Росія депортує українців (знову)

У своїй заяві українська делегація в ООН вказує, що викрадення та депортація українських громадян — злочин РФ, спрямований на знищення української нації, і є сучасним проявом колоніалізму. На жаль, це не перший подібний випадок в історії українсько-російських відносин.

За одне лиш ХХ століття корінні народи України пережили кілька депортацій з вини росіян. Наприклад, у 1944–1952 роках радянська влада примусово вивезла із заходу України 700 тисяч людей, яких пізніше в офіційних документах записали як «переселенців». Однією з причин депортації було очищення регіону від «бандерівців», тобто родин учасників ОУН і УПА, яких визнавали «неблагонадійними». Український інститут національної пам’яті підкреслює, що ця депортація призвела «до руйнування історичних, матеріальних, моральних та культурних цінностей Лемківщини, Західної Бойківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя і поставило під загрозу знищення цілі етнічні групи українського народу». Схожою була і мета депортації кримських татар у 1944 році — знищення ідентичності цілого народу, який лише своїм існуванням руйнує тезу про «одвічно російський Крим».

Росія використовує подібні методи і досі, у ХХІ столітті, продовжуючи шукати «неблагонадійних». І хоча нині РФ нібито не вивозить українців у свою країну на примусові роботи (як наприклад, нацистська Німеччина за часів Другої світової війни вивозила остарбайтерів), однак багатьох українських громадян ставить саме в такі складні умови. Йдеться зокрема і про відбирання українських паспортів, і про заборону виїзду з віддалених російських регіонів тих громадян, які «погоджуються» офіційно працевлаштуватися і не мають змоги виїхати з РФ.

Як це відбувається зараз?

Назвати точну кількість депортованих мешканців України за час повномасштабного російського вторгнення складно, зокрема через непрозорість процесу, а також те, що Росія свідомо завищує дані. За офіційною інформацією українського уряду, станом на середину червня депортовано від 1,2 мільйона до 1,5 мільйона українців, з них близько 300 тисяч дітей. Їх часто вивозять у віддалені регіони РФ та видають документи, що забороняють виїзд із території країни-агресора впродовж двох років.

Сама Росія, що має звичку підміняти поняття і приховувати таким чином реальність, називає свої дії «евакуацією без участі України»: у червні начальник Наццентру управління обороною РФ Михайло Мізинцев повідомив про вивезення у РФ приблизно 1,8 мільйона українців.

РФ може організовувати паралельні коридори разом з офіційним евакуаційними маршрутами, організованими Україною. Люди, які перебувають на тимчасово окупованій росіянами території або в зоні бойових дій, часто не мають мобільного зв’язку й інтернету. Через це вони не завжди розуміють, хто саме і де проводить евакуацію, тож помилково можуть сідати в російські автобуси. За свідченнями очевидців, навіть якщо на місці люди розуміють, що в цьому автобусі їх намагатимуться примусово вивезти на територію країн-агресорів, і відмовляються від цього, під дулами автоматів їм все одно доводиться сідати в автобуси.

Людей з окупованих територій на сході та півдні України РФ вивозить до так званих «ЛНР/ДНР» чи Криму, а звідти — до Росії. Усі «евакуйовані» окупантами (чоловіки, жінки, діти, літні люди) змушені проходити фільтраційні табори. Це місця, де їх утримують, допитують, обшукують, збирають особисті дані й видають посвідки, наприклад, так званого «МЗС ДНР», чи змушують приймати громадянство так званої «ЛНР». Також окупанти намагаються отримати інформацію про учасників АТО/ООС та їхнє оточення, причетність до українських силових структур, журналістики й громадського активізму, наявність патріотичних татуювань тощо. Найчастіше саме через будь-який вияв громадянської позиції люди можуть не пройти фільтрацію.

Останню офіційну інформацію про кількість тих, кого утримують в таких таборах, надавав постійний представник України при ООН Сергій Кислиця ще 20 квітня. За його словами, не менш як 20 тисяч українців утримуються у фільтраційних таборах на лінії Мангуш — Нікольське — Ялта (поблизу Маріуполя) та близько 5–7 тисяч — у Безіменному Донецької області. Далі автобусами українських громадян вивозять до Ростовської області в Росії, а звідти — у місця тимчасового перебування (спеціальні табори, гуртожитки тощо) по всій РФ. Там їх змушують отримувати російські паспорти та влаштовуватися на роботу через центри зайнятості, після чого видають документ про заборону на виїзд із Росії протягом двох років.

За інформацією колишньої омбудсменки Людмили Денісової, до масової депортації українців Росія готувалася ще з початку 2022 року. У регіони, куди тепер відвозять українців, Кремль розсилав директиви з інформацією, скільки таборів для депортованих потрібно та на скількох людей вони мають бути розраховані. Також ще до повномасштабного вторгнення російська влада підготувала 280 справ для незаконного усиновлення українських дітей, яких вивезли з окупованих ще з 2014 року частин Донецької і Луганської областей. У червні на тимчасово окупованих територіях Херсонської і Запорізької областей загарбники анонсували роздачу російських паспортів. А в Київській області СБУ знайшла паспорти СРСР — їх російська влада планувала видати місцевим жителям у разі повної окупації області принаймні до видачі документів РФ. Це ще один спосіб ставити людей на облік і якомога швидше встановлювати на тимчасово окупованих територіях «рускій мір».

Денісова також повідомляє, що люди, які не проходять фільтрацію, визнаються росіянами «небезпечними для російського режиму». Тому їх арештовують і відвозять у колишню виправну колонію № 52 в селищі Оленівка Донецької області або у в’язницю «Ізоляція» в Донецьку (тюрма на території захопленого бойовиками у 2014 р. мистецького центру. — ред.). Там до депортованих застосовують фізичне насильство й погрози, примушують до співпраці, а «неблагонадійних» — катують.

Куди вивозять людей?

У березні 2022 року, під час тимчасової окупації частини Київської області, російські військові не дозволяли місцевому населенню виїхати у бік Києва. Натомість відкрили власний коридор для цивільних автівок і автобусів на територію Білорусі, яка є співучасницею війни на боці Росії. Деякі люди дізналися про напрямок вже у транспорті, на якому їх вивозили. За словами очевидців, людей привезли до міста Мозир Гомельської області в Білорусі й розселили в гуртожитку. У багатьох з них не було можливості забрати навіть документи, тож довідки для підтвердження особи їм зробило українське консульство у Білорусі.

За словами голови кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, у захоплених Херсонській і Запорізькій областях викрадених активістів вивозять у Крим. Певний час їх тримають під арештом, а потім відправляють углиб Росії. Часом їх рятують завдяки корумпованості російських силовиків: українських громадян буквально «викуповують» за 250 і більше доларів. Проте це вдається не завжди: вже відомі випадки зникнення людей безвісти.

Людей зі сходу України переважно вивозять у прикордонні області Росії, а звідти вже в більш віддалені, економічно депресивні регіони. Тільки у Пензенській області діють 4 табори, куди переселяли депортованих українців ще у лютому до повномасштабного вторгнення. Відомі випадки про переселення в різноманітні регіони: на Сибір, за Полярне коло, до Чечні, Дагестану та Інгушетії, на Далекий Схід — про це у квітні повідомило британське видання The Independent з посиланням на кремлівські документи. В цьому процесі бере участь і РПЦ: розселяє депортованих людей по своїх церквах і монастирях.

У березні стало також відомо, що депортації українців сприяє Міжнародне Товариство Червоного Хреста (натомість український Червоний Хрест допомагає громадянам на окупованих територіях). На своїй сторінці МТЧХ опублікувало звіт про 61 тисячу «евакуйованих» мешканців так званих «ЛНР/ДНР» станом на 21 лютого, тобто до початку повномасштабного вторгнення. Людей вивозили переважно у Ростовську область. Після підняття суспільного резонансу звіт видалили. Однак питання про те, скільки саме людей вивезли, залишається відкритим, тому українська влада звернулася до МТЧХ з вимогою отримати від Росії списки всіх депортованих громадян України.

Чому дії РФ — воєнний злочин?

Російська влада намагається подати свої дії як допомогу українським біженцям, які втікають від обстрілів так званого «нацистського режиму». Насправді ж це все суперечить міжнародному гуманітарному праву і вважається злочином. Зокрема, на це вказують стаття 49 Женевської конвенції про захист жертв війни від 1949 року та стаття 85 Додаткового протоколу 1 до Женевських конвенцій. Обидва документи забороняють здійснювати примусове переселення цивільних осіб з окупованої території на територію окупаційної держави. Цих норм має дотримуватися будь-яка держава, незалежно від того, чи ратифікувала вона Женевські конвенції.

Громадяни України повинні бути евакуйовані на територію України згідно з нормами міжнародного права. Вивезення на територію країни-агресора можливо лише, якщо їхня держава не згодна приймати цивільне населення (чого у цьому випадку не відбувається, адже Україна прагне повертати своїх громадян на підконтрольні їй території).

РФ має припиняти обстріли на час дії зелених коридорів, сприяти їхній роботі та співпрацювати з міжнародними організаціями, які захищають мирне населення. Натомість військові країни-окупанта не лише фізично депортують людей, а й створюють усі умови, за яких у громадян України на тимчасово окупованих територіях не залишається інших шляхів евакуації, окрім як через Росію.

Серед інших норм міжнародного права, які порушує РФ, стаття 7 Римського статуту міжнародного кримінального суду. Вона визначає депортацію та примусове переміщення населення як злочин проти людяності. А стаття 8 цього ж Статуту кваліфікує такі дії як воєнний злочин.

Оскільки Росія також незаконно утримує громадян України у фільтраційних таборах, вона порушує статтю 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та статтю 5 Європейської конвенції з прав людини. У обох документах йдеться про право на свободу та особисту недоторка́нність і заборону на свавільний арешт чи тримання під вартою без належної процедури.

Що відомо про депортованих?

З кінця березня країна-окупант запевняє, що виплачує «біженцям» одноразову допомогу у розмірі 10 тисяч рублів і забезпечує їх харчуванням та роботою. Проте навіть російські джерела пишуть, що люди не отримують грошей вже кілька місяців.

Російське суспільство по-різному долучається до допомоги депортованим українцям у РФ, переважно називаючи їх саме «біженцями». Наприклад, російський журналіст і телеведучий Дмитро Муратов продав свою Нобелівську медаль, отриману 2021 року. Вторговані кошти він пообіцяв спрямувати на гуманітарну допомогу ЮНІСЕФ, яка йде українським дітям, переміщеним через війну. Серед країн, які приймають у себе позбавлених даху над головою українців, він у своїй промові назвав і Росію.

Одна з активісток на своїй сторінці в інстаграмі виклала збір грошей на програму, що допомагає вивезеним дітям психологічно адаптуватись у російському соціумі. Водночас вона наголошує, що багато вивезених українців «самі вибрали поїхати в Росію».

Деякі російські волонтери працюють безпосередньо на російському кордоні. Один з них, Олег Подгорний, запевняє, що вони прагнуть допомагати людям, рятувати їх від жаху війни. Водночас він не визнає агресії Росії та запевняє, що самі «біженці» не винуватять країну-агресора.

Траплялися випадки, коли депортованих українців залучали до російської пропаганди. На вокзалах РФ їх зустрічали місцеві правоохоронці, журналісти й волонтери, які нібито мали допомагати «біженцям» й знімали про це телесюжети.

РФ діє досить швидко і на законодавчому рівні: 13 травня Рада Федерацій на засіданні заявила, що не всі діти з так званих «звільнених територій» володіють російською мовою на «достатньому» рівні для навчання у школах, тож улітку для них планують створювати профільні мовні курси.

«Взялись» у Росії і за українських дітей-сиріт. У травні Президент РФ підписав указ, за яким діти-сироти з тимчасово окупованих регіонів України (Донецька, Луганська, Херсонська й Запорізька області) можуть набувати російське громадянство в спрощеному порядку.

Що насправді відбувається з депортованими українцями, у яких умовах їх утримують, чи справді їм хтось допомагає — повну картину скласти наразі важко. Офіційна російська інформація часто відрізняється від реальності. Наприклад, українці, у яких в депортації народилися діти, не можуть вивезти їх із РФ через наявність російського свідоцтва про народження. Людей також викрадають та депортують просто до в’язниць у Росії, як це сталося з волонтером Червоного Хреста Володимиром Хропуном.

Часто українці також опиняються у важких кліматичних умовах. Радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко повідомив, що частину депортованих маріупольців розмістили на березі Японського моря у Росії, де постійно дмуть вітри, а найтепліший місяць — серпень з температурою +21 градус тепла. Крім того, українців не забезпечують речима, утримують у гуртожитку без грошей і можливості вийти на зв’язок та пропонують піти на низькооплачувану роботу.

Українці намагаються якомога швидше втекти з Росії і потрапити на підконтрольні території України або в треті держави. Деяким це вдається, хоча й зі значними зусиллями — наприклад, станом на середину травня офіс колишньої української омбудсменки разом із російськими волонтерами допоміг виїхати близько 50 українцям. Інші депортовані самостійно шукають шляхи виїзду, озброївшись лише знаннями.

Що можуть робити депортовані та їхні близькі?

Якщо ви опинилися на території РФ, варто пам’ятати, що не обов’язково ставати на міграційний облік чи погоджуватися на перебування у таборах для депортованих. Український уряд розробляє процедуру, за якою прикордонники зможуть пропускати українців, вивезених у РФ, навіть без документів. Ірина Верещук, міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, наголошує, що головне — знайти шлях, як дістатись до кордону з Україною.

Якщо ж це не вдалось, то найголовніше — не погоджуйтеся на отримання російського паспорту. Це ускладнить можливість виїхати в треті країни. Якщо у вас немає документів, спробуйте відновити «Дію» на телефоні. Старайтеся виїхати у треті країни якомога швидше. Для цього можна скористатися інструкцією від організації I support Ukraine чи урядовою інструкцією про те, як діяти у випадку депортації. Також з виїздом з території Росії може допомогти організація UA-RU-EU, телеграм-боти «Питер проездом из Украины в Европу», «Москва проездом из Украины в Европу». Якщо ви опинилися у Білорусі, зверніться до ініціативи Probono.by або стористайтеся інформацією у телеграм-каналі фонду BYSOL.

Українська гельсінська група також підготувала інструкції для тих громадян, яких насильно депортували, та тих, хто знає про випадки депортації.

Як діяти тим, кого депортували?

1. Видалити всю інформацію з телефону, яка може здатися підозрілою окупантам. Наприклад, обговорення політичних питань, засудження агресії Росії чи політики Путіна, фото військової техніки чи руйнувань. Про те, як це зробити, детальніше у нашій інструкції.

2. Попередньо записати, зберегти і заховати у надійному місці контакти своїх родичів, друзів чи інших близьких у разі, якщо телефон заберуть.

3. Захистити соціальні мережі та месенджери: встановити двофакторну аутентифікацію, закрити профіль, видалити чати, які можуть здатися підозрілими.

4. На можливому допиті у фільтраційному таборі поводитися спокійно, відповідати нейтрально, не сперечатись і не обговорювати політичні питання та не реагувати на провокації.

5. За можливості не віддавати свій паспорт чи інші особисті документи для проставлення печаток. Бажано подбати про копії усіх документів у паперовому та/або електронному вигляді.

6. За першої нагоди варто повідомити про своє розташування близьким, які перебувають на території України і можуть звернутися до відповідних державних органів. За можливості також повідомити свої дані найближчому посольству України за кордоном в сусідніх державах або державах можливого транзитного проїзду.

7. Якщо є змога — виїхати до сусідніх держав. Естонія, Латвія, Литва приймають всіх українців з будь-якими документами, що посвідчують особу: паспорт України (зокрема, старого зразка), закордонний паспорт (зокрема небіометричний), паспорт із закінченим терміном дії.

Як діяти, якщо знаєте про випадки депортації?

1. Повідомити відповідні державні органи:

– звернутися із заявою про злочин до правоохоронних органів — поліції, прокуратури чи Служби безпеки України;
– написати до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на електронну адресу [email protected] або зателефонувати на Гарячу лінію 0 800 50 17 20;
– заповнити форму повідомлення на сайті https://warcrimes.gov.ua (створений Офісом Генерального прокурора для документування воєнних злочинів).

2. Написати безпосередньо в Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду, який збирає докази вчинення воєнних злочинів в Україні — за адресою [email protected].

3. Звернутися до об’єднання правозахисних організацій «Україна. П’ята ранку» ([email protected]), які збирають та документують воєнні злочини, вчинені Росією під час війни в Україні, та надають юридичну допомогу.

4. За можливості надати детальну інформацію:

– звідки відбувалося вивезення;
– в яких місцях були фільтраційні табори;
– куди саме особу відправили після «перевірки»;
– дані про окупантів, які причетні до примусового переміщення (приналежність до певного органу влади, звання, особисті дані чи позивні).

Українська влада, громадські організації та активісти щодня намагаються допомогти та повернути депортованих українців додому. Кожен з нас може надавати розголосу цьому воєнному злочину, поширюючи інформацію про це та звертаючись до міжнародних організацій.