільним проєктом. Учасниками можуть бути всі охочі, але хоча б один член команди має бути волонтером організації.

БУР у різні способи підтримують не лише волонтери. Є люди, які поважають діяльність організації, але не можуть долучитися фізично, тому підтримують матеріально. У 2018 році з’явилась програма підписок на регулярні платежі «БУР-друг», яка мала на меті знайти 600 людей в Україні й світі, готових інвестувати у діяльність БУРу хоча б 25 гривень щомісяця. У березні 2021 року БУР-друзів було уже 258, й їхня кількість постійно зростає. Трапляється також, що БУР-друзями стають люди, які не причетні до руху, але надихнулись захопливими розповідями волонтерів про табір, як, наприклад, це сталося з друзями волонтера Дениса Камінського:

— Я сам став БУР-другом, загітував декілька людей. Вони ніколи не були в таборах БУРівських. Можливо, колись будуть, можливо, ні. Але ми якось вкладаємось в це, фінансуємо, і я сподіваюсь, що це прийде до того, шо ми на сто відсотків самі зможемо це забезпечувати. Шоб як мінімум не бути залежними від когось, щоб це все фінансувалось людьми і для людей.

За рік вдається зібрати близько 200 тисяч гривень. Ці кошти покривають витрати на організацію одного табору. За 2020 рік надходження від БУР-друзів склали понад 305 тисяч гривень.

Волонтери БУРу

Хто такі волонтери БУРу? Це люди з усієї України, які дізнаються про проєкт із соцмереж, медіа чи від своїх друзів та безпосередньо до нього долучаються. Також це місцеві, які надихаються прикладом тих людей, які приїжджають з різних регіонів і готові допомагати та налагоджувати соціальні зв’язки. Так формується БУР-спільнота і виникає потреба у створенні нових проєктів у її межах. Крім того, це волонтери не лише з України, а й з-за кордону — діаспора чи іноземці, яким цікава українська культура.

Щоб познайомити місцеву громаду з діяльністю організації, відбувається промоція БУРу на БУР-мобілі — спеціально обладнаному причепі, де можна пригостити людей бутербродами та лимонадом, пограти в тематичні ігри і головне — розказати про табір. Не всі одразу долучаються, проте багато хто починає цікавитись, що таке БУР, що тут відбуватиметься, як можна допомогти.

Потім волонтерів знайомлять із локаціями та історією сімей, у яких вони працюватимуть, також проводять заняття з техніки безпеки користування інструментами. Всі роботи відбуваються під наглядом фахівців, тому кожен знає, що потрібно робити. Злагодженість волонтерів є дуже показовою для містян. Артем Костюченко вважає, що свідомість жителів Скадовська теж мусить пройти певну трансформацію, адже потенціалу в людей багато, але складно об’єднати їх в команду. А завдяки таким ініціативам місцеві можуть спостерігати результат спільної роботи:
­
— Вони зрозуміють, що так ми можемо робити разом реальні речі, і не під гаслами політичними, не під якимись своїми амбіціями, а просто для того, щоб люди могли вийти зі складних життєвих обставин.

Волонтери, які приїжджають з інших регіонів, добираються до табору самостійно, а вже на місці їх зустрічають координатори БУРу. У день заїзду волонтери першого чи другого тижня знайомляться між собою, де кожен у колі розповідає про себе та свою мотивацію участі. Всі, хто приїхав до табору, або вже мають досвід волонтерства чи громадської активності, або хочуть отримати його в БУРі. Крім того, це нові знайомства, враження та корисні навички. Дехто приїжджає і знайомиться з БУРом вперше, для інших це регулярна активність. Координатори БУР-таборів — це такі ж волонтери, як і всі інші. Анна Іванова, координаторка культурно-освітньої програми в БУРі, пояснює свою мотивацію так:

— Я отримую більше, коли я щось віддаю. Я отримую від людей набагато більше емоцій, почуттів, вдячності, і це мене підзаряджає.

Натомість для волонтера Дениса Камінського, крім, власне, допомоги іншим, табори — це ще й можливість культурного обміну:

— Мене дуже сильно вразила сама ідея запрошувати на табори людей з максимально далеких регіонів, щоб люди між собою знайомились, якось обмінювались культурами своїми, бачили і місцеву культуру, ділились просто інформацією про свої міста, свої регіони.

Закордонні волонтери дізнаються про БУР через волонтерські спільноти у своїх країнах. Наприклад, на табір у Скадовську приїхав бразилець Жоао Фарія де Аруажо з дружиною Катериною Ґудзяк з української діаспори в Чикаго. Жоао розповідає, що в Бразилії є схожа програма, «Teto», що означає «дах», тому для нього було дуже цікаво отримати такий досвід в Україні.

— Я дуже хотів бути тут, в Україні, і дізнатися більше про країну, про її мешканців. І я подумав, що БУР-табір був би дуже цікавим місцем для цього.

«Якщо не я, то хто?» — гасло БУРу, воно — на футболках волонтерів і означає відповідальність за свої дії та зміни в суспільстві. БУР часто стає чимось більшим, ніж просто допомога чи хороша справа. Координатор місцевої молодіжної організації Артем Костюченко цінує співпрацю з бурівцями і досвід, отриманий у процесі спільної роботи:

— Дуже важливо показувати молоді місцевій, що ми є, що ми таке робимо, хочемо змінювати Україну і готові подолати сотні кілометрів, приїхати зі свого міста в Скадовськ і допомогти місцевій громаді збудувати таке маленьке щастя.